Хвіча Кварацхелія: дзюдо, фехтування, яблука, Агата Крісті – як хлопчик з гір врятував тата й дістався на вершини ЛЧ
Парі Сен-Жермен знову опинився за крок від омріяної перемоги. Інтер у фіналі Ліги чемпіонів зустрів старого знайомого.
Кварацхелія проти Коноплі та Зубкова в матчі Грузія
"Футбол 24" розповідає про одного з нових героїв тріумфу команди Луїса Енріке, яка на своєму шляху вибила у плей-офф відразу 3 клуби АПЛ – Ліверпуль, Астон Віллу та Арсенал. Хвіча у складі Наполі лише раз перемагав Інтер за 6 матчів, але зараз все інакше. Джейкоб Вайтхед із The Athletic побував у Грузії та фундаментаьно описав усю цю грандіозну мандрівку 24-річного вінгера з перших вуст і від основ.
Літо маленький Хвіча зазвичай проводив у містечку Цаленджіха, звідки походить його родина. Воно розташоване серед Кавказьких гір Грузії. Між їхнім будинком та річкою простягалася зелена смуга, з одного кінця якої височіли широкі залізні ворота. Це було б ідеальне футбольне поле, якби не одна особливість.Ворота увінчані декоративним орнаментом. Батько Хвічі, Бадрі Кварацкелія, теж гравець-професіонал, потрощив незліченну кількість футбольних м'ячів об цей гострий метал.
HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
Він плакав після кожного подібного проколу, і через 30 років завбачливо попереджав про цю небезпеку Хвічу – свого другого сина. Якось невдовзі після цього, почувши глухий стукіт м'яча об металеві ворота, Бадрі вийшов надвір, щоб перевірити, чи до його слів хтось дослухався. Але дещо мало інший вигляд. Тепер кожен шпичак був увінчаний яблуком. Якби удар влучив у нього? М'яч би відскочив геть, не завдаючи шкоди. Кожного наступного червня Кварацхелія повторював ритуал, зриваючи з дерева ранні плоди. Він пробив менше м'ячів, ніж його батько.
Юний Кварацхелія грав за академію Динамо Тбілісі. В якийсь момент у Бадрі виникла нова проблема. На подвір’ї ніколи не було трави, бо цілий день, та що там – цілий вечір там грав Хвіча. Ота винахідливість його сина була чимсь очікуваним з дитинства. Регіональна ідентичність важлива в Грузії. Хоча він здебільшого виріс у столичному Тбілісі, родина Кварацхелії є мегрелами – етнічною групою із заходу країни. "Люди з Самегрело – дуже розумні й креативні. Ми – гірський народ, тож поводимося відповідно. Якщо потиснемо вам руку, це означає, що справу зроблено. Підпис не потрібен. Саме так потрібно розуміти Хвічу. Це культура, в якій він виріс".
Тут живе не більше 25 тисяч людей, але мешканці регіону справили величезний вплив на історію Грузії. Зокрема, Терентій Гранелі є тим, кого вважають одним із найважливіших поетів країни за 800 років. Однак ще до того, як зіграти за Парі Сен-Жермен у фіналі Ліги чемпіонів, слава 24-річного Хвічі, мабуть, затьмарила їх усіх. У будинку Кварацхелії в Тбілісі є саморобна VHS-касетка, зроблена його матір'ю Макою. Оскільки Бадрі часто був у від'їзді через свою кар'єру (кілька років грав у Азербайджані, навіть провів три матчі за національну збірну), Мака хотіла, щоб її родина залишалася на зв'язку.
На касеті видно, як батько вінгера ПСЖ грає за азербайджанський клуб Шамкір у кваліфікації ЛЧ проти латвійського Сконто. У цьому матчі Бадрі оформив хет-трик, який дав змогу продертися у другий раунд після овертайму. Кварацхелія знову і знову відпрацьовував штрафні удари свого батька. Десять років по тому Хвіча віддячив батькові за натхнення. Коли Кварацхелія робив перші кроки у професійному футболі, Бадрі серйозно захворів. Лікарі сказали, що йому потрібна термінова операція на серці, але сім'я не могла собі цього дозволити.
Зрештою, перша зарплата Кварацхелії в Локомотиві на підвищених умовах дозволила оплатити операцію, яка врятувала життя його батькові. "Для нього це навіть не було питанням", – пригадує Бадрі. Кварацхелія-старший у свої 60 років має змогу бути особисто присутнім на фіналі Ліги чемпіонів проти Інтера. У моменти високих емоцій, заради власного серця, він повинен берегти себе. Однак Бадрі не міг пропустити найбільший момент сина з моменту трансферу в ПСЖ у січні 2025 року: гол Квари у ворота Астон Вілли під час чвертьфіналу ЛЧ.
На своїй максимальній швидкості Кварацхелія не біжить, а тече, змінюючи напрямок, мов струмок через пороги. Центрального захисника Акселя Дісасі, який прийшов з Челсі, віднесло під воду. Француз спотикався і падав. Його удар був ножем, що встромився в стіну. Цей бік ПСЖ – абсолютно нова сила, а Кварацхелія – її вершина. Хоча його батьки вже бачили цей прийом ще у ранньому віці.
"Наш перший син на п’ять років старший. Хвіча хотів бути зі своїм старшим братом весь час. Але коли йому виповнилося п’ять років, ми помітили, як він гнався за ним. Хвіча біг прямо, з такою швидкістю, і міг розвернутися на 90 градусів, не змінюючи темпу", – каже Мака. Одного разу Кварацхелії подарували кімоно і запропонували спробувати дзюдо. "Це такий швидкий вид спорту – якщо ти вагаєшся на секунду, то вже на паркеті. Тренер побачив його рефлекси й одразу ж визначив, що він спортсмен", – пригадує Бадрі.
На рівні Ліги чемпіонів дриблінг – це форма бою. Його перші тренери захоплювалися стрімкістю його швидких, легких дотиків, які часом більше нагадують фехтування, ніж футбол. Кажуть, що найтехнічніші гравці закохуються спочатку в м'яч, а потім у спорт. Кварацхелія не був винятком. "Тільки він почав ходити, то зразу з м’ячем. Коли лягав спати, то з м’ячем. У нашому районі було багато маленьких бетонних майданчиків. Вечорами, коли Бадрі не було поруч, я шукала його на кожному дитячому майданчику, доки не знаходила за сотні метрів", – говорить мама.
Коли він був ще маленьким хлопчиком, то ніколи не грав лише заради розваги. Якщо Хвіча колись втрачав м'яч, то біг назад, щоб захистити ворота, допомогти воротарю. Саме тому батьки знали, що з ним все буде гаразд, коли він перейшов до Наполі. Саме в Італії, куди він переїхав у 2022 році, дриблінг Кварацхелії здобув репутацію континентального рівня. Тіфозі в Неаполі обожнювали юнака з насупленими від зосередженості бровами, який плавно, делікатно торкався м'яча, ніби грав на скрипці. Спочатку він був Кварадоною, потім Квараваджо. Його мистецтво було створене посеред брутальності Тбілісі.
"Ці поля були маленькими, тебе оточували шість чи сім гравців. Тому дуже важко маневрувати, доводиться вести м'яч ось так. І ще, якщо ти граєш на асфальті, повинен дбати про себе. Маєш міцно стояти на ногах, адже якщо впадеш, отримаєш травму", – розповідає Бадрі. Тбілісі – місто розсіяного світла. З потрісканого бетону проростають зелені пагони; його краса походить від цих неприборканих країв. Обличчя Кварацхелії прикрашає білборди, що ведуть до Собору Самеба – найбільшого і найвідомішого храму країни. Ці щити рекламують грузинську воду, яка зараз є спонсором ПСЖ. Поки його країна перебуває в епіцентрі політичної боротьби, Хвіча є тим, навколо кого може згуртуватися населення.
Кварацхелію помітив головний скаут тбіліського Динамо Темур Угрехелідзе, коли йому було 10 років. Хвіча тоді грав на турнірі для дітей з району. Угрехелідзе — перша людина на шляху багатьох людей: від воротаря Ліверпуля Георгія Мамардашвілі до форварда Сент-Етьєна Зуріко Давіташвілі та півзахисника Вотфорда Георгія Чакветадзе – усіх видних чинних гравців збірної. Сидячи у своєму кабінеті в академії Динамо, він натягує кепку на очі, згадуючи Кварацхелію.
"Це була його відвага. Те, що виділялося найбільше. Щоразу, коли він брав м’яч, тягнув його вперед. Є багато гравців, які спробують один раз, втратять і бояться зробити це знову. Але навіть якби він втратив м’яч п’ять разів, він би спробував обвести свого гравця на себе і продовжити гру вперед", – згадує скаут. Перший день Кварацхелії в Динамо припав на день відкриття клубом своєї нової академії. Кріштіану Роналду приїхав на церемонію з Реала.
Годі й казати, яким був ажіотаж серед цих хлопчаків. Роками пізніше з'явилося фото з того дня. Власне після матчу, коли Грузія перемогла Португалію на чемпіонаті Європи 2024. На ній Кварацхелія, ще підліток, витягує шию, щоб його було помітно, позуючи поруч зі своїм кумиром. Коли грузинські футболісти бігли до своїх уболівальників після тієї перемоги 2:0, найлегендарнішої в історії країни, Хвіча підійшов поспівчувати Кріштіану. Мама зізнається, що її син сказав своєму кумирові: "Мені дуже шкода, що ми вас перемогли". Квара хотів переконатися, що все гаразд, що між ними немає ніякої злоби. А Роналду відповів: "Щасти, я підтримую тебе". Пізніше КР7 сам зайшов до роздягальні збірної Грузії, щоб віддати Хвічі свою футболку.
Цікаво, що в академії Динамо зіркою №1 був інший гравець. "Квара не був нашим найсильнішим гравцем у той період", – пояснює директор академії Леван Гванцеладзе. Давіташвілі був набагато кращим. Квара завжди мав ці навички, але він був худорлявий, не вистачало силового розвитку, тож через це йому іноді було важко. Деякі дітлахи, які народилися у 2001 році, грали в команді з на рік старшими. Хвіча завжди виступав лише у своїй віковій групі, до старшаків не підпускали.
Навіть порівняно зі своїми братами Кварацхелія ріс повільно. Водночас він отримав свою неочікувану перевагу. Його сім'я вважає, що це одна з причин, чому він уникав м'язових травм протягом кар'єри, а його тіло поступово звикало до статури. У різних вікових групах він грав як класичний правий вінгер, а не звичний сьогодні лівий. Оскільки Динамо не вистачало флангових захисників, від крайків очікували, що вони закриватимуть задню лінію і багато відпрацьовуватимуть. Гванцеладзе вважає, що це допомогло розвинути його вміння зрізати в центр, а також ідеально пристосуватись до системи Луїса Енріке в ПСЖ.
"Ще одна річ, яка насправді допомагає йому зараз, це те, що ми були найсильнішою командою в Грузії. Суперники опускалися глибоко, а простору в останній третині було дуже мало. Тож єдиний спосіб здолати такий низький блок – креативність та агресивність. Навички дриблінгу сам на сам допомагають йому зараз у грі за ПСЖ", – додає Гванцеладзе.
Якось коли він був дитиною, підхопив дуже серйозний вірус. Його лихоманило, не міг тренуватися місяць. Для 14-річних дітей це щось жахливе. Юні динамівці грали проти свого найбільшого суперника – Сабуртало. Хвіча наполіг на тому, щоб залишитися на лаві запасних. Наприкінці першого тайму вилучили воротаря Динамо. Потім вийшов Квара, і бац! Все перевернулося – у підсумку 3:0 на користь Динамо. Не важко здогадатися, хто забив усі ці три м'ячі.
Таке переконало багатьох. Його почали підпускати в старші команди. Та в один момент сім'я Кварацхеліа зіткнулася з проблемами, коли Хвіча став підлітком. Через фінансову скруту Бадрі довелося залишитися в Азербайджані, щоб знайти роботу, а Мака тимчасово переїхала назад до Цаленджіхи. Мама давала йому невеликі кишенькові суми грошей, коли він їздив на турніри. "Але він ніколи їх не витрачав! Хвіча зберігав їх, повертався і витрачав на своїх братів, або друзів, або брав когось іншого, хто був бідний і не міг дозволити собі Макдональдс. Він завжди ділився".
Тренер Ладо Какашвілі запропонував Хвічі жити в академії – це змінило його життя, зекономивши купу часу та ресурсів. В одній зі старих кімнат гуртожитку, де жив Квара, з двома ліжками та двома столами, зараз мешкає вінгер другої команди Динамо Раулі Барателія, ще один виходець із Самегрело. "До Квари у нас не було жодного гравця у п’яти найбільших європейських лігах. Тепер можливо все, він відкрив ці двері для нас. Грузини можуть грати на такому високому рівні в Лізі чемпіонів. Можливо, навіть виграти її".
Поруч Джульєта Піпія, "місцева мама" для гравців на тренувальній базі. Вона пригадує: "У нас був особливий зв'язок, тому що тоді Хвіча був єдиною людиною з Самегрело. Ми розмовляли між собою мегрельською, він просив у нас їжу". Кварацхелія завжди просив еларджі – фірмову страву його регіону. Це густа кукурудзяна каша на основі сиру. На Кубку Віталія Дараселії випадок (одна з команд знялася в останню мить) дозволив йому зіграти нарешті за команду з гравцями U-16, такий собі другий склад Динамо. Перший справжній тест проти клубів з інших країн. Які ще й були на рік старші за нього. Кварацхелія зіграв так, що клуби з усього світу поїхали з його ім'ям на вустах. Відкриття турніру.
Вже наступного року витончений дебютував за основу Динамо. Через вісімсот років після того, як Шота Руставелі написав "Витязя в тигровій шкурі", визначний твір грузинської літератури, країна відкрила для себе нового лицарського героя. Поза полем Кварацхелія був щедрим, одержимим самовдосконаленням і незмінно ввічливим. На ньому ж він був агресивним, сміливим, фізично сильним та технічним. Не без тих колючок, що так часто пробивали м'ячі його батька.
"Ви знали, що Неаполь схожий на Грузію? Ми такі ж емоційні люди. Дуже емоційні. Ми обожнюємо футбол. Це не частина життя, це наше життя", – пояснює Бадрі, відкидаючись на спинку стільця. Після Динамо Батумі стільки клубів хотіли підписати його, але коли прийшов Наполі, вибору вже не було. Батько сказав йому: "Ти гратимеш там, де грав Марадона, на тому ж стадіоні, переодягатимешся в тій же роздягальні. Просто підпиши контракт – і вперед!"
Черговий прорив Кварацхелії стався під керівництвом Лучано Спаллетті. З 12 голами та 13 результативними передачами він став тим ключем, який відімкнув перше за 33 роки Скудетто для Наполі. Цьогоріч він отримав шанс досягти безпрецедентного тріумфу. Виграти історичний требл: Скудетто з Наполі за першу половину сезону, титул чемпіона Франції за другу. Вишенька на торті – Ліга чемпіонів.
На відміну від кумира свого батька, Кварадона набагато сором'язливіший і замкнутіший. Його сім'я повернулася до Грузії – дівчина, студентка-медик, і маленький син. Одного разу, після гри проти Ліверпуля у вересні 2022 року, Бадрі попросив сина дістати йому футболку Вірджила ван Дейка. Після гри Хвіча сказав татові, що він посоромився це зробити. Лише після виїзного матчу в Ліверпулі захисник збірної Нідерландів покликав Кварацхелію до себе і запитав, чи можуть вони обмінятися.
У поїздках Кварацхелію часто можна побачити за читанням книжок у м'якій палітурці. Настільки ж зосереджене обличчя, ніби він грає. Обожнює детективи. Агата Крісті – його улюблена авторка. Його не дуже цікавлять всі ті спокуси життя знаменитості за межами поля. Обличчя національної команди Грузії, тягар творчості в одному з найбагатших футбольних клубів світу. "Він не говорить нам про тиск. Не хоче, щоб ми нервували. Бадрі переніс дві операції, і Хвіча знає, що тато емоційна людина. Тож якщо він заговорить з ним, той хвилюватиметься", – розповідає мама.
Іноді Мака сама хвилюється, що син недостатньо радіє своїм успіхам. Після півфіналу, коли гравці ПСЖ стрибали від радощів на полі, матір Хвічі помітила, що він виглядав дивно приглушеним порівняно з товаришами по команді. Є в цьому щось з Артема Довбика після його голів за Рому, коли всі навколо питали – чому ж ти не достатньо святкуєш свій успіх. "Та наразі немає чого святкувати. Нам ще грати у фіналі", – відповідає Кварацхелія мамі.
Цілих 74 відсотки дорослої збірної Грузії виховала академія тбіліського Динамо. А ще 60% гравців віком до 21 року та 67% футболістів до 19 років. Після успіху збірної Грузії на Євро-2024, якого не було б без Кварацхелії та Динамо, кількість заявок на вступ до академії потроїлася. Фірмові низько спущені гетри вінгера ПСЖ тепер – динамівська фішка. Кожен гравець до 16 років наслідує цей стиль.
Та навіть серед лісу схожих щиколоток один гравець має більше схожості із зірковим випускником Динамо, ніж інші. Торніке Кварацхелії вже 15 років. Високий, тендітний вінгер, як і його брат. Як і Хвічу, його привів до Динамо Угрехелідзе. На відміну від брата, він вже грає за старшу на рік вікову групу. "Хвіча був швидшим, а Торніке потрібно більше часу на роздуми та ухвалення рішень", – каже батько. Йому також потрібно додати у фізичному розвитку, але й характер в обох схожий. Угрехелідзе доповнює: "Нещодавно ми програли фінал турніру, і він плакав у мене на руках. Я робив те ж саме з його братом, 8 років тому".
Раніше цього місяця Торніке став найкращим гравцем турніру, граючи за збірну Грузії до 15 років на Кубку розвитку УЄФА, забивши 2 голи у 3 матчах проти Вірменії, Узбекистану та Латвії. Його успіхи викликають непідробний захват. Нападник Вахтанг Салія влітку приєднається до Ньюкасла. Лівий захисник Саба Харебашвілі зацікавив Ліверпуль і Фейєнорд. Але думки скаута швидко повертаються до улюбленого випускника – підлітка, якого він прихистив в академії. Після півфіналу Ліги чемпіонів усе ще молодий Кварацхелія дав йому обіцянку. Якщо виграє, то привезе кубок до Тбілісі: "Ми будемо сидіти в моєму кабінеті й пити грузинське вино з трофея".
