Довбик обіцяє запалити, Інтер ставить на Англію, Саррі дасть прикурити – Серія А лише стартувала, а Гаттузо вже бісить
"Футбол 24" поспішає з коротким прев’ю чемпіонату Італії 2026/27 серед клубів Серії А.
Артем Довбик готовий доводити / Фото ФК Болонья
Хочеш бачити наші футбольні новини частіше?
Українських легіонерів помітно меншає у топ-лігах. Якщо в Прімері залишився один Лунін, то у Серії А маємо лише Артема Довбика. Руслан Маліновський попрощався з Дженоа і вже дебютував за Трабзонспор. У Рому чи то в Наполі відправляли Мудрика, а в Сассуоло – самого Едуарда Сарапія. Проте розмовами все й закінчилося.
Тож стартові чотири матчі Серіалу не викликали серед вас і нас особливого ажіотажу. З іншого боку ті вболівальники, які ще застали золоті часи кальчо, завжди з повагою та прихильним серцем будуть ставитись до італійської першості. В очікуванні офіційного дебюту Довбика за новий клуб не зайве ознайомитися з основними фішками чергового сезону.
Інтер: англійський десант для захисту титулу
У період штормового міжсезоння чинним чемпіонам Італії (та й взагалі домінаторам 2020-х – одразу три Скудетто) вдалося зберегти стабільність. Поки половина конкурентів змінила головних тренерів, Крістіан Ківу спокійно розписував та втілював план підготовки до нової кампанії.
Склад Інтера явно не став слабшим, а навіть посилився потужним десантом з АПЛ. Особливо переконливо виглядає рішення в центрі оборони – з Ман Сіті прибув зіграний дует досвідчених Стоунза та Аканджі. Швейцарець провів на Джузеппе Меацца попередній сезон в оренді, зараз же його викупили за якихось 15 мільйонів.
Вдвічі більше "нерадзуррі" віддали за правого фулбека Джеда Спенса із Тоттенхема. Півфіналіст чемпіонату світу зі збірною Англії перебуває у розквіті – йому 26 років. За таку ж суму у Ліверпуля придбали Кертіса Джонса. А ще чималих грошей коштував Інтеру син легенди клубу Деяна Станковіча – Алєксандар. Двадцятирічний опорник є власним вихованцем, але рік тому його легковажно продали у Брюгге, де він запалив не по-дитячому. Прорахунок влетів менеджменту у копієчку.
На тлі цих трансферів майже непомітним виглядає перехід голкіпера Івана Проведеля із Лаціо. А дарма – за чотири роки в Римі фанат Путіна зарекомендував себе як добротний портьєре, тож гідно повинен замінити ветерана Яна Зоммера.
На папері виглядає так, що Інтер став лише сильнішим. Звісно, у відстоюванні чемпіонського титулу відіграватиме роль кожна дрібниця. Або й не дрібниця – цими днями над суперзіркою атаки Лаутаро Мартінесом нависла Барселона. Та якщо хоча б один із конкурентів суттєво не додасть в новому сезоні, 22-ге Скудетто для "чорно-синіх" буде лише питанням часу.
Аллегрі проти своїх
Зазвичай головною силою, яка опонує Інтеру у чинному десятилітті, виступає Наполі. Але попередній сезон "адзуррі" провалили, завчасно відклеївшись від чемпіонських перегонів і програвши на фініші цілих 11 очок. Магії енергійного Антоніо Конте вистачило лише на кампанію 2024/25, коли тренер з першої ж спроби привів клуб до четвертого чемпіонства в історії. Попри успіх, між менеджером і президентом Де Лаурентісом поглиблювалась прірва.
Епатажний бос у своєму стилі рубанув з плеча, тож у новий сезон Наполі входить із Массіміліано Аллегрі. Призначення доволі суперечливе. З одного боку Макс – шестиразовий чемпіон Серії А, тож має неоціненний досвід, як досягати вершин. З іншого ж боку – за останні сім років у його здобутку лише один Кубок Італії, виграний із Ювентусом.
Топовий тренер, схоже, втратив нюх, і попередній сезон у Мілані це лише підтверджує. Маючи далеко не найгірший кадровий ресурс, Аллегрі заледве став п’ятим. Проліт повз Лігу чемпіонів йому не пробачили.
Зате тепер маємо хорошу сюжетну лінію не без інтриги: Макс вперше битиметься одразу проти двох клубів, з якими став топом. У Мілані та Юве провів останні 16 років свого життя. Цікаво, що має він невеличку історію, пов’язану з Неаполем. У сезоні 1997/98 Аллегрі, який був середньостатистичним півзахисником за мірками кальчо, поповнив склад Наполі. У блакитній футболці зіграв лише сім матчів, а команда з тріском вилетіла в Серію В.
Чи продовжить дивувати Комо?
Останні 2,5 роки Сеск Фабрегас очолює Комо і вже привчив усіх до сенсацій та постійного прогресу своєї команди. Спочатку він доклався до виходу "озерних" у Серію А (як в.о. і помічник головного тренера), потім посів із ними десяте місце серед еліти. Минулого ж сезону сталося історичне потрапляння у топ-четвірку і пряма кваліфікація до групового раунду ЛЧ. Тобто щороку молодий тренер підіймає планку. Ніякого тупцювання на місці. Ні кроку назад.
Та що буде зараз, коли в тижневий цикл впишуться мінімум вісім матчів проти топових суперників з усієї Європи? Це колосальне навантаження – не тільки ігри, а й постійні перельоти. Не так давно у схожій ситуації перебувала Жирона – і саме з ЛЧ почалося падіння "попелюшки", яке триває досі.
Щоб не повторити сумний досвід каталонців, потрібна якісна та довга лава запасних. Літню трансферну кампанію Комо можна охарактеризувати як точкову. Головне придбання – Трево Чалоба із Челсі в центр захисту. Екс-одноклубник Мудрика провів аж одну хвилину на ЧС-2026 і поки є певні сумніви, чи виправдає він ті 30 мільйонів, витрачених італійським клубом. Ще 12 лямів компенсували Мілану за досвідченого Альваро Морату, який у минулому сезоні спромігся на 1 гол у 30 матчах.
Значно перспективнішими виглядають трансфери Луїса Мільї, другого найкращого асистента іспанської Ла Ліги минулого сезону, та 19-річного атакувального хава Маттіа Лібералі, який розривав за Катандзаро у Серії В. Обоє коштували клубу стільки ж, як один Мората. Фланги оборони укріпили орендованими Яном Коуту (Борусія Д) та бразильцем Кайкі (Крузейро). Сеск точно знає, як розпорядитися цим активом.
Не менш важливо, що вдалося зберегти усіх лідерів минулого сезону. Магічний Ніко Пас, забивний Дувікас, надійний Кемпф і, звісно, капітан Кунья залишаються на борту корабля, який випливає із затишної гавані озера Комо в бурхливе море штормових викликів.
Рома, Мілан, Ювентус
Чинна третя сила Серії А – Рома – повертається в Лігу чемпіонів вперше з 2018 року. З такої торжественної оказії довелося добряче потрусити гаманцем і залізти в жорсткі мінуси бюджету. Понад 120 мільйонів євро пішли на викуп забивного Доніелла Малена, а також іншого центрнапа Сантьяго Кастро, якого пам’ятаємо по матчу Болоньї з Шахтарем. Приїхали недешеві Родріго Мора (атакувальний хав, Порту), Константінос Кулієракіс (центрбек, Вольфсбург) та Науель Моліна (правий бек, Атлетіко). Довершив картину Даніеле Гіларді, ще один оборонець із Верони. Непогано, а найголовніше – за штурвалом залишається Джан П’єро Гасперіні. І він нарешті добудовує склад "під себе".
Тим часом на Сан-Сіро розпочинається португальська ера. Рубен Аморім провалився з МЮ, але ми ж знаємо про його потенціал. Слабкий тренер не розривав би зі Спортінгом Лігу чемпіонів. Запрошення у Мілан – шанс для обох сторін перезапустити себе та повернутися на шлях перемог. Новому тренеру надали карт-бланш у трансферах, чим він залюбки скористався. Співвітчизник Аморіма – Гонсалу Рамуш – обійшовся казні "россонері" в 74 мільйони євровалюти. Інший португалець – Дієгу Морейра – покинув Страсбур за 50 "лимонів". Третій новачок – Маріо Хіла – хоч і іспанець, та коштував ще 30 мільйонів. При цьому в команді залишається Лука Модріч, якому у вересні стукне 41. Хорват – ровесник головного тренера.
Ювентус, як і Мілан, провалив попередній сезон – лише шосте місце і путівка в Лігу Європи. Але Лучано Спаллетті посаду поки що зберіг. Упродовж літа клуб позбувся значного баласту. Насамперед Душан Влаховіч, який помітно втрачав у Турині мотивацію, поїхав вільним агентом в Туреччину, а його співвітчизник Костіч – у ПСВ. По орендах розіпхали Опенда (Ліон), Жоау Маріу (Фіорентина) та Васіліє Аджіча (Сассуоло). Реальні гроші приніс хіба що Тімоті Веа, якого придбав Марсель майже за 15 мільйонів.
З цікавих підписань – Керім Алайбеговіч, висхідна зірка збірної Боснії і Герцеговини, який забивав на ЧС, а також Джефф Ехатор, юний екс-партнер Маліновського по Дженоа. Центр оборони спробує укріпити колумбієць Джон Лукумі, який фахово це робив упродовж чотирьох сезонів у Болоньї. Що сказати? Ці трансфери навряд чи гарантують Ювентусу якісну різницю в порівнянні з конкурентами. На перший план вийдуть майстерність, досвід та інтуїція головного тренера.
У Гаттузо не вірять, Саррі не матиме часу на перекур
Італія не була б Італією, якби тамтешні клуби не тасували тренерську колоду. Крім згаданих вище Мілана та Наполі нові призначення відбулися у ще сімох командах еліти.
На диво живучим виявився 50-річний хорват Іван Юріч, який упродовж короткого періоду працював із Довбиком у Ромі. Після цього він невдало з’їздив у Саутгемптон і провально повернувся в Аталанту. Та все ж крихти старої репутації, очевидно, працюють на Юріча, як заліковка на студента. Наприкінці червня він отримав нове призначення – у Монцу. Команда-ліфт знову повернулася в еліту. Сталося це завдяки зусиллям Паоло Б’янко, колишнього асистента Роберто Де Дзербі, але боси вирішили, що його кваліфікації недостатньо для Серії А. На підсилення Монца витратила копійки – трохи більше 10 мільйонів євро, тож Юрічу не позаздриш.
Одразу в три клуби зайшли тренери, які ще не так давно були зірковими гравцями. Амбіційну Фіорентину, котра в минулому сезоні ледве не вилетіла в Серію В, очолив 48-річний Фабіо Гроссо. Чемпіон світу-2006 (пригадуємо, насамперед, його кручений у ворота Німеччини в півфіналі) скоро відсвяткує десятиліття сольного тренерського стажу. Працював у Барі, Вероні, Брешії, Фрозіноне, їздив у Сьйон та Ліон, а останні два сезони провів у Сассуоло.
Натомість місце Гроссо на тренерській лаві "нероверді" посів Альберто Аквілані. Досвід вихованця Роми, який так і не став зіркою Ліверпуля, наразі значно скромніший, ніж у його попередника. Але "Маленький принц" швидко вчиться. У минулому сезоні Аквілані майже вивів до еліти провінційний Катандзаро – посів п’яте місце регулярки, пройшов два раунди плей-офф і лише у фіналі драматично поступився Монці. Потенціал молодого тренера оцінили в Сассуоло.
А ось Іньяціо Абате немає ще й сорока, проте його ризикнули запросити в Торіно, де він самостверджувався наприкінці "нульових", перш ніж стати зіркою оборони Мілана і віце-чемпіоном Євро-2012. Трампліном, як і для Аквілані, виявилась успішна робота в Серії В. Там Абате очолював клуб Юве Стабія, з яким посів сьому сходинку і боровся у плей-офф.
Можна лише поспівчувати Лаціо. Другий сезон поспіль "орли" пролетіли повз єврокубки і взагалі ледь не випали за межі першої десятки чемпіонату. Але змінювати Саррі на Гаттузо – це самогубство. Ріно був легендарним гравцем, однак з кожним роком стає все карикатурнішим тренером. Життя покидало його по різних країнах – від Швейцарії до Греції, Іспанії та Хорватії. Ніде надовго не затримувався, часто скандалив. Досягнення лише одне – Кубок Італії-2020. А провалів – багато. Попередній факап Гаттузо відчула на собі вся нація – збірна Італії під його керівництвом втретє поспіль не потрапила на Кубок світу.
Достатньо показовою стала реакція блакитної половини Рима на прихід нового тренера. Лише чотири тисячі вболівальників пролонгували абонементи на домашні матчі нового сезону. А минулого року їх було тридцять тисяч. У Гаттузо просто не вірять. Зокрема й сама команда, яка вже встигла ганебно вилетіти з Кубка Італії від скромної Мантови.
Щодо Мауріціо Саррі, то він без роботи не залишився. Головного курця кальчо швиденько підписала Аталанта, яка з Палладіно стала лише сьомою і замість звичної ЛЧ стартувала цього разу в Лізі конференцій. До того ж місце в груповому етапі "Богині" ще не гарантоване, адже Саррі дебютував важкою нічиєю 0:0 проти Хапоеля Тель-Авів. На новому тижні доведеться перемагати.
Зрештою маємо важливі зміни у Болоньї. Після двох сезонів Вінченцо Італьяно поїхав на злачне місце у Бешикташ, залишивши по собі приємні спогади про Лігу чемпіонів, де перетинався із Шахтарем, і перемогу в Кубку Італії-2025. Тепер "россоблу" в руках Доменіко Тедеско, заплямованих співпрацею із Спартаком, щоправда – до повномасштабного вторгнення.
А що Довбик?
Артему Довбику доведеться миритись із Тедеско – тепер вони в одному човні. Місяць тому Рома віддала Болоньї нашого топа у річну оренду. Новий шанс деінде – це точно краще, ніж продовжувати страждати в Римі, а другий сезон українця на Олімпіко по-іншому й не назвеш. Загалом Артем відіграв за "вовків" 63 матчі, забив 20 голів і віддав 6 передач. Ніби й не найгірші показники, проте столична аристократія, звісно, очікувала від володаря Пічічі значно бадьорішої феєрії. "Ви ще не бачили мене в найкращій версії", – запевняє наш форвард прихильників Болоньї. Тепер треба довести це ділом.
Конкурент за місце в старті лише один – Роберто Пікколі, якого орендували у Фіорентини. Він настільки ж фактурний, до того ж молодший від Довбика на чотири роки. Щоправда досвіду має в рази менше і в жодному з попередніх клубів не відзначався високою результативністю. Регулярна практика Артему точно гарантована. Було б здоров’я.
Серія А 2026/27 у цифрах (станом на 23 серпня)
Кількість гравців: 619
Кількість легіонерів: 408 (65,9%)
Найдорожчі придбання: Гонсалу Рамуш (Мілан) – 74 млн євро, Дієгу Морейра (Мілан) – 50 млн, Расмус Хьойлунд (Наполі) – 44 млн
Найдорожчі продажі: Марко Палестра (Аталанта) – 57 млн, Тарік Мухаремовіч (Сассуоло) – 37 млн, Сантьяго Кастро (Болонья) – 36 млн
Найдорожчі гравці: Лаутаро Мартінес (Інтер) – 85 млн, Ніко Пас (Комо) – 80 млн, Кенан Їлдіз (Ювентус) – 75 млн
Найдорожчі склади: Інтер – 746,80 млн, Мілан – 582,20 млн, Ювентус – 578,70 млн
Найдешевші склади: Фрозіноне – 84,50 млн, Лечче – 71,50 млн, Монца – 68,55 млн
Найстарший склад: Інтер – 27,8 років
Наймолодший склад: Парма – 23,4 роки
Найстарший гравець: Лука Модріч (Мілан) – 40 років
Найстарший тренер: Джан П’єро Гасперіні (Рома) – 68 років
Наймолодший тренер: Карлос Куеста (Парма) – 31 рік
Лідери за легіонерами: Венеція – 30, Лечче – 28, Комо – 27
Найменше легіонерів: Монца – 13, Аталанта – 15, Болонья, Фрозіноне – по 16
