"Що відбувається в Динамо – не знаємо, бачимо тільки вершину айсберга": чи піде Костюк у відставку, Шахтар теж не вражає
"Футбол 24" обговорив 4-й тур УПЛ з екс-наставником донецького Металурга, Карпат, Говерли та багатьох інших клубів Олександром Севідовим.
Олександр Севідов / Стоп-кадр з відео
Дізнавайся про перемоги першим.
– Карпати вперше втратили очки в цьому сезоні, зігравши внічию з Лівим Берегом. Зважаючи на їхній впевнений старт і те, що суперник лише повернувся до УПЛ, цю нічию можна назвати невдачею для львівʼян?
– Ну, якщо дивитися на таблицю та ранг суперника, то, звісно, мабуть, можна. Але треба розуміти, що рано чи пізно будь-яка команда втрачає очки. Цілком можливо, що це була певна недоналаштованість на Лівий Берег, на новачка УПЛ. Тому нічого надзвичайного чи трагічного для Карпат у цьому не сталося.
– Могло позначитися на команді те, що вона вже провела кілька важких, а головне успішних матчів на старті сезону, чи говорити про втому поки зарано?
– Звичайно, втомитися команда не могла. Просто, я думаю, накопичилася, можливо, якась зайва самовпевненість, тому що попередні поєдинки були складними, і Карпати повигравали ці матчі з сильнішими суперниками. Можливо, якась внутрішня самовпевненість, що цю команду ми легко можемо обіграти. Але так у футболі зараз не буває.
– Шахтар сенсаційно програв Поліссю 0:2. Що вас найбільше здивувало в цій поразці: результат, сама гра Шахтаря чи те, наскільки впевнено Полісся скористалося проблемами суперника?
– Сказати, що прямо здивувало... Взагалі Шахтар навіть у виграшних матчах зараз не особливо вражає, незважаючи на якісь гучні заяви. І вже там порахували, скільки очок Шахтар набере в Лізі чемпіонів. Не знаю, де і з ким він їх набере, але вже порахували.
На мій погляд, Шахтар зараз ще далекий від ідеальної форми – можливо, навіть не стільки фізичної, скільки ігрової. Тому що не виглядає тією командою, яка може вийти і будь-якого суперника обіграти.
Що стосується цієї гри, ну, погодьтеся, що у Полісся теж дуже пристойний склад. І те, що Полісся десь пригальмувало на старті, особливо після невдачі у своїй єврокубковій кампанії, зараз вони трохи компенсували.
Єдине, що залишається побажати Поліссю, – не зупинятися. Тому що зазвичай після ігор із грандами команди трохи розслабляються. Розслаблятися Поліссю зараз не можна, якщо вони хочуть завоювати медалі, які декларують.
– Після матчу Арда Туран, відповідаючи на запитання про суддівство, запропонував Ігорю Суркісу, Андрію Шевченку та Ніколі Ріццолі разом переглянути всі спірні епізоди цього туру, натякаючи на помилки... Як ви сприйняли таку заяву тренера?
– Знаєте, в принципі, це нормально. Будь-який тренер захищає свою команду. У нас багато наставників звертають на це увагу. Тренери, а ще більше журналісти, особливо ті журналісти, які симпатизують тій чи іншій команді.
Помилок дійсно зараз стало багато. Незважаючи на те, що там говорять, мовляв рівень суддівства підвищився, таких результативних помилок, погодьтеся зі мною, стало багато. І навіть якщо куратор визнає ці помилки, чого раніше не було, завжди знаходили якісь причини, щоб виправдати суддів.
Я на це особливої уваги не звертаю, тому що це емоції після програної зустрічі. Багато тренерів часто висловлюють претензії арбітрам. Чи вплинуло це на гру? Знаєте, все-таки ми звикли до того, що у нас Шахтар і Динамо – це гранди. І скарги на суддівство з боку таких команд ми вже бачили. Були епізоди, коли це навіть перетворювалося на меми. Тому для мене особисто нічого дивного, що тренер поскаржився на суддівство одразу після матчу.
– Чорноморець здобув першу перемогу в сезоні, обігравши Кривбас. Наскільки цей результат може допомогти команді швидше адаптуватися до УПЛ після повернення в еліту? Ще й на тлі ударів по стадіону, базі...
– Знаєте, я не прихильник втручати сюди війну, хоча вона й позначається на житті всіх громадян України, не лише футболістів. Певно, на футболістах вона позначається менше, ніж на інших громадянах.
Якщо брати суто спортивні моменти, то перемога завжди дає позитивні емоції. Але Чорноморцю буде дуже важко набирати очки. Хоч я особисто давно знаю Романа Григорчука, з яким колись грав, команді непросто і з кадровим складом, і загалом буде складно здобувати очки.
Кривбас традиційно є нестабільною командою: може виграти матч і обіграти будь-якого суперника, а може поступитися. Тому сподіваюся, що одесити трохи піднімуть дух, адже невдачі негативно позначаються на емоційному стані команди.
– Матч ЛНЗ – Верес через повітряні тривоги розтягнувся майже на сім годин, а завершився перемогою рівнян. Можливо, ви у своїй кар’єрі теж потрапляли в ситуації, коли матч надовго переривався. Як такі паузи впливають на футболіста і наскільки складно після тривалого очікування знову увімкнутися в гру?
– Під час війни я не тренував команди, тому мені важко судити саме з нинішньої ситуації. Але були моменти, коли команда, наприклад, приїжджала і матчі переносили. Це змінює підготовку. Взагалі, за такої обстановки, коли матч триває по шість із половиною годин, про якусь емоційну, тактичну чи психологічну підготовку вже не йдеться. Грають як виходить.
Тому тут, на мій погляд, Вересу просто пощастило забити зі стандарту. У ЛНЗ уже просто не було часу відігратися.
Тренеру та команді другий рік поспіль дуже важко. Залишається лише побажати ЛНЗ удачі, тому що, вважаю, результат у минулому чемпіонаті був для команди дещо більше авансом. За рівнем гравців, на мою думку, ЛНЗ не належить до топ-4 чи топ-5 УПЛ. Це хороша команда, середняк турнірної таблиці.
– Харків розгромив Зорю 3:0 після поразок від Полісся та Шахтаря. У клубу доволі серйозні амбіції. Чи бачите ви за цією командою потенціал, щоб цього сезону боротися за високі місця? Загадували ж навіть про чемпіонство.
– За чемпіонство точно навряд чи Харків побореться. А за медалі я вам так скажу: якщо київське Динамо дозволить боротися за медалі, то Харків може це зробити, чому ні? Якщо київське Динамо буде так продовжувати грати, як грає.
– Матч Зоря – Харків також довелося переривати через повітряні тривоги, причому гра відбувалася без глядачів. Якщо такі ситуації ставатимуть регулярними – як, на вашу думку, українському футболу адаптуватися до цих реалій? Чи є взагалі рішення, яке дозволить зберегти нормальний формат чемпіонату за таких умов?
– Знову ж таки, я не професійний функціонер, а ці питання вирішують вони. Та, на мою думку, треба проводити матчі лише на заході України, де таких тривог набагато менше.
Проводити їх ось так, коли по чотири, по три, по п’ять, а іноді, як у ЛНЗ, по шість годин, щоб зіграти матч, – це вже жодного стосунку до футболу не має. Це так: вийшли, пограли, пішли. Вийшли, пограли, пішли.
Погодьтеся, вже жодної динаміки, жодного задоволення, не кажучи про якусь видовищність. Тому, гадаю, треба ухвалити вольове рішення й грати, умовно, у Львові, Франківську, Ужгороді, де є можливість справді провести повноцінний матч, який можна дивитися, ну хоча б по телевізору.
– Матч Динамо та Буковини виявився видовищним. Усі три голи, які пропустив В’ячеслав Суркіс, враховуючи скасований, сталися через його помилки. Де причина такої невпевненої гри воротаря Динамо?
– Я б зараз не звалював усе на воротаря Динамо. Знаєте, як голкіпери раніше жартували в таких ситуаціях: "Не давайте бити". За великим рахунком, київське Динамо зараз перебуває на такому піку ігрової та, напевно, емоційної форми. Я не знаю, що відбувається в клубі. Взагалі я завжди з великою повагою, хоч і корінний донеччанин та вихованець донецького Шахтаря, ставлюся до Динамо, тому що в цього клубу мільйони вболівальників. І, як би нескромно це зараз не звучало, на всьому пострадянському просторі ці мільйони прихильників у київського Динамо залишилися.
Ще раз кажу: я не знаю, що там відбувається всередині. Враховуючи всі проблеми, які є у президента клубу, напевно, з фінансуванням, із можливістю купувати гравців, але, знаєте, все-таки, мабуть, варто щось змінити, щоб легендарний клуб так не програвав.
Те, що помилки Суркіса, – ну, сьогодні помилки Суркіса. У минулій грі помилки були не Суркіса. Київське Динамо, за великим рахунком, так у футбол і не грає. Якщо в перших турах, коли відбулася зміна тренера, ми бачили, що вони землю гризли, то зараз і такого немає. Занадто багато авансів ми роздаємо молодим хлопцям. І дуже часто, особливо в нашому футболі, ці аванси не виправдовуються.
Тут же треба віддати належне й Буковині – спокійно, холоднокровно, незважаючи на статус команди-новачка Прем'єр-ліги, граючи з грандом, вони робили свою справу, знали, хто кому що і як має робити та коли. Сказати, що рахунок 3:0 був закономірним – не можна. Але й сказати, що перемога Буковини була незаслуженою, дивлячись на ігрову форму Динамо, теж не можна.
– Другий гол Кожушка скасували через фол перед взяттям воріт. Чи справедливе рішення арбітра?
– Ми з вами можемо хоч скільки завгодно розмірковувати. Я просто сказажу одне: не бачу зараз у рішеннях арбітрів закономірності.
Якщо у нас є якісь рекомендації, які арбітрам дають, було чи не було порушення, для мене завжди важливо, як вони судять. Їх же перевіряють, вони проводять спори, вони вивчають правила. У них є куратори, є ті, хто дивиться за цими кураторами, і ті, хто повинні доносити їм єдині правила, як мінімум для чемпіонату України.
Ми можемо говорити про різні школи суддівства. В Англії, наприклад, зазвичай дають боротися, в Іспанії можуть свистіти при умовно жорсткій грі. А у нас таку боротьбу можна побачити повсюди, у різних матчах. Просто трактування нашими арбітрами одного й того ж епізоду розмите. І це викликає певне нерозуміння.
Якщо ви вже вирішили давати боротися, або якщо м'яч якось там летить у руку і це не пенальті – то це не пенальті. А якщо там у центрі поля порушення і високо піднята нога – це червона, то це червона. Якщо це червона для одного, а, ви пам'ятаєте, для Біловара – це не червона. Отже щось не так у нашому суддівському корпусі. Та й, у принципі, в нашому футболі.
– Костюк був під загрозою відставки. Після 0:3 поки тиша. От що ви б зробили в такій ситуації?
– Ви знаєте, Костюк усе своє свідоме життя пропрацював у київському Динамо. Як мінімум тренером, так. Подавати у відставку в такій ситуації, ну... Він, як там говорять, "динамівське серце". Думаю, що від першого дня він у тісному контакті з президентом клубу. Сумніваюся, що він ухвалить рішення подати у відставку.
Єдине, що, як раніше казали: "Не викидай старі личаки, поки не купив нові". Якщо у Динамо є на прикметі якийсь тренер і вже ведуться переговори або вони зараз екстрено проведуться, то я думаю, що Костюка змінять. Або будуть чекати, коли ці переговори пройдуть успішно. Інших варіантів просто немає.
– Хто може замінити його на посту тренера Динамо?
– Ось це ви зараз запитали... Це дуже важкий момент, знаючи специфіку київського Динамо – вони все-таки віддають перевагу людям, які добре знають клуб. Можливо, за логікою Ігоря Суркіса, це й правильно. А може й неправильно, тому що потрібне таке незамилене око, як кажуть, свіжий погляд на всі проблеми.
Чи готовий президент щось змінювати, якщо до нього приходять і ставлять певні умови? Чи готовий президент змінювати відносини з клубом, які складалися вже десятиліттями? Це велике питання. Якби в Ігоря Михайловича була якась кандидатура з вітчизняних тренерів… Ну, зараз багато хто говорить за Сергія Кравченка. Але Сергій Кравченко ще не працював самостійно, тому дуже важко спрогнозувати, як це буде.
Ну, а кого ви бачите тренером Динамо, наприклад? Хто вам спадає на думку? Ось бачите, ось ми з вами не знайшли тренера для Динамо. Тому нехай Ігор Михайлович ламає голову (Сміється).
Я думаю, що це дуже важке питання. Ми з вами можемо міркувати про те, що бачимо з боку. Картинку ми бачимо – тільки вершину айсберга. Що відбувається в клубі, ми не знаємо. Але, на мій погляд, якщо вже змінювати, то змінювати треба все радикально, бо це не проблема Динамо сьогодні чи цього року. Ця проблема існує вже багато сезонів.
За моєю пам’яттю, останні кардинальні зміни в Динамо – це, мабуть, найяскравіші роки, були за Сергія Реброва. І нова команда була зібрана, звичайно ж, за іменами дуже серйозна. Але після цього якось усе тихіше, тихіше, тихіше. Потім був сплеск при Луческу, царство йому небесне, вони стали чемпіонами, але в єврокубках усе програли. І ми звикли, що київське Динамо програє у єврокубках. Тому, на мій погляд, треба щось кардинально змінювати, якісь підходи.
Чи готовий Ігор Михайлович до кардинальних змін – велике питання. Знайти тренера, який буде, знову ж таки, прислухатися до того, що говорять усі навколо, – це не вихід для київського Динамо.
