В небі канареєчка літає
Коли дивишся на список учасників англійського другого за силою дивізіону (чемпіоншипу) – очі розбігаються. Футбол цієї країни має настільки багату історію, що просто не знаєш кому віддати свою симпатію, відродження котрої команди побажати в першу чергу. Цьогоріч я тримав кулаки за «Норвіч» і тепер задоволений – вже в наступному сезоні «канарки» знову гратимуть у прем’єр-лізі. Чесно кажучи, за весь сезон бачив лише два матчі «жовто-зелених» – домашню перемогу над «Міддлсбро» та виїзну над «Барнслі». Не скажу, що побачив щось особливе – добротна, бойова британська дружина. Звідки тоді взялася симпатія? Поясню. Я просто чудово пам’ятаю з якою насолодою свого часу я спостерігав за грою теперішнього наставника «Норвіч Сіті» Пола Ламберта. Пригадуєте?
В фіналі Ліги Чемпіонів 1996/97 зійшлися дортмундська «Боруссія» та «Ювентус». Перед 14-им номером німецької команди стояло завдання, виконати яке, здавалося б, практично неможливо. Шотландець Ламберт мусів зупинити самого Зінедіна Зідана. Сказати, що геніальний француз у тому матчі був непомітний не можна. Однак у підсумку ціпкий горець так і не дозволив Зізу перехилити шальки терезів на бік «старої сеньйори». Крім того Пол виконав закидання у карний майданчик, після якого Рідле забив перший гол у ворота «Юве». Це був зоряний час для 27-річного футболіста. Він увійшов в історії як перший британець, який став володарем Кубка чемпіонів із командою з континенту.
Втім справжньою легендою Ламберту судилося стати таки на батьківщині. Заробітчанське життя швидко набридло Полові. Тріумфальний сезон став єдиним, що його півзахисник провів у кольорах «Боруссії». Два мільйони фунтів – і Ламберт зодягається у футболку «Селтіка». Саме тут він став об’єктом для обожнювання. 8 сезонів, упродовж яких команда в центрі із Полом здобула 4 чемпіонські титули, 3 Кубки Шотландії і лише в фіналі Кубка УЄФА поступилося «Порту» на чолі із Жозе Моурінью. Ламберт був провідним гравцем тієї команди, а згодом і її капітаном. Тож чи можу я, будучи в одвічному шотландському протистоянні повністю та цілковито на боці «кельтів», бажати цьому чоловікові на тренерській ниві чогось іншого, аніж тріумфів?! :) Прошу дуже – гол у ворота «Рейнджерс» в Old Firm 98-го.
Я обожнюю тренерів, які розпочинають кар’єру так як Ламберт – із низів. Не претендувати на велику команду, посилаючись на минуле прекрасного футболіста, а поступово сходити на вершину. Зрештою як гравець він ішов тим же шляхом. Перший успіх до Ламберта-тренера прийшов із «Вікомбом». Команда з другого нпаверу (D4) вчинила фурор у Кубку ліги, ставши справжнім жахіттям для столичних прем’єрлігівських дружин. «Фулхем» і «Чарльтон» були вибиті «селезнями», а проти в півфіналі проти «Челсі» перша гра завершилася внічию – 1:1.
У Норвічі ж його вважають справжнім чарівником. Ще не минуло й двох років, як Ламберт очолив «канарок». На той час (після 9 турів) команда йшла на 14 місці в третьому за силою дивізіоні Англії. Завершила ж його впевненим тріумфом, випередивши найближчого переслідувача – «Лідс» - на 9 балів. В чемпіоншипі (D2) «жовто-зелені» не затримались. Уже в першому сезоні «Норвіч» стрибнув вище голови – відразу в прем’єр-лігу. На своєму шляху, до ще більшої радості фанів, «канарки» змели принципових суперників із «Іпсвіча» – 4:1 удома та 5:1 на виїзді! Тепер у Норвічі більший, аніж у Ламберта, авторитет має лише Бог…
Я недаремно на початку допису назвав «Норвіч» «добротною та бойовою БРИТАНСЬКОЮ дружиною». Чи то до «Карроу Роуд» ще не добралася мода на екзотичних легіонерів, чи то від неї тут свідомо відмовилися. Як би там не було, але я щиро сподіваюся, що вихід на неймовірно високий рівень не примусить «канарок» втратити обличчя. Зараз обличчя (основний склад) – це приблизно 7 англійців і 4 неанглійці. Більше того – легіонери тут доволі умовні, адже представляють здебільшого англомовні країни: Шотландію, Уельс, Ірландію, США, Канаду. Відтак «Норвіч Сіті» виглядає надзвичайно монолітним колективом. А сильні духом уже не раз перемагали мільйонерів. За це ми й любимо футбол.
Вже в серпні Ламберт із «Норвічем» проведе свій перший матч у Прем’єр-лізі. Це буде щось на зразок «Стока» чи «Блекпула», але ще цікавіше. Великий футбол повернеться до Східної Англії – цей регіон останніми роками не мав жодного представника в дивізіоні найсильніших. Ви заінтриговані? Бо я – надзвичайно! Не можу дочекатися коли англійські гранди завітають на «Карроу Роуд» і почують пісня про канарок. Я фанатських пісеньок «Норвіча» не знаю, тому співатиму те, що знаю. Вибачайте :)
показати приховати