"Роналду ми звели з розуму вже на першій хвилині": Шота Арвеладзе – про особливий шлях і 50 тисяч грузинів на Євро-2024
Ексклюзив Любомира Кузьмяка з легендарним форвардом Аякса, Глазго Рейнджерс і збірної Грузії 90-2000-х.
Ймовірно, покоління грузинських футболістів із 90-х було талановитішим за тих хлопців із Грузії, які нині творять сенсацію на полях Німеччини. Але зірки рівня Шота Арвеладзе, Левана Кобіашвілі, Темурі Кецбая та Георгія Кінкладзе могли тільки мріяти про потрапляння на великий світовий форум. Не кажучи вже про вихід у плей-офф.
Порівняння двох поколінь, пошук причин минулих невдач, захоплення командою Віллі Саньйоля та очікування від битви з Іспанією – в ексклюзивній колонці Шота Арвеладзе на Футбол 24. Далі – пряма мова.
***
Я знав, що на такому турнірі, як чемпіонат Європи, можна виступати саме таким чином. Тут не потрібно перебувати у формі протягом десяти місяців. Достатньо 15-20 днів. Склад не потрібно часто змінювати. А тренеру в обоймі не обов'язково мати 40 футболістів. За останній рік збірна Грузії спіймала свою гру. Можливо, тактика у нас дещо оборонна. Але все це давало мені впевненість, що ми здатні виступити добре.
На чемпіонаті Європи не буває легких груп. Однак я розумів, що Грузія не потрапила у групу смерті. Тут можна і треба було вигравати хоча б одну гру – теоретично цього було б достатньо для виходу в 1/8 фіналу. Ми могли перемагати Туреччину або Чехію. Але все склалося трохи несподівано і ми обіграли Португалію. З іншого боку, ми розраховували на те, що до третього туру португальці забезпечать собі перше місце. Ми цим скористалися і перемогли.
Я зараз у Німеччині, тому відвідував стадіони і на власні очі бачив 50 тисяч грузинів. Це неймовірні відчуття: маленькі діти, жінки, батьки… Усі приїхали підтримати свою команду. Багато молодих пар із немовлятами, дідусі з онуками. Це величезне свято, яким ми насолоджуємося дотепер. Такі речі нечасто трапляються. Знаєте, горе триває довго, інколи здається, що цьому нема кінця-краю. А от щастя – воно коротке, триває якусь мить… Треба хапатися за нього, відчути його, насолодитися.
Не хочеться рахувати кількість передач, аналізувати моменти, оцінювати статистику. Після першої гри на турнірі я сказав: "Не знаю, як ми зіграли, але добре пам'ятаю, як ми співали гімн". Ми шалено раділи першому історичному голу. На стадіоні нас було більше, ніж чехів. До гри ми зустрічалися на вулицях, співали, танцювали.
Матч із Португалією був особливим. Ми звели з розуму Кріштіану Роналду вже на першій хвилині. Коли Кварацхелія забив, то було шаленство. Він ще раз довів усьому світу, що означає футбол для Грузії. А Мікаутадзе? Суперовий бомбардир! Мамардашвілі у воротах зіграв так, що його завели у кімнату до лікаря і перевіряли на допінг. Напевно, у воротах більше так ніхто не літає.
Я не знаю, чи доречно порівнювати два покоління: моє і нинішнє. На це запитання, мабуть, влучно відповів Темурі Кецбая. Чого нам не вистачало, щоб вийти на чемпіонат Європи чи світу? Ліги націй! Нинішня збірна потрапила на Євро-2024 таким шляхом. У нас була своя дорога, проте я не пригадую кваліфікаційної групи без чемпіона світу чи Європи: Англія / Німеччина, Англія / Франція, Іспанія / Франція… Та навіть болгари чи данці, котрі перебували на своєму піку. Напряму виходила тільки одна команда. Виграти групу з такими суперниками було нереально.
Ми були самоучками. Так, грали за кордоном, вигравали трофеї, були індивідуально сильними. Але й ситуація в країні була іншою. Теперішні діти – вільні. Вони народилися у вільній Грузії. Зрештою, інші не лише футболісти, а й вболівальники. Тепер інакше підтримують. Тоді нас дуже сварили. Дуже! Як вони не знали, як правильно вболівати, так і ми не знали, як правильно грати. Однак нинішня команда не гірша за нашу. У колективі Саньйоля теж багато зірок.
Погляньте на Гіоргі Кочорашвілі, який грає у другій іспанській лізі. Проте у збірній Грузії він – один із лідерів і перебуває у топі півзахисників турніру. Чакветадзе – фантастичний атакувальний півзахисник. Про Квару навіть нічого нового казати не варто. Він просто один із найкращих у світі. Лашу Двалі я помітив, коли йому було 17 років і запросив до себе у турецьку команду. Зівзівадзе завжди знаходить момент, щоб забити гол.
Хтось грає в Австрії, хтось у Швейцарії, хтось у Батумі чи Тбілісі… Просто треба визнати – грузини вміють грати у футбол. Для нас футбол – одна з найважливіших речей у світі. Для щастя нам потрібен тільки сильний клуб, який стабільно гратиме на європейському рівні, як колись тбіліське Динамо. Кожні два тижні команда має протистояти найсильнішим. Батумі, Тбілісі, Кутаїсі – не так важливо. А збірна робитиме свою справу. Вона й так дарує народу більше щастя, ніж може.
У Німеччині зараз безліч грузинів. Та ви знаєте, що найцікавіше? Я не бачив жодної бійки. Ніякої поліції! Інші вболівальники билися, розбивали вітрини, створювали проблеми. А грузини просто тішаться і йдуть маршем вулицями міста. Якщо хтось заздалегідь взяв квитки додому одразу після групового етапу, то зараз мріє про повернення (Усміхається).
Наступного дня після перемоги над Португалією я спілкувався з вболівальниками. На вулиці було так тихо… Ввечері усі витратили стільки енергії, що наступного ранку просто мирно спали.
Попереду – Іспанія. Ми грали проти них і навіть перемагали їх. Так, була й болісна поразка 1:7. Наша збірна довго шукала свою тактику. Я навіть трохи критикував її, адже вважав, що так часто стиль гри не можна змінювати. Але Віллі Саньйоль знайшов свою гру з п'ятьма захисниками та відпрацював оборонний стиль.
Зазвичай з кожним наступним матчем на Євро команда втомлюється. Однак збірна Грузії навпаки набирає кондиції. Після двох важких ігор ми перебували у хорошій формі і перемогли Португалію. Тепер не сумніваюся, що ми суттєво ускладнимо життя Іспанії. Шанси у нас є. Просто треба за них боротися.
показати приховати