"Ціную час, проведений з Роналду у Реалі". Фран Соль задоволений Хацкевичем і хоче зустрітися із Шевою – велике інтерв'ю

16 квітня 14:00 4029 Читать на русском
"Ціную час, проведений з Роналду у Реалі". Фран Соль задоволений Хацкевичем і хоче зустрітися із Шевою – велике інтерв'ю
Фран Соль / Фото з відкритих джерел

Відверта розмова "Футбол 24" із Франом Солем – іспанським бомбардиром київського Динамо, який почав забивати з перших матчів, але дуже невчасно опинився у лазареті.

Людина світу, поліглот, філософ, відкрита та позитивна людина – це все про іспанського новачка Динамо Франа Соля. Ми зустрілися з ним у кафе на території одного з житлових комплексів Києва, де він живе зі своєю дружиною та маленьким сином.

Соль з перших днів зарекомендував себе дуже відкритою людиною. До того ж, людиною, яка тримає слово і не забуває про власні обіцянки. Спілкуватися з іспанцем – одне задоволення. Іноді навіть складається враження, що ти розмовляєш не з футболістом, а із майбутнім тренером чи футбольним менеджером.

"Футбол 24" розпитав у нього про початок кар'єри, незабутні роки в академії мадридського Реала, виступи за нідерландський Віллем ІІ та перехід у Динамо. Фран Соль розповів, чому вирішив переїхати до України та яку перспективу бачить для себе у Києві.

соль

Дитинство, академія Реала, тренування з Роналду

– Пригадай, коли ти вирішив стати футболістом? Це було ще у дитинстві?

– Коли мені було десь 6 років, мені подобалися багато видів спорту. Я займався карате, плаванням. Ще тоді я зрозумів, що футбол – це чудова річ для мене. Але навіть коли грав у футбол, продовжував плавати і займатися карате.

Поєднував різні види спорту, бо не завжди знаєш, що тобі подобається найбільше. У 10 років, коли потрапив до академії мадридського Реала, належало вже повністю сконцентруватися на футболі.

– Чи важко було потрапити до академії Реала?

– Коли тобі телефонують з академії Реала і запрошують до себе, ти не можеш відповісти "ні". Мені було простіше, тому що Мадрид – це місто, в якому я народився. Моїм батькам було легко відвозити мене на тренування. Також це дозволяло мені поєднувати заняття футболом із навчанням.

– Де і коли тебе помітив Реал?

– Це сталося на турнірі для дітей віком до 11 років, коли я грав за Райо Вальєкано. Там змагалися академії усіх відомих клубів Мадрида. Ми вийшли у фінал, де програли Атлетіко. За нашими виступами стежили скаути Реала, вони вирішили запросити мене до своєї академії.

"Навіть Реал не може допомогти". Чому юний українець, якого називають "другим Касільясом", досі не грає за Мадрид

Словом, я провів збори з Реалом, і у 2002 році став гравцем молодіжної системи клубу. Наступні 12 років проминули у дитячо-юнацькій школі Реала.

– Що ти можеш розповісти про цей період свого життя?

– Багато чого. Я пережив там дуже багато чудових миттєвостей. Знайшов чимало друзів, які досі присутні у моєму житті. Найважливіше, що дав мені Реал за ці роки, – можливість подорожувати цілим світом, виступати на багатьох турнірах по всій Європі, у Мексиці, Катарі, США. Я мав можливість тренуватися разом із Кріштіану Роналду, Карвахалем. Це був чудовий етап мого життя.

Вистачало різних історій. Про щось можу розповідати, про деякі історії – ні, тому що це було дуже весело (Усміхається). Головне, що у мене все ще чудові стосунки з цими хлопцями і вони мої друзі.

реал

Я починав займатися в академії разом із Карвахалем. Пізніше до нас приєдналися Лукас Васкес, Альваро Мората, Пабло Сарабія, який зараз грає у Севільї, Родріго Морено та багато інших відомих гравців. А ще через академію пройшли чимало футболістів, які наразі грають у Сегунді, що також є дуже сильним турніром, чи в інших європейських чемпіонатах.

– До речі, як тобі тренування з Роналду? І що ти можеш сказати про нього, як про людину?

– Він – великий професіонал і дуже приємна людина. Він – один із найкращих футболістів усіх часів. Мені дуже подобалося тренуватись поруч із Роналду. Надзвичайно ціную той час, який я провів із ним та іншими хлопцями у першій команді Реала.

– Він – простий у спілкуванні?

– Так. Звичайно, спочатку, коли ти бачиш його, то сприймаєш, наче Бога. Та потім усвідомлюєш, що він – така ж людина, яка має дві ноги, дві руки, два ока (Усміхається). Він – абсолютна нормальна людина, з якою можна спілкуватися так само, як ми з тобою зараз.

– Ти колись перетинався з Мессі?

– Ні, я ніколи його не бачив.

– Хто з них кращий, як вважаєш?

– О, це дуже важко визначити. Це "вічне" питання. Можливо, ми отримаємо відповідь на нього, коли вони закінчать кар'єру.

– Як ти вважаєш, чому Роналду пішов із Реала?

– Мені здається, що він у цьому питанні чимось схожий на мене. Роналду перестав відчувати любов від фанатів і клубу. Зрозумів, що може отримати це в іншому клубі – цим клубом став Ювентус. Та це лише моя власна думка.

– Найголовніша річ, якій тебе навчили в академії Реала?

– Найголовніше – це характер переможців, психологія переможців. Першого ж дня, коли я туди потрапив, мені сказали, мовляв, Реал – найбільший клуб у світі, тому ти повинен вигравати кожен матч, або, принаймні, прагнути цього. Навіть якщо ти зазнав важкої поразки, повинен продовжувати йти вперед. Ось найголовніша річ, якої я навчився в академії мадридського Реала.

соль

– Академія Реала виховує величезну кількість гравців, проте лише одиниці потім потрапляють до головної команди клубу. Чи усвідомлював це?

– Така проблема дійсно є. У Динамо, наприклад, гравці, які виступають за команду U-21 і демонструють гарний рівень, принаймні отримають можливість тренуватися з першою командою, спробувати себе в основному складі та показати, на що вони здатні. У Реалі ти розумієш, що цього так і не станеться.

І що ближчим ти стаєш до першої команди, то більше мотивації втрачаєш, бо розумієш, що це буде дуже важко. Коли не бачиш шансу, почуваєшся розчарованим, починаєш думати про інші команди, в яких зможеш проявити себе.

Це одна з найбільших проблем Реала, на мою думку. Так, зараз у них хороша команда, вони виграли три Ліги чемпіонів поспіль. Але це не триватиме вічно. Молоді гравці – це те, що допомагає тобі триматися на вершині. На цьому етапі в Реала є гроші, але коли Флорентіно Перес піде, невідомо, що станеться. Невідомо, чи будуть такі ж гроші на купівлю нових гравців. Відповідно, клубу потрібна молодь. Підхід має змінитися, і це те, над чим треба працювати. Адже Реал – справді один із найбільших клубів світу.

Реал на рівні Уески: мадридці ризикують зазнати найбільшої ганьби у власній історії

Так, можна купувати нових зірок. Але коли ти граєш проти тієї ж Барселони, на перший план виходять не гроші, а пристрасть, почуття та емоції, які є у гравців щодо свого клубу. А вони є настільки сильними лише тоді, коли ти пройшов шлях із молодіжних команд цього клубу. Наприклад, якщо взяти останній матч Динамо проти Шахтаря у Кубку України, який видався дуже хорошим та пристрасним з боку "динамівців", то більшість гравців основного складу – це вихована клубом молодь. Вони хочуть перемогти Шахтар, бо це – принциповий суперник, і це йде у них зсередини.

Звичайно, топ-командам потрібні такі гравці як, наприклад, Азар, які "роблять різницю". Та якщо твій основний склад зібраний переважно з легіонерів, тобі буде важко перемагати принципових суперників.

Зірка у Нідерландах

– Отже, ти також не став гравцем основного складу Реала. Але й в інших іспанських клубах твоя кар'єра не склалася, і ти опинився у нідерландському Віллем ІІ. Чому так сталося?

– Я перейшов у Вільяреал, досить успішно виступав за другу команду. Однак іспанська Ла Ліга є, мабуть, найкращою лігою в світі. Можливо тоді, коли я дебютував за першу команду Вільяреала, виявився неготовим конкурувати з такими гравцями як Сольдадо чи Бакамбу, які виступали на моїй позиції, – мушу це визнати. Тоді мені було 20 і, мабуть, я був неспроможним посунути їх з основного складу. Вони видалися кращими за мене. Належало рухатися далі і реалізувати себе в іншому місці.

Я не хотів переходити в іншу іспанську команду, хоча мав таку змогу. Мій характер такий, що мені подобається пізнавати інші країни, їхні культуру та мови. Для мене це стало одним із найважливіших пунктів: не лише сам футбол, але й інші аспекти життя.

– Тобто, ти – космополіт?

– Так.

– Як ти опинився у Нідерландах?

– У мене були різні пропозиції. Наприклад, від Лідса та Чарльтона, які грали у другій за силою лізі Англії – Чемпіоншипі. Та я завжди кажу, що гроші для мене – не найважливіша річ. І коли з'явилася нагода грати проти Аякса, ПСВ, Фейєнорда, змагаючись у головному дивізіоні Нідерландів, я вирішив переїхати до цієї країни – у скромну команду Віллем ІІ. Вони виявили до мене найбільше зацікавлення. Це було найважливішим.

– Вони слідкували за тобою до цього?

– Так. Технічний директор клубу, який тоді працював скаутом, приїхав до Іспанії, поговорив зі мною та моїм агентом, і переконав мене переїхати до Нідерландів. Незважаючи навіть на те, що я не знав ані англійської, ані нідерландської мови.

соль

– До речі, де ти так добре вивчив англійську?

– У Нідерландах. Мені дуже пощастило, що в цій країні усі чудово розмовляють англійською. Куди б ти не пішов, усі – від дітей до людей поважного віку – можуть спілкуватися англійською. І, звичайно, я також почав вчити цю мову. Досягнув потрібного рівня десь через рік-півтора.

– Тобто раніше ти не знав англійської?

– Ні, я не розмовляв англійською. Знав лише прості речі: "привіт", "як справи?", "як тебе звати?" тощо. Тобто те, що вчив у школі. Коли був молодшим, не приділяв уваги англійській мові. Я не думав, що вона мені колись знадобиться. Коли ми юні, то багато хто із нас трохи зарозумілий та самовпевнений.

Однак пізніше я зрозумів, що англійська мова – надзвичайно важлива для мене та моєї кар'єри. Тож викладався на 100 відсотків, щоб вивчити її. Мені це подобалося. А далі я почав вчити нідерландську.

– На якому рівні твоя нідерландська?

– Вважаю, що на досить доброму.

– Це важка мова, так?

– Дуже важка. Вона чимось схожа на скандинавську. Але якщо ти приділяєш цьому серйозну увагу і хочеш це зробити, ти це робиш. І мені це подобалося.

– Ти опинився у чемпіонаті, де виявився чи не єдиним іспанським футболістом. Наскільки це було специфічним для тебе?

– Так, коли перейшов до Віллем ІІ у 2016 році, то став першим іспанським гравцем в історії клубу і єдиним іспанцем в Ередивізі. За всю історію чемпіонату Нідерландів тут виступали близько 5 іспанців. Та для мене це жодним чином не стало проблемою.

– Наскільки швидко ти адаптувався у новій країні?

– Перші місяці видалися важкими через незнання мови та брак необхідного спілкування. У нас не було перекладача. Тож спочатку мені було нелегко адаптуватися. Перші 6-7 місяців я не міг повністю висловити себе, свої почуття, жарти. Пізніше все стало на свої місця.

– У Нідерландах пройшов чудовий період твоєї кар'єри. Як би ти описав його?

– Це було чудово (Усміхається). Я почувався великою зіркою (що не дивно, адже у Віллем ІІ Соль демонстрував високу результативність, – Футбол 24).

У місті Тілбург (близько 214 тисяч мешканців, – Футбол 24), де грає Віллем ІІ, я не міг спокійно ходити вулицями – мене постійно впізнавали люди. І мені це дуже подобалося, було приємно. Я відчував любов уболівальників та мешканців міста. Мої мрії збувалися, адже ти завжди мрієш бути суперзіркою. Навіть у такому невеликому місті – це прекрасні відчуття.

"Професіональний футбол – це війна". Тренер, який тотально обіграв Лобановського

– Ти відчув різницю між іспанським та нідерландським футболом?

– Звичайно, вони різні. Іспанський футбол трохи швидший, більш якісний та технічний. Хоча голландські гравці також досить технічні. Але справа в тому, що у чемпіонаті Нідерландів не так багато уваги приділяється тактиці. В Іспанії звертають увагу на всі аспекти гри. Так само у Німеччині, в Італії – тактиці приділяється більше уваги. А у Нідерландах підхід більше такий: "йди і грай".

– Це навіть трохи дивно, враховуючи, що люди в Нідерландах – дуже організовані.

– Так, у багатьох аспектах життя нідерландці набагато організованіші, ніж іспанці чи італійці, але от у футболі вони більш розслаблені, скажімо так.

Перехід у Динамо

– Тобі відомо, коли київське Динамо зацікавилося тобою і зробило пропозицію?

– Коли я отримав пропозицію перейти у Динамо, спершу вивчив її. Звичайно, я знав, що це клуб із великою історією. Я добре виступав у Нідерландах і відчував, що здатний на більше. Тож чому б мені не перейти у Динамо, щоб допомогти цьому клубу повернутися туди, де він заслуговує бути?

– Ти зрозумів, чому Динамо звернуло увагу саме на тебе? Відомо, що головний тренер Олександр Хацкевич особисто хотів бачити тебе у команді.

– У будь-якій команді головна відповідальність лежить на тренері. І саме він має казати, подобається йому той чи інший гравець. Іноді цього немає, але загалом так є і так має бути. Тренер повинен підтвердити, що хоче бачити у своїй команді конкретного футболіста.

Отож, він відправив скаутів переглянути мою гру і дізнався, що я можу стати дуже корисним гравцем для Динамо. Коли я отримав телефонний дзвінок від містера Хацкевича, то не сумнівався. Не запитував про жодні деталі контракту.

соль

Я сказав: якщо Хацкевич дійсно хоче бачити мене в команді настільки сильно, як він це демонструє, то я готовий до переходу. Бо для мене це найважливіша річ – прихильність і ставлення, яке демонструє клуб. Те ж я відчув від містера Суркіса. Вони обоє справді хотіли бачити мене в Динамо. Я не міг сказати "ні".

– Отже, ти відразу погодився?

– Так. У мене були й інші пропозиції, проте вони виявилися більш "прохолодними". Як ти зазначав, іспанські люди – більш "теплі", пристрасні, і саме це я хочу відчувати. Я одразу відчув, що пропозиція Динамо – те, що мені потрібно.

Провал у Європі, 8 місяців без клубу, не типаж вінгера Динамо. Карлос Де Пена – чергове нелогічне підписання киян

І у футбольному плані також, адже я можу грати в єврокубках. Також маю нагоду змагатися за звання найкращого бомбардира чемпіонату, що є для мене однією з головних цілей. Про Україну, як і про Східну Європу, я не знав майже нічого. Тож прагнув поїхати і познайомитися з культурою цієї країни. Це якраз для мене.

– Ти дійсно майже нічого не знав про Україну?

– Я не мав достатньо інформації, знав лише певні основні, найважливіші речі про Україну. Тож провів певне "дослідження", поспілкувався з деякими людьми. І по-справжньому зацікавився Україною та життям тут.

– Чи вплинула на твоє рішення інформація про футбольне життя України? Очевидно, ти й раніше чув про того ж Андрія Шевченка.

– Звичайно, це було однією з причин переходу в Динамо. Я думав про те, що одного дня матиму змогу поспілкуватися з одним із найкращих бомбардирів усіх часів. І, можливо, він дасть мені певні поради, як стати ще кращим форвардом.

– Ти вже поспілкувався із Шевченком?

– Ще ні. У мене не було такої можливості, ми ще не перетиналися із ним. Сподіваюся, що таки зможу побачитися і поспілкуватися із Шевченком. Це стане мрією, яку вдасться реалізувати.

– Як вважаєш, твій стиль гри та твої якості форварда підходять Динамо? Я запитую про це, адже під час твого переходу були сумніви у деяких вболівальників та експертів щодо доцільності цього трансферу.

– Найкращий спосіб – відповідати на такі запитання на полі. Зараз я не можу цього робити через травму. Відповідь буде тоді, коли повернуся на поле.

– Навіть за той незначний час ти встиг забити вже двічі...

– Так, два голи у трьох матчах. Та це поки що лише "маленька" відповідь. Цього – замало. Та вона буде, коли я повернуся на поле. Я прийшов у Динамо, щоб доводити собі та іншим. Це виклик для мене. Я повинен забивати у єврокубках, а не лише в національному чемпіонаті України. Хочу показати вболівальникам, форвардом якого гатунку я є. Я – бомбардир. І номер "9" на моїй спині означає мету забивати голи.

соль

– Чи раніше отримував травми, які вибивали тебе з гри на такий період часу, як зараз?

– Ні. Ні разу в житті. Тому це неприємно для мене. Сподіваюся, таке не повториться більше ніколи. Я ніколи не вибував із гри на довгий період. Пропустив може десь одну гру до цього – був травмований близько тижня. Зараз мені важко дивитися матчі по телевізору, не маючи можливості зіграти.

– Чи наштовхнула тебе ця травма на думки про те, що чемпіонат України – більш жорсткий, ніж в Іспанії чи Нідерландах?

– Ні, це було простою випадковістю. Таке може трапитися в Україні, в Іспанії, у США, в Африці. Це – футбол. Українська ліга справді достатньо "фізична". Але сучасний футбол здебільшого увесь такий. Наприклад, колись Іспанія забивала Мальті 12 голів, а нещодавно забила їм лише двічі у важкій грі. Зараз команди стали більш рівними, вже немає такої великої різниці в класі.

– Так. Але, наприклад, рівень чемпіонату України останніми роками впав. Раніше у нас були такі потужні команди, як Металіст, Дніпро. Ти не вбачаєш у цьому проблему для Динамо загалом і для себе зокрема?

– Ні. Я підписав контракт на 5 років. Тому для мене те, що відбувається зараз, не є найважливішим моментом. Я знаю, що сталося з Дніпром. Їх понизили у класі через фінансові питання. Але зараз у Дніпрі є нова команда. І я впевнений, що українська ліга стане такою ж сильною, якою була раніше.

Майбутнє Хацкевича та перспективи Динамо

– Цей сезон не дуже вдалий для Динамо. Постійно йдуть розмови про те, що Хацкевичу загрожує відставка. Уявімо, що тренер таки піде. Як це може вплинути на тебе?

– Дивись, ціль має розмір 7,32 метри на 2,44 метри. М'яч завжди однаковий і поле таке ж саме, на якому грають 11 на 11. І поки я забиватиму голи – не може бути ніяких проблем.

А якщо повертатися до цього запитання, то я сподіваюся, що Хацкевич працюватиме надалі. Мені подобається його стиль, його спокій, манера проведення тренувань. Але це футбол і, звичайно, все може трапитись. Зараз я тут, але що буде завтра – ніхто не знає напевно.

– Що тобі подобається у роботі з Хацкевичем?

– Найголовніше те, що Хацкевич був чудовим гравцем. Коли приєднується до нас на тренуваннях, то навіть зараз це демонструє (Усміхається). Він роздає чудові передачі.

"Я – за неподільну Україну". Правила життя видатного "динамівця" Олександра Хацкевича

Також дуже важливо, що коли є вдалі матчі, наприклад, перемога над Олімпіакосом, Хацкевич не демонстрнує надмірного щастя, а коли ми поступаємося – він не стає дуже-дуже сердитим. Уміє тримати емоції при собі. Коли ми граємо, дивишся на тренерський місток і бачиш у нього усмішку, спокійний вираз обличчя. Особисто мені це допомагає та додає впевненості.

– На твою думку, чи має Динамо перспективу із нинішнім складом та тренером?

– Вважаю, що у Динамо є дуже хороша перспектива з цими молодими гравцями. Це перший рік, коли такі виконавці як Шепелєв, Шапаренко, Миколенко стали отримувати більше часу на полі. Я впевнений, що наступного сезону вони "вибухнуть", як той же Циганков.

Разом із більш досвідченими гравцями як, наприклад, я, Вербіч, Кадар, Бойко, Кендзьора, у нас дуже збалансована команда. Завдяки молоді вона має енергію та бажання, але при цьому має і досвід. Якщо у нас буде пристрасть та воля рухатись уперед, незважаючи на те, що трапилося цього сезону, то думаю, що наступного сезону ми будемо ще кращими.

– Чи потрібне підсилення кваліфікованими легіонерами?

– Гадаю, що зараз у нас дуже збалансована, сильна команда. Навіть якщо взяти останній кубковий матч із Шахтарем і подивитися на гру Кадара, Кендзьори, Миколенка – це топ-рівень. Дуже хороший матч провів Сідклей. Багато гравців зіграли чудово в цьому матчі. Я пишався ними.

Звісно, завжди необхідна конкуренція всередині команди. Але для цього не потрібно купувати десяток гравців. Двох-трьох досвідчених та сильних виконавців буде достатньо.

Адаптація у команді та Україні

– Знаю з Instagram, що ти дивився матч проти Шахтаря разом із Міккелем Дуелундом. З ким найбільше спілкуєшся в команді?

– Я спілкуюся з усіма. Звичайно, з Вербічем та гравцями, які розмовляють англійською. З бразильцями, зараз – із Сідклеєм. З Циганковим. Також із Миколенком, Шапаренком, Шабановим, Бойком.

– Англійською?

– Ні. Я намагаюся трохи розмовляти українською, російською. А також певною сумішшю цих мов.

– Що ти вже можеш сказати українською або російською?

– "Доброго ранку", "дякую" (Усміхається). Я намагаюся вчити та потроху розмовляти.

– Як почуваєшся у Києві?

– Дуже добре. Тут є все, що потрібно. Місто дуже відкрите та приємне, з великою кількістю ресторанів, місць для шопінгу. Я навіть не смію вимагати більшого.

– Як тобі українська погода?

– Звичайно, погода – не найкраща. Але ми маємо цілий місяць відпустки влітку і взимку, тож це можна використати для подорожі з родиною в Іспанію чи інші країни.

– Яка країна краща: Іспанія, Нідерланди чи Україна?

– Кожна країна має свої переваги. Наприклад, у Нідерландах все добре організоване, продумане та вчасне – немає якогось непотрібного поспіху чи неприємних несподіванок. В Іспанії – погода, їжа. В Україні – дуже гарні жінки (Усміхається). Та загалом у вас є все, що потрібно.

– А як тобі українська кухня?

– Добра. Я навіть не очікував. Якість ресторанів тут, у Києві, дуже хороша. Коли йдеш в українські традиційні заклади харчування, там дуже смачно і мені подобається.

– Твоїй сім'ї тут добре? Знаю, що у тебе кілька місяців тому народився син.

– Все йде нормально. Їм добре тут, вони щасливі.

– Як твоя дружина сприйняла те, що ви переїжджаєте в Україну?

– Спочатку була нормальна реакція дружин: "Ох, це ж нам потрібно переїжджати" (Усміхається). Та коли це можливість грати за один з найбільших клубів Європи... Зараз вона поважає мене та моє рішення, для мене це – найважливіше.

– Я вважаю, що твоя мультикультурність – це серйозна перевага. Небагато українських футболістів змогли заграти та досягнути серйозного успіху за кордоном – очевидно, через ментальну неготовність до цього. Звідки це в тебе?

– Це щось таке, що закладене всередині тебе. У певний момент воно "прокидається" і тобі подобається пізнавати нове, бути допитливим. Я допитливий, мені хочеться знати все, відкривати щось для себе, подорожувати. Дізнаватися про інші країни, інших людей та навіть тварин.

Ключ до успіху – це адаптація. Люди здатні дуже добре адаптуватися, і це потрібно використовувати. Це закладене в нас, але не всі вміють відкритися.

– Ти дуже відкритий, з тобою легко спілкуватися. Для багатьох українських гравців це – проблема. Наприклад, вони не люблять спілкуватися з пресою після матчів. Як ти вважаєш, чому? Можливо, ти міг би дати їм якусь пораду.

– Я скажу, що це не тільки в Україні. У кожній країні вистачає футболістів, які не дуже хочуть спілкуватися, демонструвати свої емоції та почуття. У Нідерландах та Іспанії – те ж саме. Ніхто не хоче казати щось більше, ніж "це була важка гра", "я не знаю, чи був там фол".

– Але я особисто бачив, коли навіть дуже відомі гравці приділяли журналістам чимало уваги після матчів. Як от Лука Модріч після фіналу Ліги чемпіонів у Києві.

– Так, але ти наводиш приклади найбільш відомих гравців. У світі – тисячі професіональних футболістів. І я впевнений, що 80 відсотків із них не хочуть спілкуватися з пресою. Принаймні, у всіх командах, де я перебував, лише одиниці хотіли ділитися своїми емоціями.

– Ти, отже, дуже гарний приклад або ж виняток із правил.

– Дякую. Бо я такий, я – відкритий. Можливо, іноді це не дуже добре, адже тоді ти десь трохи наївний. Але я так живу і не можу цього змінити.

Роман Ляшенко, Футбол 24

"Хотів простягнути руку Путіну, а той відвернувся". Йосіп Піваріч – про ЧС-2018, Київ та чорну смугу Динамо

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
21
год
:
22
хв
Уругвай
02:00
Японія
Вгадай результат матчу
Залиште відгук