"Коли до Львова приїхало "Динамо", вболівальники сиділи навіть на деревах". Львівським "Карпатам" - 53!
"Футбол 24" зібрав теплі спогади п’ятьох людей, які залишили помітний слід в історії львівських "Карпат". Нагода для цього дуже поважна - "зелено-білі" святкують День народження!
Ігор Кульчицький, легендарний капітан «Карпат»-1969, виступав у 1963-72:
«Карпати» - це моє життя і моє здоров’я. Своєї найбільшої вершини ми досягли у 1969-му, коли здобули Кубок СРСР. Справжній подвиг, який викликав неймовірний фурор! Бачите, стільки років пройшло, а на пострадянському просторі ще жодному клубові з неелітного дивізіону не вдалося повторити успіх «Карпат».
На фото: Валерій Сиров, Богдан Грещак, Володимир Данилюк, Ігор Кульчицький, Ростислав Поточняк
У команді грали всі свої, за винятком двох легіонерів – росіян, які, в принципі, також стали своїми. На домашні матчі приходило по 40, 50 і навіть 70 тисяч вболівальників. Вірю, що доживемо до тих часів, коли «Карпати» знову збиратимуть величезну глядацьку аудиторію. Добре, що у клубі повернулися до традиції робити ставку на місцевих хлопців.
«Карпати» поєднали мене з кількома чудовими людьми, з якими товаришую досі. Найперший мій друг – Володимир Данилюк. Можу назвати ще Юру Бондаренка. Завжди приємно зустрітися з Лихачовим, Поточняком, Грещаком.
Славетні сторінки історії «Карпат» були б неможливими без карпатівського духу: самовіддачі, «вмирання» на полі з першої і до останньої хвилини, гри з останніх сил. Звісно, не завжди вдавалося перемагати. Спортивне щастя – мінливе. Але вболівальники, побачивши натхнення і бажання, з яким грала команда, завжди проводжали її оплесками.
Сергій Ковалець, півзахисник «Карпат» 1997-2000:
Вітаю вболівальників «Карпат» із Новим роком, Різдвом і, звісно, Днем народження улюбленої команди, хоч ця дата і не ювілейна. «Карпати» відіграли дуже помітну позитивну роль у моїй кар’єрі. Це були прекрасні 2,5 роки: «бронза» чемпіонату України, неймовірне місто, самовіддані вболівальники. Запам’ятався тільки позитив!
Пригадую, як весною 1998-го ми приймали київське «Динамо». Динамівці перед поїздкою до Львова вилетіли від «Ювентуса» у чвертьфіналі Ліги чемпіонів. «Україна» заповнилася вщерть. Чудово пам’ятаю, що вболівальники сиділи навіть на деревах навколо чаші стадіону. Ми перемогли 2:1 завдяки голам Беня і Гецка, у «Динамо» єдиний м’яч забив Андрій Гусін, світла йому пам’ять. Беньо при цьому встиг нейтралізувати Реброва – грав проти нього персонально. А Шевченка впильнував Єзерський.
На фото: Сергій Ковалець, Іван Гецко, Сергій Мізін
Наприкінці 90-х у клубі працювали люди, які досконало знали свою справу, а тренерський штаб очолював Мирон Маркевич. Була абсолютна єдність однодумців: президента, команди і вболівальників. Такий трикутник – це завжди запорука успіху. У Львові й зараз можна робити команду-чемпіона. Місто, традиції – все є.
Роман Зуб, захисник «Карпат» 1989, 1994-97, 1999-00:
Любов до «Карпат» я увібрав із молоком матері. Зростав поруч із стадіоном «Україна». Дуже прикро, що зараз біля керма такі люди, яким клуб до одного місця… Не те що в роки, коли «Карпати» тренував Володимир Журавчак. Основу команди складали львівські хлопці і мікроклімат у нас був просто фантастичний.
Досі товаришую із Володимиром Когутом, з яким грали разом ще в СКА «Карпати», а також із Миколою Липинським, який тепер мешкає в Охтирці. Ми брали самовіддачею, непоступливістю і характером – рисами, за які футболістів із Західної України завжди і всюди поважали. На жаль, зараз цього не бачу в «Карпатах». Інші пріоритети…
Валерій Яремченко, головний тренер «Карпат» 2007-08:
Я багато де попрацював, але «Карпати» - одна з моїх улюблених команд. Понад 25 років свого життя я присвятив «Шахтарю», проте таку єдність людей із футбольним клубом побачив лише в «Карпатах». Наприклад, коли ми приїхали в Іспанію, то наші заробітчани, діаспора підходили до футболістів, спілкувалися, підбадьорювали. «Карпати» - це символ України, за них люди, які вболівають серцем.
До речі, у «Карпатах» я зустрів одного із найкращих помічників за всю свою майже 30-річну тренерську кар’єру. Маю на увазі Володимира Безуб’яка. Він чудово розуміє тренувальний процес. Навіть не сумніваюся, що рано чи пізно Безуб’як стане головним тренером. Інша справа, що чемпіонат України зараз – дуже неприємний, у країні – незрозуміла ситуація. Політики більше, ніж спорту, тому працювати в таких умовах складно.
Сергій Кузнєцов, нападник «Карпат» 2008-11:
Насамперед хочу привітати всіх вболівальників «Карпат» і мешканців Львова із Днем народження клубу. Бажаю якомога більше видовищних і результативних матчів, щоб команда дарувала їм тільки позитивні емоції.
«Карпати» посідають серйозне місце у моїй біографії. У Львові я провів прекрасні сезони, коли команда боролася за верхні рядки турнірної таблиці. Ми вдома практично нікому не поступалися, вийшли в єврокубки, на матчі приходило дуже багато глядачів.
Старався віддаватися по-максимуму в кожній грі, тож абсолютно всі переможні матчі «Карпат», у яких взяв участь, назавжди залишаться в пам’яті. Якщо перераховувати, то почати, безперечно, варто із перемог над лідерами чемпіонату, а також єврокубків. Особисто для мене дуже успішною була виїзна гра з «Галатасараєм», коли вдалося відзначитись голом, а стамбульська нічия допомогла потім вийти в груповий турнір Ліги Європи.
Домашню нічию із турками «Карпати» відсвяткували разом з вболівальниками. Після матчу ми з хлопцями і тренерським штабом вирішили не заїжджати додому, бо була пізня година, а одразу взяли курс на один із закладів в центрі Львова. Там нас вже чекало дуже багато вболівальників, такий собі приємний експромт. Фанати зустрічали нас, вигукуючи по черзі імена кожного. Заклад пішов нам назустріч: виділили місця не тільки для нас, а й для наших дівчат і дружин.
Що там казати… Олегу Георгійовичу Кононову вдалося тоді зібрати команду справжніх однодумців. Ми були як єдиний кулак.
Олег Бабій, Футбол 24
Читайте також:
Кульчицький: Іскра української Незалежності спалахнула, коли "Карпати" здобули Кубок СРСР
"Карпати" - "Динамо". Історія протистояння або Коли "Шахтар" був лише статистом
показати приховати