В чому ваша помилка, дон Вісенте?
Виліт чинного Чемпіона Світу із будь-якого турніру це завжди сенсація. А тим більше на такій ранній стадії.
Відразу пригадується ЧС-2002, який безславного провалили тодішні переможці і головні фаворити збірна Франції. У 2010 році Італія також вилетіла на груповому етапі. Але і французи й італійці до останнього туру зберігали шанси на прохід далі. А Іспанія з тріском вже після другого матчу прощається із Мундіалем, що символічно, на головному стадіоні Бразилії - легендарній "Маракані". Ця арена, як ми знаємо, по-особливому відноситься до фаворитів...
"Поразка - це наука. Ніяка перемога так не вчить". Вісенте дель Боске, очевидно, не читає Ліни Костенко, бо так нічого й не навчився після поєдинку зі збірною Нідерландів. Головний тренер іспанців вирішив змінити двох гравців, порівнюючи з першим матчем. Одна з них, цілком логічно, відбулася в центрі оборони: Жерар Піке опинився на лаві для запасних, замість нього грав Хаві Мартінес. Інша, і вирішальна відбулася у півзахисті, де Педро замінив Чаві...
"Фурія Роха" вчора не бігала - вона стояла. А так у футболі не виграєш. Не виграєш у футбол і без ударів - їх у "червоних" було обмаль. У футбол не виграєш без характеру, емоцій, мотивації. Чилі виглядали як голодний гепард, який мусить впіймати здобич, аби не померти з голоду. А Іспанія - це ситий лев, повз якого спокійно проходять інші, значно слабші тварини, а йому до них настільки байдуже, що й прогнати не хоче...
Швидкість у футболі - це ключова складова успіху. Ліонель Мессі, Кріштіано Роналду, Неймар, Гарет Бейл, Ар'єн Роббен - головні зірки світового футболу, і всі вони володіють прекрасною швидкістю: дистанційною і швидкістю прийняття рішень. У іспанців її не було. Техніка - це чудово, але техніка в поєднанні зі швидкістю в сучасному футболі вирішують все. Здається про це забули поки що чинні Чемпіони Світу...
Склалося враження, що в Іспанії немає запасного плану "Б" на гру. А вчора й не було плану "А", який традиційно полягає в контролі м'яча, коротких передачах, миттєвому пресингу в разі втрати чи обрізки. Чому? Відповідь проста - на полі не було лідера цієї системи гри Чаві Ернандеса. Після провального першого поєдинку можна було поміняти майже всю команду, навіть найкращого гравця Андреса Іньєсту, але тільки не його. Адже зняти ключового виконавця, навколо якого будується вся командна гра виглядає великою дурницею. І дель Боске зробив цю дурницю. Він знову програв, програв тренерську дуель. Якщо чилійці виглядали мобільно, динамічно, компактно, то гру іспанців можна назвати блідою й непереконливою...
Правду кажуть, що виграє команда, а програє тренер. Вісенте дель Боске має взяти всю вину на себе. Він поставив не тих гравців, неправильно або погано налаштував команду, зокрема, психологічно, обрав помилкову тактику і стратегію на гру, не вгадав із замінами, виявився не готовим ризикувати тощо. Завжди винен тренер - так було і так буде завжди. Мудрий наставник після невдачі завжди зробить правильні висновки, а дон Вісенте завжди був таким.
Отже, король помер! Нехай живе новий король!
показати приховати