«Зоря». Підсумки сезону 2014/15 і анонс сезону 2015/16
«Футбол 24» продовжує огляд підсумків чемпіонату 2014/2015 для клубів Прем’єр-ліги та анонс наступного сезону. На черзі – 4 місце, «Зоря» (Луганськ).
Роттердамська казка із сумним кінцем та історична перемога в дербі Донбасу, четверте місце як визнання та недоказана єврокубкова історія, яка надихає на майбутнє – все це «Зоря» зразка сезону 2014/2015. Яким він був? Розглянемо у сповільненому повторі.
Ах, як же вся Україна вболівала за «Зорю» у пам’ятних поєдинках з «Фейєноордом»! І хоча луганці програли більш досвідченим єврокубковим бійцям із Голландії, саме той матч, вочевидь, підтвердив цілком очевидну істину – команда Юрія Вернидуба доросла до певного, досить високого статусу, й у майбутньому можна чекати прогресу як від неї, так і від її харизматичного головного тренера.
Кадри
А насправді це був непростий сезон, і починався він не найкраще для «чорно-білих». Заледве повернувшись із чемпіонату світу, боснійський оборонець Шунич перейшов у російську «Кубань» – туди ж перебрався бразильський форвард Данило. У «Анжи», який виступає у першій російській лізі (ФНЛ), перебрався івуарійський нападник Болі. Відхід ветерана воротарського цеху Постранського та не надто успішного у «Зорі» сербського захисника Цакича на фоні таких втрат не виглядає проблемою.
Разом із тим, луганцям минулого літа вдалося суттєво підлатати певні проблемні позиції. Явно на місце Шунича прибув український захисник ізраїльського «Маккабі» (Хайфа) Пилявський, як 100% посилення, виглядав крайній півзахисник Караваєв із «Севастополя», перспективним виглядало й запрошення екс-гравця французького «Осера», тоголезця Сегбефья. Із дубля «Шахтаря» взяли лівого крайка Писка. Хоча посилення й було точковим, але досить якісним.
Звісно, статус клуба-переселенця разом із чутками про певні проблеми з виплатою зарплати не могли не датися взнаки. Той же Сегбефья, можливо, й приніс би більше користі команді, але взимку вирішив її покинути. Залишив команду багаторічний лівий захисник Ігнатьєвич – гравець, можливо, не настільки висококласний, та й уже віковий, але зате вміючий в окремих матчах чітко виконати тренерські настанови. Почалося й поступове розвантаження дубля – в першолігову «Олександрію» пішов універсал М’ягков, ще раніше відразу кілька гравців молодіжної команди, які так і не доросли до основної, залишили «Зорю».
Зате прибув недавній лідер молодіжної збірної попереднього призову – Тотовицький, вдалося орендувати у того ж «Шахтаря» досвідченого Худжамова, а з «Чорноморця» вихопити крайнього захисника Опанасенка. Більше на перспективу був узятий Калінін з «Іллічівця» – гравець, який свого часу називався чи не найперспективнішим захисником у збірній Петракова. Якщо оцінювати склад «Зорі» з прицілом на майбутнє – вже за півроку-рік її молоді гравці мають досягти серйозного прогресу. Тож четверте місце й минулорічний скромний виступ у єврокубках – це лише аванс. Принаймні, на це сподіваються і самі гравці з тренерами, і вболівальники «зоряних».
Сезон
Нагадаємо, влітку 2014 року «Зоря» йшла у відпустку на сьомому місці, однак донецький «Металург» через справу Мораєша опинився поза єврокубками, й за поданням ФФУ місце шостої команди Прем’єр-ліги в Лізі Європи зайняли саме луганці. Попри певну несподіваність такого повороту подій, Вернидуб загалом справився з ситуацією – й літню підготовку переверстав під екстерн, і якісну точкову селекцію намітив, і до дострокового старту нового сезону команду довів.
Проте перегравши відверто посередній албанський «Лячі» (5:1 за двома матчами), луганці наразилися на відчайдушній супротив добре знайомого з українським футболом «Мольде». У Києві норвежці відігралися в кінцівці, а в Норвегії билися до останніх хвилин. Вийшовши на «Фейєноорд», «Зоря» завоювала симпатії українських вболівальників. 3:4 в гостях – і хоча єврокубковий шлях луганців завершився ще влітку, яскрава гра Білого, Хомченовського, Караваєва, Малиновського, Каменюки і, звичайно, Шевченка залишила «Зорю» в пам’яті як вольову, принципову команду.
І хоча через «сумісництво» у єврокубках та на внутрішній арені «Зоря» стартувала з двох поразок від «Металіста» та дебютанта Прем’єр-ліги «Олімпіка», вже під кінець літа підопічним Вернидуба вдалося стабілізувати свої результати. Вочевидь, на пік луганці вийшли уже восени. У всякому випадку, саме тоді вони видали свої найбільш пам’ятні матчі, спершу на номінально-домашньому полі в Запоріжжі вирвавши нічию з майбутнім чемпіоном – «Динамо», а потім перегравши «Шахтар» завдяки голу Малишева. Той період ознаменувався 8-матчевою безпрограшною серією в чемпіонаті та кубку, хоча й завершився у листопаді прикрими й, можливо, необов’язковими поразками від «Ворскли» та ослабленого «Металіста».
Щоправда, на зимові канікули луганці пішли в чудовому настрої, завдяки голам Будківського та Сегбефьї перегравши «Дніпро». На весну у команди Вернидуба були свої плани – невипадково вона знову змогла зіграти внічию з киянами (вольові 2:2 в Києві), а потім – іще раз обіграла «Дніпро», що стає для «Зорі» вже приємною традицією. Завершивши сезон шестиматчевою безпрограшною серією, «чорно-білі» фінішували четвертими – на найвищому для себе місці за часів виступів в елітному українському дивізіоні. І це – при втраті низки лідерів та грі поза рідним містом!
Тренер
Юрію Вернидубу можна сказати лише «Браво!». Один він знає, як важко було утримувати мікроклімат всередині колективу в такому складному сезоні. Та й не можна сказати, що його «матеріал» виявився настільки більш висококласним, ніж, наприклад, у того ж П’ятенка чи Рахаєва. Проте при такому емоційному та безкомпромісному наставникові команда не може бути байдужою, а її турнірні результати завше будуть вище очікувань чи номінально задекларованих можливостей.
Розчарування
Ясна річ, прикро, що «Зоря» не може приймати суперників у рідному місті. Дуже неприємно, що аж до літа не полишала сторінок преси неприємна історія з заборгованістю перед екс-гравцем луганців Лозинським. Але навіть не це – головне розчарування. Найприкріше, що навіть при таких солідних результатах і перспективах команда не може втримати своїх лідерів. І мовимо навіть не про легіонерів уже, а й про українців – навіть син головного тренера полишив луганців, що, звісно, є нехорошим знаком для їх подальших перспектив.
Найкращий дебютант
Мають гарні перспективи Караваєв, Тотовицький, той же Опанасенко. Однак ми відзначимо Андрія Пилявського. Не один рік цей здібний вихованець столичного футболу хотів повернутися на батьківщину з чемпіонату Ізраїлю, але саме «Зоря» повірила в нього й дала йому кредит довіри. І Андрій заграв – так, що навіть дебютував у національній команді. У світлі відходу Вернидуба-молодшого та Білого залишити Пилявського – це першочергове завдання для його нинішнього клубу.
Зірка
Ох, а тут важко вибирати! Дуже яскравий сезон, хай і трішки затьмарений травмою, видав молодий воротар Шевченко. По-дорослому результативним та корисним був форвард Будковський, який змусив забути про Данила з Болі й заграв навіть у збірній. Хай не настільки рівно, але моментами здорово грали Караваєв із Малишевим. Заслуговують на відзнаку й центрбеки – В.Вернидуб, Білий, Пилявський.
Але ми відзначимо гравця, який, здається, переживає зараз свою другу молодість. З точки зору результату Желько Любенович – безперечний MVP луганців, а його гол динамівцям – це із розряду незабутнього. Головне – щоб сил вистачило й на наступний сезон, який для «Зорі», можливо, буде навіть важливішим за минулий.
Майбутнє
При всіх компліментах, при тренерських здібностях Вернидуба та багатообіцяючому четвертому місці «Зоря» все так само лишається командою залежною. Ось можна розібрати кадровий потенціал луганців у минулому сезоні. Воротарі – Шевченко, Сантіні, Полтавцев, Левченко, Худжамов. Крайні захисники – Каменюка, Ярмаш, Ігнатьєвич, Писко, згодом – ще й Опанасенко. Центрбеки – Вернидуб, Пилявський, Білий, а також – Гордієнко та Бородай на дальню підстраховку. Центрхави – Сегбефья з Малишевим (на додаток – все ще граючий на належному рівні ветеран Грицай), а також молоді Петряк і Чайковський. На краї – Караваєв з Любеновичем та Хомченовським, під нападником – Малиновський з Тотовицьким. Попереду – практично безальтернативний Будковський.
А що маємо зараз, влітку? Білий уже в «Хайдуку», Вернидуб-молодший – у «Габалі». Грицая відправили на відпочинок (здається – може, й достроково). Будковського активно «сватав» «Амкар» – а йому ж дійсно нема реальної альтернативи! При цьому низка гравців належить «Шахтарю», який може відкликати їх за потреби (як того ж Малишева – чому й кажемо про те, що Грицай міг би ще пригодитися). З нових форвардів у команді – лише безсумнівно перспективний, але малодосвідчений дублер «Шахтаря» Загорулько. З нових захисників – трішки повільний Сиваков і, можливо, ще більш віковий Чечер. Центрхави Гречишкін та Дорошенко – це дуже добре. Але хотілося б ще форварда. Гриня?
Яким буде «Зоря» в наступному сезоні? Спрогнозуємо за оптимістичним варіантом: Шевченко – Опанасенко, Пилявський, Сиваков (Чечер), Каменюка (Ярмаш) – Малишев (Чайковський), Гречишкін (Дорошенко) – Караваєв (Хомченовський), Малиновський (Тотовицький), Любенович (Хомченовський) – Будковський (Тотовицький, Загорулько). Цього може вистачити, але може – й ні, тож чекаємо до старту сезону ще, як мінімум, 2-3 досвідчених новачків.
Артур Валерко
показати приховати