Як Паулу Фонсека побудував у Шахтарі найкрутіші в Європі 4-2-3-1
Паулу Фонсека вивів Шахтар в плей-офф Ліги чемпіонів і знищує всіх у внутрішній першості. "Футбол 24" на основі матеріалу порталу Spielverlagerung розповідає про сильні та слабкі сторони команди під керівництвом португальця, аналізуючи матчі групового раунду ЛЧ-2017/18 проти Наполі, Манчестер Сіті та Фейєнорда.
Міцна конструкція в центрі поля
Організація – слово, яке обожнює Паулу Фонсека. Воно відіграє важливу роль у його розумінні "ідеальної гри". Достатньо подивитись, як Шахтар пресингує. Схема 4-2-3-1 перетворюється у 4-2-2-2, яка стає класичними 4-4-2.
Центр поля добре захищений, а вільні зони страхуються. Перепасовки суперників у цій зоні Шахтар часто нейтралізовує висуванням Фреда або ж опусканням Тайсона та Феррейри. Марлос справа частіше повертається в оборону, ніж Бернард, але на лівому фланзі є Ісмаїлі, який допомагає зустрічати суперника вище.
Шахтар-2009. Тріумфатори останнього Кубка УЄФА – де вони зараз
Степаненко також може піднятись, щоб здійснити тиск на гравця з м'ячем, але головне його завдання полягає у тому, щоб заповнювати "дірки", які виникають внаслідок переміщень партнерів. Наприклад, він може "сісти" в лінію до захисників, коли фулбеки обороняються високо.
Стандартний пресинг Шахтаря
Найбільш агресивно "гірники" захищають зону перед захисниками. Як тільки м’яч туди потрапляє, гравці стискаються і починають грати ще щільніше. Супернику рідко вдається проскочити.
Навіть якщо захисники не беруть безпосередньої участі в пресингу, вони все одно висуваються вперед для офсайдної пастки. Аби збалансувати рух команди, опускатися нижче може не опорник, а вінгер.
Приклад з матчу Шахтар – Наполі (1 тур групового раунду ЛЧ-2017/18), 24-та хвилина
Головна перевага такої побудови Шахтаря полягає в тому, що зростає кількість різноманітних варіацій пресингу в центрі поля. Агресивний пресинг від Фреда може призвести до тимчасової схеми 4-3-2-1, яка асиметрично розвернута до м'яча.
Феррейра готовий пришвидшитися, якщо піде передача назад, Фред безпосередньо здійснює тиск на гравця з м’ячем, а Тайсон стереже розвиток атаки через центр, перебуваючи в "сліпій зоні" центрального півзахисника. Таким чином утворюється трикутник, який може різко стиснутися. Ця структура дає змогу після відбору м'яча швидко переходити в атаку.
Крім цього, Тайсон, який перебуває трохи глибше за Фреда, час від часу може опускатися ще нижче, якщо суперник зумів провернути хорошу комбінацію на півфланзі. Схема передбачає зворотній пресинг від Тайсона.
Приклад з матчу Шахтар – Наполі (1 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 4-та хвилина
Цей елемент застосовується під час створення пасток. На наступному прикладі (на картинці нижче) футболісти Шахтаря навмисно залишають для опонента відкриту можливість віддати вертикальну передачу на півфланзі. І як тільки пішов пас, вінгер або опорник пресингують таким чином, що гравець з м’ячем може відпасувати лише в опорну зону.
Водночас найближчі партнери перекривають подальші ймовірні напрямки передач, запобігаючи просуванню знову на півфланг або далі в середину поля. Як наслідок, Феррейра має можливість прорахувати момент передачі в опорну зону та відразу увімкнути зворотній пресинг. Тайсон йому допомагає.
Тайсон і дальній від м’яча вінгер (у цьому випадку Марлос), відіграють важливу роль в організації контратак. Шахтар не лише збалансовано захищається проти наступу суперника, а завжди шукає можливість відразу перетворити його на власну контратаку.
Фред повинен розміщуватися так, щоб мати змогу віддавати вертикальні передачі за спини захисників, або ж спокійно відпасувати Ісмаїлі, якщо варіантів для швидкої атаки немає.
Приклад з матчу Наполі – Шахтар (5 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 10-та хвилина
Зрештою, Шахтар вміє відбирати м’яч не лише в центрі поля, а й на флангах, де вільний простір легко перетворюється в пастку для суперника. Частіше це трапляється справа, де Фред активніше відходить до бровки. Степаненко відразу рухається так, щоб прикрити центральну зону позаду нього.
Аби уникнути хитрих маневрів креативних гравців, із задньої лінії для підтримки партнерів висувається правий центральний захисник, в даному випадку Іван Ордець. Шахтар на фланзі утворює навколо суперників кільце, що змушує їх відходити з м'ячем до бокової лінії або призводить до втрати сфери.
Дальній вінгер (тут – Бернард) розміщується трохи вище, що відкриває хороший варіант для контратаки. Феррейра або Тайсон залишається попереду в надії на контрвипад, а інший з них слідкує за передачами назад від суперника та може вмикати той-таки зворотній пресинг.
Приклад з матчу Шахтар – Наполі (1 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 27-та хвилина
Ще однією відмінною рисою "гірників" є блокування передач у півфланг двома гравцями, які знаходяться близько один від одного. Це змушує суперника відпасувати виключно на фланг, де створюється ідеальна ситуація "2 проти 1".
Один з передніх "гірників" (на наступному скріні – Феррейра) перекриває лінію потенційної передачі в центральну зону. Центральний півзахисник суперника, звичайно, відкривається під гравця з м'ячем для того, аби знайти вільну траекторію для пасу, але два опорні хавбеки Шахтаря ретельно слідкують за тим, щоб його перекрити.
Найбільше вражає в таких ситуаціях гра Фреда, який володіє неймовірною координацією. Він вирішує накрити одного гравця, розпочинає рух у відповідну зону, але потім розуміє, що адресатом передачі буде інший опонент і швидко змінює напрямок, а через кілька миттєвостей опиняється вже в потрібному місці. Цей маневр можна назвати індивідуальною пасткою під час пресингу.
Приклад з матчу Наполі – Шахтар (5 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 7-ма хвилина
Зважаючи на хід гри та силу опонента, Шахтар також може вмикати високий пресинг з більшою орієнтацією на персональну опіку. Одних гравців донеччани прикривають щільніше, а інших – навмисно залишають відкритими. Внаслідок цього футболісти Паулу Фонсеки напевне знають, як розвиватиметься атака суперника.
Далі ситуація відбувається наступним чином. Тайсон, переміщаючись з флангу до центру, атакує центрального захисника, який володіє м’ячем, одночасно перекриваючи лінію передачі на фланг, з якого він рухається. Якщо вертикальний пас в центр поля закритий Феррейрою, єдиним виходом для захисника залишається віддати довгий пас або ж відкинути м'яч назад воротарю. Однак тоді Тайсон продовжить атакувати і голкіпера, а Феррейра продовжить перекривати вихід через центр.
У такій ситуації воротар прогнозовано переводить м’яч на протилежний фланг, де Бернард у відповідний момент реагує своїм пресингом. Ісмаїлі та Фред підтягуються до нього, утворюючи ситуативну схему 4-1-3-2, в якій перекриваються практично всі гравці, які можуть бути адресатами передачі.
Приклад з матчу Фейєнорд – Шахтар (3 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 46-та хвилина
Переваги, які стають недоліками
Втім, все одно високий пресинг Шахтаря, у порівнянні з середнім, значно гірший. На чужій половині поля ви не можете пресингувати настільки компактно, як в центрі, оскільки неможливим є використання офсайдної пастки. Основні моделі пресингу базуються на тому, що гравці повинні розташовуватися близько один до одного. Створення таких ситуацій на чужій та на власній половинах поля відрізняються (ситуативна компактність проти загальної).
Навіть на власній половині агресивний захист Фреда може бути використаний проти Шахтаря, коли він на мить втрачає момент, а Марлос більше сконцентрований на перекриванні вінгера позаду себе. Тоді вони обоє не блокують зону для передачі в півфланг, а команда не готова швидко зреагувати на прохід суперника через цю зону.
За одного розвитку подій, для Бутка виникне ситуація "один в два", якщо він вчасно не підніметься вище. Якщо ж він вирішить це робити, то повинен вибрати правильний час і напрямок, щоб запобігти миттєвому пасу на фланг вінгеру, який, отримавши м’яч, легко проскочить за його спину. Бутко з цим справляється досить непогано, але тільки тоді, коли така ситуація наперед спланована.
За іншого – також виникне проблема. Фред відносно швидко реагує на свої помилки та виправляє їх завдяки власній інтенсивності, однак у такому випадку він вже звільняє гравця, до якого рухався спочатку, і на того може піти миттєвий пас з флангу. Шахтар всюди запізнюється на один крок. Його не встигають відразу закрити, тому м'яч переводиться на інший фланг, де суперник матиме перевагу в динаміці та зможе прорвати оборону Шахтаря.
Хоч "гірники" і непогано реагують такі переведення, але великі розриви між захисниками створюють для опонента дуже перспективну ситуацію.
Приклад з матчу Манчестер Сіті – Шахтар (2 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 31-ша хвилина
Втрата компактності може ставати критичною, коли суперник контролює м'яч на фланзі безпосередньо біля нашої третини поля. Всі суперники Шахтаря на груповому раунді Ліги чемпіонів використовували цю слабину в грі української команди, щоб створювати гострі моменти біля штрафного майданчика "гірників".
Вся лінія оборони Шахтаря намагається триматися якнайближче до півзахисту. Якщо в суперника проходить передача за спини захисників у ближній простір, то один з центрбеків (у наступному прикладі – Ракицький) автоматично рухається за гравцем, який вривається з глибини. Цей суперник розпочинає прискорення ще на відстані 10-15 метрів від донецької лінії захисту, тому Ракицький не може повністю довіритися офсайдній пастці – це занадто ризиковано.
Як наслідок, Ярослав в якийсь момент опиняється ближче до власних воріт, ніж інші захисники. Якщо форвард чужої команди грамотно вибере момент для вривання, весь пресинг "гірників" у такій ситуації буде марним.
Приклад з матчу Манчестер Сіті – Шахтар (2 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 8-ма хвилина
Коли м'яч опиняється поблизу штрафного майданчика Шахтаря, орієнтована на оборону частина команди відразу сідає максимально низько. Фред знову зміщується в зону м'яча, щоб створити чисельну більшість для пресингу. Степаненко у цей момент повинен вирішити: йому робити те саме ближче до власних воріт чи продовжувати прикривати центр поля, де зазвичай є вільний суперник.
Приклад з матчу Манчестер Сіті – Шахтар (2 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 41-ша хвилина
Проблеми також можуть виникати, коли дальній вінгер залишається занадто високо (на попередньому прикладі Бернард опустився в необхідну зону, а в наступному – Марлос цього не зробив). Перед штрафним майданчиком залишається занадто багато вільного простору, а суперник може цим скористатися для швидкого переходу з одного півфлангу на інший.
Проблеми тільки ростуть. Захисники реагують на цей провал і концентруються на зоні, яка знаходиться перед ними. Однак вони не можуть одночасно контролювати ще й вільний простір у себе за спиною, куди легко може увірватися інший суперник.
Приклад з матчу Фейєнорд – Шахтар (3 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 1-ша хвилина
Гнучкий центр конструкції
Шахтар не був би такою цікавою командою, якби єдиною його перевагою був добре відтренований пресинг. Команда Пауло Фонсеки також може багато чого запропонувати у володінні м'ячем.
Базова структура 4-2-3-1 часто перетворюється на 4-4-1-1, де вінгери зміщуються всередину та утворюють середню четвірку. Але якщо зазвичай у такій схемі вони більше взаємодіють з відповідними крайніми захисниками, а нападник і "десятка" окремо працюють один з одним, то в Шахтаря ситуація інша. Команда Паулу Фонсеки грає фактично з трьома "десятками" (до Тайсона додаються Марлос і Бернард), які виконують роль атакувальних півзахисників та розташовуються чітко між лініями суперника.
Звідси вінгери можуть вільно повертатися на фланги, але ця зона зазвичай віддається фулбекам, чиїм завданням є забезпечення широти атак. Нападник та "десятка" обов'язково розташовуються так, щоб не перебувати на одній лінії потенційної передачі. При цьому роль Феррейри дуже відрізняється від ролі Тайсона. Феррейра розглядається як основний варіант для утворення нестандартних ситуацій, а його гра повністю залежить від дій всіх трьох "десяток".
Якщо подивитися на гравців, які розміщуються глибше, то видно, що опорники часто грають дуже близько один до одного, тоді як центральні захисники діють значно ширше. Утворюється трапеція, де більша основа розвернута до власних воріт. За необхідності ці 4 гравці можуть розміщуватися на одній лінії – тоді центральні захисники відходять на фланги.
Опорники не блокують для захисників можливість віддати передачу на фланг та можуть відволікати на себе суперників у центрі. Ба більше, вони навіть розширюють кількість варіантів для передач.
Приклад з матчу Манчестер Сіті – Шахтар (2 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 1-ша хвилина
Та це далеко не єдина схема Шахтаря. Це радше початкове розміщення для легкої перебудови на інші стратегії, за допомогою яких реалізовуються певні задумки або ж відбувається реакція на дії суперника.
Не рідкістю для команди Паулу Фонсеки є гра в конфігурації 3-4-3 з ромбом всередині. У ній фулбеки грають трохи вище, ніж у класичному варіанті. Степаненко опускається між двох центрбеків, Фред залишається в опорній зоні, а два крайні півзахисники фактично стають центральними.
Приклад з матчу Манчестер Сіті – Шахтар (2 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 1-ша хвилина
Структура "3-ромб-3" дає можливість вільно переходити на 3-2-4-1, що головним чином залежить від ролі центрального атакувального півзахисника. Тайсон (також іноді Бернард) схильні сідати нижче, а Фред навпаки трішки висувається, але може легко повернутися на початкову позицію Степаненка, який знову опустився на місце між двома центрбеками.
Приклад з матчу Шахтар – Фейєнорд (4 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 2-га хвилина
Ця гнучка схема змушує суперника грати ширше, а Шахтар, відібравши м’яч, проводить атаку вже через менш щільний центр. Для цього ближній вінгер (на наступному прикладі Марлос), може змінити свою позицію так, щоб на фланзі сформувався ромб, що створить достатньо можливостей для виходу в атаку без суттєвих переміщень. Феррейра навіть може покращити ситуацію зміщенням на фланг. А в разі втрати м'яча, позаду завжди залишається достатня підстраховка, щоб відразу повернути м’яч собі або встигнути відійти назад.
Далі на черговому прикладі з матчу проти Наполі (картинка нижче). Хтось з опорників (у цьому випадку Фред) опускається в оборону і витягує на себе одного суперника, який намагається закрити можливість зворотних передач. Степаненко, Тайсон, Бернард займають свої позиції в центральній частині поля, а дальній фулбек висувається вище. Оскільки вся увага зосереджена в зоні м’яча, Шахтар завжди готує достатньо варіацій для швидкого переведення сфери з цієї зони, що створює проблеми обороні суперника.
Коли опоненти починають прикривати Степаненка, то дві "десятки", які перебувають перед ним, стають доступнішими для передач. Якщо суперник зуміє правильно закрити всіх трьох у центрі, на дальньому фланзі залишиться вільний Ісмаїлі. У разі, коли ворожий гравець направиться до нього завчасно, відразу звільниться один з трьох "гірників" у центрі поля, і так далі. Якщо ж суперник зосередить в центрі та на протилежному фланзі більше сил, Шахтар просто пройде оборону через ту бровку, де перебуває м'яч.
Приклад з матчу Шахтар – Наполі (1 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 47-ма хвилина
"Великі" українці та інші варіанти виходу з оборони
Візьмемо, до прикладу, Ярослава Ракицького. Однією з його переваг є майстерна гра двома ногами. Інколи в опорній зоні скупчується багато суперників. Вони намагаються витіснити Ракицького звідси, але він знаходить вихід з ситуації.
Українець полюбляє віддавати передачі на дальні відстані, Ярослав може легко одним пасом перемістити гру з одного флангу на інший. Такі діагоналі в його виконанні вражають. Тайсон деколи спеціально може опускатися нижче, щоб прийняти від нього пас, поки Бернард і Марлос залишаються у центрі поля.
Приклад з матчу Манчестер Сіті – Шахтар (2 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 67-ма хвилина
Якщо суперник зарано вирішить завадити йому віддати таку передачу, у Ракицького відкриється простір, щоб відразу по вертикалі доставити м’яч Бернарду.
Час від часу щось схоже робить Андрій Пятов. Суть полягає в тому, щоб виманити якнайбільше суперників на власну половину, а м’яч різко перевести в передню лінію. (Для цього дуже важливо утримувати позаду ромб з центрбеків, опорного хава та голкіпера. Останній повинен мати достатньо варіантів для короткого пасу низом на випадок швидкої реакції опонента).
Таким чином, три гравці, які зайняли простір між лініями, можуть отримати м'яч, щойно з’явиться невелике "вікно". Як тільки хтось з них заволодіє сферою, вони починають безпосередньо взаємодіяти між собою.
Наприклад, Марлос отримує м’яч і відтягує його трішки вглиб поля. У цей час Бернард опиняється у "сліпій" зоні поки що єдиного їхнього опонента. Виникає ідеальний кут для діагонального пасу. Далі він опиняється з м’ячем обличчям до чужих воріт, що відкриває можливості для дриблінгу. Інші гравці попереду створюють чисельну перевагу, атакуючи простір за лінією захисників та витягуючи на себе окремих опонентів, або й всю лінію.
Приклад з матчу Шахтар – Наполі (1 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 23-тя хвилина
Заманювання суперників у центральну зону також дає змогу Пятову доставляти м’яч на відносно вільні фланги. Такі передачі у його виконанні не завжди вдалі, але й не завжди провальні.
Втім, у таких ситуаціях Ісмаїлі та Бутко дуже вразливі до атак опонентів. Вихід простий – створювати варіанти для швидкого переведення м’яча за спину фулбекам суперника на Бернарда чи Мароса.
Як альтернатива, один з чотирьох гравців, які залишилися позаду перед Пятовим, може відкриватися під Ісмаїлі/Бутка, створюючи варіант для швидкого пасу назад. Шахтар не соромиться контролювати м’яч передачами у напрямку власних воріт до тих пір, поки не з’явиться хороша нагода провести атаку.
Приклад з матчу Манчестер Сіті – Шахтар (2 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 27-ма хвилина
Якщо тиск на нашого гравця з м’ячем занадто сильний і вийти з-під нього передачами низом неможливо, Шахтар використовує довгі паси на Феррейру. Факундо розміщується так, щоб завжди бути додатковою опцією для виходу з оборони. Він вміло чіпляється за м’яч навіть у боротьбі з двома і більше суперниками.
Приклад з матчу Шахтар – Наполі (1 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 48-ма хвилина
З центру на фланг і назад, або Чому взаємодія технічних гравців настільки потужна
Гра між лініями використовується Шахтарем не лише для просувань через центр, а й для "створення" вільного гравця на фланзі. Тоді цей гравець (Бутко, Ісмаїлі) має предостатньо опцій: протягнути м’яч вперед і піти у дриблінг, віддати пас назад в середину поля чи виконати діагональ форварду.
Футболіст перебуває в кращій позиції, коли отримує вертикальний пас між лініями на фланзі, ніж коли отримує в центрі. У першому випадку він розміщується лицем до всього поля, контролює всю ситуацію. Як тільки пішов на нього пас, може швидко зорієнтуватися та першим обирати подальші дії для розвитку атаки. Разом з цим, розіграш "вперед – на фланг – в центр" постійно дезорієнтовує суперників.
Приклад з матчу Шахтар – Наполі (1 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 15-та хвилина
Безсумнівно, трійка атакувальних півзахисників Шахтаря сильна в комбінаційній грі, однак у підсумку вони почуваються комфортніше, коли мають можливість для дриблінгу. Ось чому вони люблять займати ширші позиції та не цураються епізодів "один в один" чи "один в два", де вони без жодних проблем обігрують візаві.
Щоб перемістити гру з одного флангу на інший якнайближче до воріт, в центрі використовуються діагональні передачі. В ідеалі, на іншій бровці створюється чисельна перевага. Центр поля стає таким собі "вузлом", який зв’язує гру.
Справа "гірники" переважно шукають пасом Марлоса, який любить розміщуватися широко. Бутко підключається з глибини, і вони разом можуть реалізовують динамічну ситуацію на своєму фланзі.
Приклад з матчу Фейєнорд – Шахтар (3 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 53-тя хвилина
Зліва зазвичай утворюється трикутник. З одного боку, причина в Ісмаілі, який є більш креативним та різностороннім гравцем, ніж Бутко. З іншого – Тайсон, як правило, теж частіше зміщується саме сюди. Оскільки Феррейра може додатково відволікати на себе кількох суперників, швидкі комбінації на фланзі проривають зону між крайнім і центральним захисниками.
Також команда непогано використовує кроси – у таких ситуаціях Шахтар добре займає чужий штрафний майданчик. Деякі гравці чекають подачі всередині, а Фред діє на підборі. Подібне розміщення також дозволяє команді Паулу Фонсеки вмикати контрпресинг.
Втім, цей аспект є одним з найслабших у грі Шахтаря. Якщо Фред та Степаненко після втрати м’яча активно вступають у боротьбу, то інші гравці залишаються досить пасивними. Увага зосереджується на стрімкому поверненні до оборони, а не блокуванні суперника на його половині поля.
Приклад з матчу Манчестер Сіті – Шахтар (2 тур групового раунду ЛЧ-17/18), 15-та хвилина
Розквіт, який поступово згасатиме
Якщо тверезо оцінювати ситуацію, Шахтар об’єктивно зараз перебуває на піку. Теперішній склад демонструє свій максимум. Ключові гравці або досягли 30-річного віку (Тайсон), або перебувають за крок від того, щоб піти на підвищення в гранд (Фред). 25-річний хавбек з великою ймовірністю влітку перейде в Манчестер Сіті.
Пам'ятаємо й про те, що в Бернарда та Факундо Феррейри контракти лише до кінця сезону, а бразильця вже запрошують до себе інші клуби.
На цьому етапі досяг максимуму і тренер Паулу Фонсека, в якого влітку завершується контракт. Португалець вже привернув увагу інших клубів, ним цікавляться представники АПЛ. З'являлися чутки про лондонський Арсенал, а Евертон взагалі проявляє досить предметний інтерес в особі власника Фарада Мошірі.
Стаття підготовлена на основі матеріалу сайту Spielverlagerung.de.
показати приховати