Господар-чемпіон: курйозна перемога Уругваю на першому ЧС в історії
Історія чемпіонату світу з футболу розпочалася у 1930 році. Важко повірити, але в ті далекі часи Уругвай був не лише господарем, а й одним з фаворитів турніру.
У 1921 році француз Жюль Ріме був обраний третім президентом ФІФА. Він хотів помирити нації після Першої світової за допомогою спорту, а особливо – за допомогою футболу.
Ліки від астми і тортури вдома – трагічна історія першого допінгу на Мундіалі
Сьогодні це звучить дивно, але тоді ідея турніру професійних футбольних країн світу взагалі нікого не вразила та не здобула широкої підтримки. Олімпійський комітет під натиском росту популярності гри вніс футбол в перелік ігор, але Ріме такий підхід не влаштовував. Він був готовий на все, щоб найсильнішу футбольну команду світу визначали професіонали.
Чемпіонат світу – це футбольні баталії вищого гатунку, за якими буде спостерігати цілий світ. Підтримай збірну України на шляху до Мундіалю разом з HLIBNY DAR!
Насолоджуйся яскравими емоціями та вболівай за наших разом з улюбленим брендом українців, який підкорив світові вершини!
У 1928 році конгрес ФІФА постановив, що в 1930 році відбудеться чемпіонат світу, і турнір буде проводитися кожні 4 роки. Щоправда, з місцем проведення була проблема – світ страждав від повоєнної економічної кризи, і брати на себе організацію такої події ніхто не наважувався.
Але й тут Ріме все передбачив. У 1930 році Уругвай святкував своє 100-річчя, команда тріумфувала на двох попередніх Олімпіадах, і це була єдина країна, яка була готова збудувати стадіон та покрити витрати команд на дорогу. Щоправда, останній фактор не дуже допоміг у промоції турніру.
Зараз шлях через Атлантику займає менше доби у літаку. Тоді ж делегаціям потрібно було провести на пароплаві щонайменше два тижні. Найсильніші команди світу відмовилися від участі. Англія взагалі не збиралася нікому нічого доводити, а Іспанія, Італія та Нідерланди також дивилися на новий турнір без особливого ентузіазму.
У підсумку Ріме вмовив приїхати 4 збірні з Європи: Румунію, Францію, Югославію та Бельгію. Загалом перший Мундіаль зібрав 13 команд: Аргентина, Чилі, Франція, Мексика, Югославія, Бразилія, Болівія, Уругвай, Румунія, Перу, США, Парагвай та Бельгія.
Учасників поділили на 4 групи, вихід у півфінал гарантувало лише 1 місце на груповій стадії. "Сентенаріо" – один з трьох стадіонів, які приймали турнір, і на якому мав грати Уругвай – добудували лише по ходу турніру, через що господарі стартували на Мундіалі із затримкою. У групі команди показали свій найкращий футбол: Аргентина та Мексика зіграли 6:3, румун Адальберт Дешу відзначився голом на 50-й секунді, а перуанець Пласідо Галіндо став першим в історії, хто покинув поле за рішенням арбітра, хоча червоних карток тоді ще не було. Навряд чи хтось з глядачів скиглив – всі команди організували справжнє футбольне шоу.
У півфіналі Аргентина зустрічалася з США, а Уругвай мусив подолати Югославію. 70 тисяч глядачів на "Сентенаріо" стали свідками побиття американців – Аргентина знищила суперника з рахунком 6:1. Визначення першого фіналіста Мундіалю інтриги не подарувало.
Уругвай здолав суперника завдяки рідним стінам. На 5-й хвилині Вуядіновіч відкрив рахунок, але господарі швидко не лише відігрались, а й повели у два голи. Щоправда, другий гол уругвайців став анекдотом – полісмен копнув м'яч, який вийшов в аут, а Ансельмо "увімкнув дурника", підхопив м'яч та забив гол. І якщо 80 тисяч глядачів увійшли в ейфорію, то Югославію зарахування арбітром такого чудернацького гола приголомшило. Ще від таких дій команда "відійшла", але відміна чистого гола через вигаданий офсайд просто вбила гравців. У другому таймі Уругвай дотиснув суперника, який змирився з долею, та переміг 6:1. У фіналі мали зустрітися рівні за силою команди.
Уругвай та Аргентина – непримиренні суперники, вже на той час історія знала понад 100 запеклих баталій цих команд. Аргентинські фанати отримали від організаторів 10 тисяч місць, але бажаючих було в рази більше. Буенос-Айрес перетворився у живий організм, який скандував "victoria o muerte" ("перемога або смерть"). При вході на фінальний матч поліція конфіскувала понад 1,5 тисячі одиниць вогнепальної зброї. Битва мала бути на смерть в прямому значенні цього слова. Бельгійський арбітр Джон Ланженю, який погодився обслужити матч, мав один з найбільш сталевих характерів, які коли-небудь знало людство.
Гол уругвайця Дорадо на 12-й хвилині засвідчив – не всю зброю поліція виявила. На щастя, радісні фанати стріляли лише в повітря. Їхня радість тривала недовго – аргентинці до перерви відновили статус-кво та навіть вийшли вперед.
У другому таймі Уругвай кинув всі сили в атаку. На щастя для господарів, декілька аргентинських гравців були змушені покинути поле через травму. Замін тоді не передбачалося, тому Уругвай на рівному місці опинився у чисельній більшості – 11 проти 8.
Таким подарунком долі господарі скористалися сповна та спокійно переграли суперника – фінальний свисток зафіксував їхню перемогу з рахунком 4:2. Останій гол забив однорукий гравець Уругваю Ектор Кастро.
Ось так, за допомогою обставин, арбітрів, нестримного бажання та підтримці фанатів Уругвай у рідних стінах став першим чемпіоном світу в історії футболу.
показати приховати