"Арсенал". Забагато проблем для чемпіонства
З’ясовуємо, що заважає лондонському «Арсеналу» здобути чемпіонство АПЛ і які перспективи чекають на підопічних Арсена Венгера найближчими роками.
Місяць тому, 30 вересня 2014 року, Арсен Венгер відсвяткував своє 18-річчя на чолі лондонського «Арсеналу». Вісімнадцять років тому, коли француз вперше з'явився на «Хайбері», вболівальники «гармашів» навряд чи вірили, що всерйоз зможуть нав'язати боротьбу за чемпіонство «Манчестер Юнайтед». Але мине два неповних сезони і вони вже святкуватимуть «золотий дубль». Венгер за короткий час створив команду, яка перевершила легендарний «Клас 92» і інших манчестерських зірок. Перевершила і за результатом, і за грою. Під керівництвом французького наставника «каноніри» перетворилися із нудної середньостатистичної британської команди на одну з найвидовищніших та технічних команд Європи.
Після цього «Арсенал» ще двічі візьме чемпіонський титул Англійської Прем’єр-ліги (у сезонах 2001/2002 і 2003/2004), виграє три Кубки Англії (2002, 2003, 2005) і два національних Суперкубки (2002, 2004). А потім настане тиша. Дев’ять років знадобиться «Арсеналу» щоб здобути наступний трофей. За цей час клуб, який у 2004 році вигравав АПЛ без жодної поразки, здобуде славу бестрофейної команди, а Арсена Венгера називатимуть фахівцем з провалів.
Та на то було багато об’єктивних причин. Після чемпіонського сезону 2003/2004 команду протягом наступних декількох років залишили майже всі ветерани, які до того були у клубі на провідних ролях, а замінити їх Венгер не мав можливості. «Гармаші» як раз в ті роки перейшли на режим фінансової економії через будівництво нового стадіону. До того ж, важкі часи співпали з казковим багатством суперників. «Манчестер Сіті», «Челсі» і «МЮ» могли дозволити собі скажені витрати, тоді як «каноніри» не тільки були не в змозі скласти багатіям конкуренцію на трансферному ринку, але навіть не мали можливості утримати решту своїх лідерів.
У таких умовах вміння Арсена Венгера працювати з молодими талантами і вирощувати із них справжніх зірок як раз стали у нагоді. Залишаючись тривалий час без трофеїв, «каноніри» жодного разу не опускалися нижче певного рівня, регулярно потрапляючи у зону Ліги чемпіонів. До слова, жоден із шістнадцяти останніх розіграшів Ліги чемпіонів не обходився без «Арсеналу». Насамперед, саме це і дозволило Арсену Венгеру залишатися на своєму посту в останні роки.
І ось економити більше не потрібно, Венгер нарешті отримав солідні суми на трансферні потреби. У 2012 році за 20 млн. євро було придбано Санті Касорлу. Минулого року за 45 млн. євро був куплений Месут Озіл, який допоміг перервати свою дев’ятирічну трофейну засуху перемогою у Кубку Англії. Цього ж літа «гармаші» підписали Алексіса Санчеса, Денні Велбека і Матьє Дебюші на загальну суму близько 70 млн. євро.
Та незважаючи на якісне кадрове поповнення, «каноніри» так і не можуть реально наблизитися до перемоги у національній першості. Минулого сезону «Арсенал» тривалий час перебував на вершині турнірної таблиці, але вже у березні вибув із чемпіонської гонки, зайнявши у підсумку звичне 4 місце. Цього ж сезону підопічні Арсена Венгера взагалі розпочали чемпіонат так, ніби на перше місце вони апріорі не претендують – лише три перемоги у 9-ти стартових поєдинках. І нехай поточна 5-та сходинка вас не вводить в оману.
Що ж сьогодні заважає «Арсеналу» боротися за титул чемпіона? Спробуємо детально розібратися в проблемах «гармашів».
Ігрові проблеми
Десять півзахисників на полі
З перших своїх днів у Лондоні Арсен Венгер дав зрозуміти, що у «вертикальний» і безхитрісний футбол його команда не гратиме. Французький наставник ще наприкінці 90-х створив своїм футболістам репутацію найбільш технічних в Англії і вірив, що одного разу команда буде цілком складатися із гравців, які однаково добре діють і в обороні, і в атаці. Взявши принцип універсальності за основу, Венгер створив в «Арсеналі» не один боєздатний колектив, де нападники допомагали команді захищатися, а оборонці при наступальних діях займали високі позиції, підтримуючи атаки і скорочуючи розрив між лініями.
Врешті-решт, цей самий розрив у сьогоднішньої команди месьє Арсена скоротився до мінімуму. І не було б жодних нарікань, якби нападники продовжували регулярно забивати, а захисники надійно оборонятись. Але ж нинішній захист «канонірів» нерідко провалюється, затримуючись в атаці, а нападники давно забули що таке бомбардирська гонка, бо відпрацьовують на оборону і захоплюються перепасовками. Після Робіна ван Персі ніхто із «гармашів» і близько не наближувався до золотої бутси АПЛ. Так і виходить, що на полі у «Арсенала» грають 10 півзахисників і воротар.
Прив’язаність до позицій у нападі
Будь-який тренер знає, що у футболі немає поганих тактичних схем і все залежить від того, наскільки якісно футболісти грають на своїх позиціях. Якщо всі гравці виконують повний обсяг обов’язків, які приписані їх амплуа, то перемога команді забезпечена. Знає це чудово і Арсен Венгер, а тому вимагає від футболістів грати по позиціях. Важко сказати, які саме слова знаходить француз для своїх підопічних, але на полі вказівки тренера в даному аспекті виконуються на всі 100% і своїх зон «каноніри» практично ніколи не залишають.
Та якщо для оборони це лише на користь, то для нападу така прив’язаність має і негативні наслідки. Після того, як Денніс Бергкамп завершив кар’єру, Арсен Венгер одним із перших відмовився від гри з двома форвардами, залишивши у нападі одного Анрі, а крайніх півзахисників перемістивши на позиції вінгерів. Як відомо, схема з крайніми нападниками передбачає їх регулярне зміщення до центру і активну допомогу центрфорварду. Але Тьєррі Анрі був настільки самодостатнім, що чудово справлявся на вістрі самотужки і вінгерам залишалося лише відпрацьовувати свої фланги. Та ж картина спостерігалася, коли єдиного форварда грав не менш самодостатній Робін ван Персі.
І от ця самодостатність призвела до того, що вінгери в «Арсеналі» не зміщуються у центр, а намагаються загострювати гру виключно з флангу. Згадайте Олександра Глеба, Саміра Насрі, Андрія Аршавіна, Тео Волкота, Окслейд-Чемберлена. Навіть коли ван Персі пішов з команди, а у нападі грали куди менш різнобічні Шамах, Бендтнер і Жіру, лондонські вінгери за звичкою продовжували з великим остереженням залишати фланг. Сьогодні це звичайно менш яскраво виражено, адже на флангах нині грають Алексіс Санчес і Санті Касорла, яких не було ні при Анрі, ні при ван Персі, а на вістрі бігає Денні Велбек. Але і зараз єдиному нападнику частенько не вистачає підтримки крайніх форвардів.
Кадрові проблеми
Травми
На всій планеті важко знайти футбольний клуб, де б гравці травмувалися частіше ніж в «Арсеналі». Протягом багатьох років підопічні Арсена Венгера страждають від величезної кількості пошкоджень, що частенько заважає «гармашам» грати в оптимальному складі. За даними «Physioroom.com», з серпня 2002 і до сьогодні футболісти «Арсенала» травмувалися 889 разів. Цей показник травматичності є найвищим серед всіх клубів АПЛ.
Арсен Венгер вже давно намагається знайти рішення цієї проблеми. Чергова спроба була зроблена минулого літа, коли в штаб лондонського клубу був запрошений знаменитий тренер з фізпідготовки Шад Форсайт, який впродовж десяти років працював зі збірною Німеччини. Однак, навіть незважаючи на прихід фахівця, цього сезону «Арсенал» знову захлеснула хвиля травм. В лазареті «канонірів» вже встигли побувати аж 18 футболістів: Тео Волкот, Матьє Дебюші, Месута Озіл, Олівьє Жіру, Яя Саного (всі досі на лікарняному); Аарон Ремзі, Пер Мертезакер, Лоран Косельни, Кіран Гіббс, Мікель Артета, Томаш Росіцкі, Матьє Фламіні, Лукас Подольскі, Давід Оспіна, Начо Монреаль, Абу Діабі (!!!), Серж Гнабрі і Ріо Міяічі (всі начебто вже у строю).
«Може, у нас занадто жорстке поле на Емірейтс. Не можна цього виключати. Навіть якщо ми захочемо змінити газон, нам все одно доведеться грати на старому до кінця сезону.
Ми намагаємося розібратися в тому, що відбувається. Команда дуже стурбована пошкодженням Аарона Ремсі. Я був шокований його травмою.
Ми намагаємося щось міняти, але поки не зрозуміли, в чому криється справжня причина. У нас змінився підхід до підготовки гравців, до того, як ми працюємо над запобіганням травм. Ми намагаємося досягти оптимального балансу між силою і рухливістю», – прокоментував сформовану ситуацію Арсен Венгер.
Нестача кремезних гравців
Арсен Венгер настільки захопився ідеєю зробити гру своєї команди схожою на гру «Барселони», що абсолютно забув про атлетизм, який і досі притаманний англійському футболу. Замість надійного стовпа в опорній зоні (типу Патріка Вієйра) грають Вілшер, Артета, Фламіні чи Ремзі. Замість велетнів англійців (як свого часу Тоні Адамс, Сол Кемпбелл чи Мартін Кіоун) у центрі оборони грають іноземці Косельни, Мертезакер і Монреаль, які хоч і мають немаленький зріст, але у купі з іншими гравцями здаються таким ж малюками. Якщо ж подивитися на інші команди АПЛ, то там зазначені пункти цілком відповідають британським реаліям.
Трансфери не за позиціями і глибина складу
Коли минулого літа «Арсеналу» були потрібні якісний центрбек і забивний форвард, Арсен Венгер витратив більшу частину трансферного бюджету на Месута Озіла. Позиції нападника і центрального оборонця так і залишилися непідкріплені, натомість у центрі півзахисту утворився справжній колапс. Схожа ситуація була і цього літа, коли команду залишив ще один центральний захисник Томас Вермален, а на його позицію не було придбано жодного виконавця.
Подібна трансферна політика помножена на підвищену травматичність гравців призводить до суттєвого скорочення глибини складу і обертається для «канонірів» ситуаціями, коли Касорла змушений грати на фланзі, Монреаль опановує позицію центрального оборонця, а Окслейд-Чемберлен випробовує свої сили у якості опорника.
Тренерські проблеми
Впертість
Арсен Венгер – дуже уперта людина. Він хоче не просто вигравати, а робити це так, щоб не страждали базові принципи його гри. Ніяка, навіть сама прикра поразка не змусить його відмовитися від високої лінії оборони і зональної опіки при стандартах. Ці фокуси і в матчах з середняками не завжди проходять, а команди із розряду топових взагалі відвантажують «канонірам» купу голів. Варто згадати хоча б 3:6 від «Ман Сіті», 1:5 від «Ліверпуля» і 0:6 від «Челсі» минулого сезону. Цього сезону «Арсеналу» розгромів доки вдається уникати, але гра у захисті абсолютно не змінилася і це насторожує.
Економіст у душі
Будучи за освітою магістром з економіки, Арсен Венгер чудово зумів подолати часи фінансової економії в «Арсеналі». Француз зайнявся вирощуванням молодих талантів і досяг певних успіхів у цьому ремеслі. У якийсь момент, правда, робота з юними даруваннями стала для Венгера цікавіше за результат. Маючи достатньо коштів для придбання якісних гравців, наставник «канонірів» продовжував робити ставку на юних дарувань, пояснюючи це тим, що на трансферному ринку немає потрібних йому виконавців. Дійшло до того, що англійські паби наводнили жарти на тему любові французького фахівця до дітлахів, мовляв, месьє Арсен скоро буде купувати собі футболістів біля апарату УЗД (ультразвукового дослідження) у вагітних хлопчиками жінок.
Жарти жартами, а навіть після придбання Касорли, Озіла, Санчеса, Дебюші і Велбека, склад «гармашів» залишається одним з наймолодших в АПЛ, а відповідно й одним з найбільш недосвідчених.
Невміння працювати з нападниками
Якщо пригадати всіх форвардів, які грали під керівництвом Венгера в «Арсеналі», то стає зрозуміло, що робота з нападниками дається французу важко. Не враховуючи Анелька, Бергкампа, Анрі і ван Персі, які володіли неймовірним талантом і природженим відчуттям голу, інші нападники анітрохи не додали під керівництвом французького тренера. Едуардо, Вела, Адебайор, Аршавін, Бендтнер, Шамах, Жиру, Саного – ніхто з них не прогресував у Лондоні в порівнянні зі своїми попередніми клубами. З академії «гармашів» фахівцю теж не вдалося нікого виростити. Здається Арсен Венгер просто не знаходить для форвардів потрібних слів і підказок. Можливо це якось пов’язано з тим, що сам француз у минулому був захисником.
Проблеми клубних структур
Відсутність у керівництві людини, що займається трансферними перемовинами
За 18 років клубна система «Арсеналу» цілком і повністю вибудувалася під Венгера. Дійшло до того, що фактично всі трансфери француз проводить власноруч і домовляється з гравцями особисто. Але, така практика не завжди грає на користь «канонірів». Свого часу Арсен Венгер мав справу зі Златаном Ібрагімовічем, Кріштіано Роналдо, Яя Туре, Уго Льрісом, і не зміг їх переконати перейти у свій клуб. Цього літа месьє Арсен не зумів переманити перспективного Адріана Рабіота з «ПСЖ». Це вже не рахуючи тих футболістів, яких Арсен Венгер просто не розгледів (Ето’О, Дрогба, Бейл).
Французький фахівець хоч і володіє п’ятьма мовами, але зазначені обставини змушують замислитися над хистом Венгера вести трансферні переговори. Можливо було б доцільно долучати до цих справ людину з керівництва, як це прийнято у більшості провідних клубів Європи.
Робота клубної академії
Напевно багатьом читачам дивно бачити академію «канонірів» серед проблем клубу, адже там був вихований не один зірковий футболіст, але одразу зазначу, що критиці піддається лише один аспект роботи футбольної школи. Головною проблемою академії є перехід з молодіжного футболу у дорослий.
«Нас вчили грати в футбол просто здорово. Була поставлена гра в пас, тактика, думка, але нам забули розповісти головне – як грати проти дорослих мужиків», – якось розповів журналістам Девід Бентлі.
Бентлі був зіркою академії «Арсеналу», домагався чималих успіхів з командою в головному турнірі для молодіжних команд – Кубку Англії. В першу команду пробитися він не зумів, і тільки в «Блекберні» почав хоч трохи виправдовувати роздані аванси. Його партнеру по лінії атаки Квінсі Овусу-Абейє не вдалося навіть цього. А їх в «Арсеналі» колись вважали «новими Бергкампом і Анрі».
І на жаль таких прикладів дуже багато. Футболісти академії «Арсеналу», які свого часу виблискували, але так і не заграли у великому футболі навіть підштовхнули одного з лондонських журналістів написати велику статтю, де він розповідає чим ті займаються після футболу. Там є пожарники, механіки, менеджери і навіть злодії.
Психологічні проблеми
Втрата психології переможців
«Ми домінуємо в матчах, але, коли нам трапляється на шляху слабкий опонент, то ми платимо за свої помилки. Зараз наші проблеми пов'язані з нестачею впевненості у власних силах» – зазначив якось Арсен Венгер.
Вперше про проблеми з психологією французький наставник почав говорити ще навесні 2009-го року. Тоді команда була 4 сезони без трофеїв і це було достатньо незвично як для самого Венгера, так і для вболівальників «канонірів». З тих пір пройшло понад 5 років і, незважаючи на перемогу у Кубку Англії, «Арсенал» лише затвердився у ролі невдах. До того ж, команду неодноразово психологічно надломлювали втрати лідерів, які не приховували, що переходять в інший клуб для завоювання титулів. Серед них були і Тьєррі Анрі (хотів виграти ЛЧ і виграв), і Сеск Фабрегас, і Самір Насрі, і Гаель Кліші тощо.
Втрата психології переможців. Приблизно таким поєднанням слів в останні роки називали той факт, що, якщо щось погане в важливий для «Арсеналу» момент могло трапитися, воно траплялося. Досвід показує, що для «канонірів» хороша гра зовсім не є гарантією успіху. Поки надзвичайно рано припускати, що стара проблема невміння зробити останній крок на шляху до трофея залишилася в минулому і не зіграє вирішальної ролі в цьому сезоні.
Перспективи
За останні 2 роки «Арсенал» провів небачено витратну для себе трансферну компанію, розщедрившись на суму, яку до цього розтягував би років 10. При цьому Венгеру вдалося не лише підписати якісних гравців, але і зберегти своїх лідерів попередніх сезонів. Вперше за довгий час у француза з'явилася можливість адаптувати новачків калібру Алексіса Санчеса і Денні Велбека до існуючих порядків, а не починати все будувати заново.
Арсен Венгер лише розпочав вирішувати накопичені за довгі роки проблеми і в цьому сезоні «каноніри» навряд зможуть всерйоз втрутитися у чемпіонську гонку. Проте, новий контракт француза з лондонським клубом розрахований до літа 2016 року, так що двадцятирічний ювілей не за горами. Непогано було б з такої нагоди взяти в Англії четвертий титул і замахнутися на нескорені вершини. Принаймні позитивна динаміка дозволяє прихильникам «Арсеналу» на це сподіватися.
показати приховати