Герой дня: єдина збірна в історії ЧС, яка не має жодної поразки – її творець грав із Тіто Вілановою і любить Барсу

Бубішта

Вік: 56 років

Посада: головний тренер

Статистика у збірній Кабо-Верде: 30 перемог, 16 нічиїх, 19 поразок

Якщо нічия з Іспанією була здобута завдяки Возіньї, то ось 2:2 з Уругваєм, скоріше, всупереч. Сорокарічний кіпер перехвилювався після довгоочікуваної зустрічі із мамою, ще й від 15,5 мільйонів підписників в Instagram реально могло "поплавити". Напомилявся, іноді провокував у воротарському майданчику справжні "пожежі". Так буває, коли на плечі лягає зайвий ажіотаж і намагаєшся відповідати найвищим очікуванням стількох людей.

Благо, Кевін Піна, Еліу Варела та інші партнери Возіньї не відчували минулої ночі жодного тиску. Вони грали, як уміють, і отримували від цього задоволення. А вміють вони не так вже й мало. Бубішта, творець цієї азартної команди, видавався розслабеним навіть у критичні моменти. Тоді як його легендарний візаві Марсело Б’єлса був суцільним згустком напруги.

Педру Лейтау Бріту, так Бубішта записаний у паспорті, є сіллю землі Кабо-Верде. Народившись на третьому за розмірами острові архіпелагу під милозвучною назвою Боавішта, він був приречений на футбол. Власне, прізвисько Бубішта – це якраз креольський варіант Боавішти.

У 12 років малий побачив диво, яке визначило все його подальше життя. То були затишні вечори на клаптику суші посеред Атлантики перед старим телевізором, біля якого збиралося все село, щоб переглянути матчі іспанського ЧС-1982.

"Я пам’ятаю Лотара Маттеуса і гравців калібру Едера та Фалькао із Бразилії, – розповідає Бубішта. – Я добре їх пам’ятаю. А потім, звичайно, був Дієго Марадона. Це частинка мене з самого дитинства. З того часу, коли мама робила мені м’ячі з наших шкарпеток".

Кар’єру Бубішти-гравця оцінити складно. Він грав здебільшого у центрі захисту та опорній зоні місцевих команд, а рівень там був дуже скромний. Проте авторитет оборонця, вочевидь, не підлягав сумніву – понад десять років йому довіряли капітанську пов’язку збірної Кабо-Верде. Зрештою, у сезоні 1995/96 Бубішту ризикнув купити Бадахос – клуб іспанської Сегунди. У півзахисті "бланконегрос" бігав Тіто Віланова – майбутній асистент Гвардіоли і головний тренер Барселони. "Ми дуже добре ладнали з ним", – згадував потім Бубішта.

Бубішта в Бадахосі

За Бадахос кабовердієць провів лише кілька матчів і повернувся до Африки. Взяв чемпіонство з ангольським Атлетіку, заїжджав у португальський Ешторіл, завершував на батьківщині. Словом, нічого особливого. Інша справа – коли почав тренувати. Тут Бубішта прогресує з кожним роком. Практикувався на кішках – командах рідного острова. Входив до штабу національної збірної, а у 2020-му очолив її самостійно.

Того ж року з’їздив на стажування у Барселону, яку просто обожнює. Гранд перебував у зоні турбулентності – Кіке Сетьєн провалився, прийшов Куман. Та попри це Бубішта все одно залишився під великими враженнями. Він багато спілкувався із легендарними Хосе Марією Бакеро та Патріком Клюйвертом, які працювали в структурі клубу. А тоді взявся втілювати нові ідеї.

"Я надаю великого значення людським стосункам, – ділиться секретом наставник "синіх акул". – Так, у нас є гравці з Кабо-Верде, які народилися в різних країнах. Перший виклик майже завжди робиться для того, щоб побачити, чи зможе гравець вписатися в команду, познайомити його з товаришами по команді та тренерами, і, перш за все, щоб зрозуміти, до чого він прагне. Я намагаюся пізнати їх глибоко в душі, більше, ніж здається зовні. Нам потрібно, щоб це нове покоління талантів було сильним, сміливим і сповненим рішучості".

Вже на Кубку Африки-2023 його команда сенсаційно дійшла до чвертьфіналу. А тоді настав час писати історію чемпіонату світу. "Сині акули" пройшли довгу дистанцію лише з однією поразкою і вихопили путівку на Мундіаль з рук Камеруну, історичного гранда континенту.

"Чемпіонат світу – це неймовірний шанс для нашого народу та всієї Африки, – вважає Бубішта. – Ми маленька країна, але подаємо приклад: якою б крихітною ти не була, все одно можеш досягнути чогось великого, потрапивши на Мундіаль".

І ще: "Справа не лише в тому, як ми граємо у футбол. Справа в усьому: нашій культурі, нашій музиці, нашій історії, наших уболівальниках – у всьому цьому. Хочемо, щоб люди в цілому світі знали про Кабо-Верде".

Тренер та його маленький загін самовідданих солдатів вже зробили те, що не вдалося б цілій армії – відібрали очки у Луїса де ла Фуенте, тренера-чемпіона Європи, і самого патріарха Б’єлси. Прямо зараз, у цю хвилину, Кабо-Верде – єдина збірна за всі 96 років Кубка світу, яка не програла тут жодного матчу.