Апельсини у Черкасах не ростуть: чому ЛНЗ ризикує пролетіти з "філософією Барселони"![fire](https://football24.ua/images/emoji/fire.svg?v=12929)
Сергій Тищенко без ентузіазму сприйняв заміну Олега Дулуба на Андреса Карраско.
![Сергій Тищенко Сергій Тищенко](https://football24.ua/resources/photos/tags/76x76_DIR/201608/60178.jpg?v=202311160752&a=top)
Середняк УПЛ черкаський ЛНЗ змінив тренера після завершення сезону. З білоруським наставником Олегом Дулубом контракт не продовжили. Команду очолив іспанський фахівець Андрес Карраско.
Я вважаю, що Олег Анатолійович Дулуб може спокійно дивитися в очі черкаським уболівальникам. Білоруський тренер провів чудову роботу в ЛНЗ. Він не готував команду до сезону, не проводив трансферну політику. Пришов до Черкас у ролі кризового менеджера, коли звільнили Олександра Ковпака. Довелося перебудовуватись по ходу кампанії.
Потрібно розуміти, що ЛНЗ – це новачок УПЛ. Перший сезон – перехідний період, коли треба відмовлятися від старого і ризикувати з новим. Кадрово змінювати команду, дуже багато різних моментів.
Дулуб – про майбутнє в ЛНЗ: "Я не прихильник одностороннього кохання"
Для кращого розуміння ситуації наведу приклад іншого новачка УПЛ – Полісся. Влітку 2023-го вони суттєво змінили склад після перемоги у Першій лізі. Весною 2024-го розпочалася криза, яка коштувала роботи Юрію Калітвінцеву. Постійні зміни не приводять до стабільності. Потрібно мати час і терпіння.
У ЛНЗ ситуація була ще хиткіша. Вони не вигравали Першу лігу, а пробилися до еліти тільки через стикові матчі. Тож належало змінювати ще більше. Рівень команди теж був нижчим, ніж у Полісся.
До честі Дулуба, у першому сезоні ЛНЗ не боровся за виживання. Колектив показав себе міцним середняком. Щось більше витиснути з цього складу було майже нереально. Будь-який тренер минулого сезону навряд чи досягнув би з ЛНЗ більшого. Адже склад команди не дозволяв: українські футболісти другого плану + бажання вчитися працювати з іноземцями. Всі розуміють, що охочих їхати навіть у відносно безпечні Черкаси особливо не буде. Потрібно переплачувати. Ніякого клубного бренду поки не існує.
У Дулуба траплялися провали в окремих матчах. Десь не щастило, втрачали очки. Але разом з цим ЛНЗ фактично позбавив Динамо чемпіонських амбіцій, коли відібрав очки у команди Шовковського в Києві. Позитивні моменти були.
Динамо розписало сенсаційну нічию з ЛНЗ – ляп Нещерета може коштувати шансів на чемпіонство
Я розумію, що Дулуб не ставить видовищного футболу. ЛНЗ грав доволі просто. Але це питання не тільки до тренера, але й до складу команди. Щоб грати у щось серйозне, потрібна кадрова якість. У минулому сезоні ніхто не може похвалитися естетикою гри. Навіть Шахтар. Усі ставлять на перше місце результат. Безперечно, що сьоме місце для новачка УПЛ – це успіх. Великий успіх, як для першого сезону.
Дулуб, до того ж, працював під великим тиском. Час від часу з'являлася інформація про його можливу відставку. Маючи таку ситуацію, дуже непросто тримати авторитет у команді.
Головне досягнення Олега Анатолійовича – він заклав певний фундамент команди на майбутнє. Є з чого розбудовуватись. Клуб розуміє, де йому потрібно покращуватися, над чим працювати, від чого відмовлятися. Отримано досвід футболу на рівні УПЛ.
Тренера можна змінювати після невдалих результатів, невиконання поставленого завдання чи коли знаходиш сильнішого спеціаліста. У ЛНЗ не було якихось тривалих невдалих серій. І я не впевнений, що перед командою у дебютному сезоні стояло завдання виходу в єврокубки. Більш реально – збереження прописки в УПЛ та уникнення стикових матчів. А те, що Карраско сильніший тренер за Дулуба – питання дуже дискусійне.
Про Андреса стало відомо, коли він почав працювати у системі Шахтаря. Іспанський спеціаліст не залишив за собою якогось яскравого сліду, хоча працював із талановитим поколінням гравців 2000-01 років народження. Дехто з них зараз вже виступає за національну збірну. Скажімо так, вони були очевидними талантами, які багато в чому відшліфували свою майстерність завдяки досвіду виступів в оренді за Маріуполь або інші клуби. До того ж ситуація із війною та відтоком легіонерів дала шанс українським гравцям.
Карраско сприймався як тренер із системи Барселони, який пропагує каталонські принципи розвитку талантів. Під таким брендом їздить по світу не один колишній тренер із системи Барси. Але так само потрібно розуміти, що філософія Барселони – це чудово, але в Україні свої реалії. Апельсини у нас не ростуть. Що дієве там, не завжди дієве тут.
Досвід роботи у професійному футболі в Карраско мінімальний. Він більше молодіжний тренер, який розвиває гравців. Був асистентом наставника у турецькому Карабюкспорі. Був у збірній Кувейту U-23 та в першій збірній. В останньому сезоні очолював тбіліське Динамо. Більше працював саме у молодіжному секторі – Барселона, Малага, Сабуртало, Шахтар. Головним тренером Динамо Тбілісі став після посади координатора академії клубу зі столиці Грузії.
Розумієте, це зовсім різна робота – працювати самостійним тренером у професійних командах і працювати з молоддю. Я б Карраско назвав "тренером розвитку". Десь щось подібне до Патріка ван Леувена. Така ж велика увага дисципліні, фізичній підготовці. Коли у тебе в команді вже сформовані гравці, футболісти із досвідом, легіонери, то з такими принципами далеко не заїдеш. Тут дуже важливий досвід самостійної роботи, а в іспанця він зовсім мінімальний.
Минулого сезону Динамо Тбілісі фінішувало на другому місці. Зараз перебуває у середині таблиці. Там Карраско працював у своєму середовищі, бо клуб робив ставку на власну молодь, яку іспанець добре знав по роботі в академії. У ЛНЗ – зовсім інша реальність. Молодих гравців майже немає.
Також ми маємо розуміти, що рівень чемпіонату Грузії дуже слабкий. Це чемпіонат розвитку, а не якості. В Україні набагато сильніша ліга, тут ти особливо не пограєш у романтичний футбол. Якщо ви мені не вірите, то можете запитати вболівальників Металіста 1925. Усі бачили, що сталося з командою після приходу Віктора Скрипника, який бажав побудувати сучасний, атакувальний футбол. У ситуації із Карраско та ЛНЗ ризик не менший.
Я розумію власників ЛНЗ, які хочуть досягати успіху у футболі, мати результат і якість гри. Але в сьогоднішніх реаліях потрібно розвивати клуб поступово. Дуже важко досягти успіху відразу. Належить вибудовувати систему. Годі сподіватися, що моментально приїдуть другорядні легіонери та зроблять результат. Так не буває.
Мене також дивує комплекс меншовартості, коли ключовим значенням наділяється іноземець чи легіонер. Зараз в Україні активно почали довіряти молодим спеціалістам. Владислав Лупашко виграв Першу лігу. Олег Шандрук уберіг Верес від вильоту з УПЛ. Колос довірився наставнику юнацької команди Олександру Поздєєву. Полісся дало роботу тренеру без досвіду дорослого футболу Імаду Ашуру. Якщо вже ЛНЗ так хотів тренера розвитку, то от є, для прикладу, Оскар Ратулутра із того ж Шахтаря. Він не менш ефективно, ніж Карраско, працював у системі юнацьких команд донецького клубу. Це тренер десь такого ж профілю, тільки українець.
Підсумовуючи, хочу сказати, що запрошення Андреса Карраско до ЛНЗ – дуже ризикований крок. Клуб із Черкас хоче перестрибнути кілька сходинок розвитку і відразу ставити перед собою амбіційні цілі. Усе, збудоване Дулубом, буде зруйноване та змінене. А це – ризики. Якщо восени не буде результату, то Карраско у Черкасах надовго не затримається.
Маркевич потрапив у колізію Луческу – чому так сталося і що буде далі?
показати приховати