Циганик: Схоже, "однокласників" у "Волині" дуже багато
В інтерв’ю "Футбол 24" Ігор Циганик - ведучий програми "Профутбол", що виходить на каналі "2+2", розповів про останні події зі свого позапрограмного життя.
- Ігоре, ваша активність в соціальних мережах суттєво збільшилася, а ваш Твіттер частенько цитують різноманітні спортивні ЗМІ...
- Я лише нещодавно зареєструвався у Твіттері. Дуже зручно. Іноді володієш інформацією, а до програми вона може «скиснути». Тому є можливість коротко передати вболівальникам якусь новину, свою думку чи власне враження.
- Найбільшого розголосу набув ваш коментар матчу «Шахтар» - «Дніпро», коли ви написали що «Шахтар» без суддів ніякий...
- А хіба я не правий? Абдула відсудив нормально, і у «Шахтаря» особливих шансів не було. Давайте дивитися далі. «Металіст» - «Шахтар» - Жабченко міг і не видаляти Вільягру, і хто знає чим би все закінчилося. «Динамо» -«Шахтар» - другий гол Адріано з офсайду, крім того не поставили пенальті на Мбокані. Теж могло бути все по-іншому. «Шахтар» - «Металург» (Донецьк). Швецов не поставив 100% пенальті на Приймі у першому таймі за рахунку 0:0. Навіть у матчі проти «Таврії» суддя на останніх хвилинах боявся свистнути у бік «Шахтаря». Це система. І це тільки весна... Про осінь навіть говорити не хочу. Там лише матч проти «Металіста» чого вартий, коли Арановський не поставив два пенальті! І де я не правий?
- Зате після матчу «Шахтаря» проти «Карпат» ви мали претензії до «зелено-білих», які не проявили належний характер у тому матчі. Вже після наступного туру, коли львів'яни вдома зіграли внічию проти «Динамо», Олександр Севідов сказав, що найголовніше щоб після цього матчу ви були задоволені.
- З огляду на моє місце народження, я звичайно ж симпатизую «Карпатам», і буду симпатизували завжди. Тому матч проти «Шахтаря» сприйняв дуже емоційно. Вважаю, що з таким настроєм, з яким футболісти грали проти чемпіона України, грати не можна. Можна рахувати різноманітні ТТД, рахувати кількість футболістів, які вибігли у атаку, ще якісь показники знайти. Але по суті шансів на «Донбас-Арені» у львів'ян не було. Після гри я мав претензії більше до футболістів, аніж до тренера, тому, чесно кажучи було дивно, чому Олександр Володимирович сприйняв їх на свій рахунок. А вже на «Динамо» вийшла інша команда - зла, зубата. І ось результат. Там мені все сподобалося. До Севідова ставлюся дуже добре, і дуже його поважаю. Але залишаю за собою право коментувати власні емоції.
- Нещодавно ви були помічені у ВІП-ложі «Дніпро-Арени» на матчі «Дніпро» - «Волинь» поруч з власником «Дніпра» Ігорем Коломойським. Ви приїхали на його запрошення на цю гру?
- Зовсім ні. Коли у мене є вільна хвилина я завжди намагаюся знайти можливість відвідати футбольний матч. Колись у Києві це було зробити простіше. Три команди грали у Прем'єр-лізі. Зараз лише «Динамо» залишилося. Але я часто їжджу дивитися матчі дублюючих складів. Буваю на матчах у Львові, Харкові, Луцьку. В Одесі ще жодного разу на новому стадіоні не був. У Дніпропетровську не був більше двох років, тому вирішив відвідати «Дніпро» і подивитися на команду вживу . А з Коломойським ми зустрілися вже безпосередньо на стадіоні. Він запросив у свою ложу. Там я й дивився матч...
- З огляду на те, що Коломойський є власником «Дніпра» і групи компаній «1+1», до якої входить телеканал «2+2», чи часто Вам доводиться спілкуватися з нинішнім губернатором Дніпропетровської області на предмет футболу?
- (Сміється) Не більше, ніж з деякими іншими власниками чи президентами клубів... Ігор Валерійович іноді може зателефонувати і спитати думку про той чи інший момент, і яка аргументація позиції, яка була озвучена в програмі. Але повірте, це можуть зробити і деякі інші президенти клубів... Я знайомий практично зі всіма... З Ігорем Суркісом ми знайомі дуже давно, і стосунки були так само дуже різними. Він дуже емоційний, але при цьому дуже швидко відходить... Добре спілкувалися з Олександром Ярославським... Колись просиділи всю гру дубля «Металіста» на загальній трибуні. Говорили про все на світі. Коли у Львові, то іноді зустрічаюся з Петром Димінським. Він звичайно дуже своєрідна людина. Дотепер товаришую з колишнім президентом ФК «Львів» Юрієм Кіндзерським. Всі вони свого часу були ображені на мене за, на їхню думку, несправедливу критику... Але коли є аргументація, все вирівнюється...
- Як Коломойський сприйняв результат матчу «Дніпро» - «Волинь»?
- Як на мене, дуже стримано. Попросив, щоб йому зробили запис матчу. Сказав, що буде передивлятися.
- Він добре розуміється на футболі?
- Дуже добре. Він завжди оперує великою кількістю статистичних даних, пам'ятає майже всі дати, всіх футболістів! Тобто, багаж у нього дуже солідний. Про футбол може говорити годинами. Дуже переживає за «Дніпро». До речі, всі власники клубів, з якими я знайомий, дуже добре розуміються на футболі. Швидко все схоплюють. Про футбол можуть говорити набагато довше, аніж про власний бізнес (сміється).
- А вам як гра?
- Наступного дня в програмі я сказав - футбол фальші не терпить. Так як «Волинь» зіграла у другому таймі - так грати не можна. Це однозначно.
- З чим це пов'язано на вашу думку?
- Після програми я не втримався, і зателефонував Володимиру Дикому (благо тренерів команд я знаю всіх), і напряму його спитав, що це було? Він божиться, що ніяких закулісних ігор не було. Величезна кількість травмованих, а футболісти, які мали їх замінити, просто «попливли» під тиском "Дніпра". Віталія Кварцяного я вирішив не турбувати. Він відновлюється після важкої операції, але коли він відновиться, я обов'язково спитаю його думку.
- Це може бути «грою однокласників»?
- Не знаю. Можу сказати лише те, що два сезони тому з трибун бачив, як «Волинь» на «Дніпро-Арені» «прибила» команду Рамоса. Два м'ячі тоді забив покійний Майкон. А через місяць ще й вибила «Дніпро» з Кубка України. Тоді воно було по іншому, але точно не «грою однокласників». А з огляду на те, як захист «Волині» зіграв після «Дніпра», у матчах проти «Зорі» та «Металіста» можу сказати що, схоже, «однокласників» у «Волині» дуже багато!
- Ви сказали, що тренерів команд знаєте усіх. З ким останнім спілкувалися?
- З Григорчуком. Після матчу з «Дніпром» він зателефонував вранці, і спитав, чи нема у базі даних «Профутболу» телефону Рамоса. Я відповів, що є і переслав йому. З цього я зробив висновок, що має відбутися конект після прикрого епізоду, який стався під час матчу «Чорноморець»- «Дніпро». Так і сталося, що пізніше Роман Йосипович і підтвердив.
- А як ви ставитеся до цього епізоду?
- Однозначно негативно. Кожен тренер повинен контролювати свої емоції. Але ж бувають моменти, коли адреналін зашкалює. Роман Григорчук за характером є людиною емоційною, імпульсивною.. Думаю, проблема в тому, що фахівці один одного не розуміють, якби вони спілкувалися на одній мові, то цього інциденту не було б.
- Григорчук може бути в «Динамо»?
- Я теж його це спитав, але він ухилився від відповіді. Єдине, що знаю з інших джерел, що у нього був дуже серйозний варіант у ближньому зарубіжжі. Але на даному етапі перемовини заморожені. Помітно що він прикіпів до Одеси, і на будь-що «Чорноморець» не проміняє.
- Остання найдовша розмова з тренером?
- З Миколою Петровичем Павловим. В останній програмі ми дали його інтерв'ю і він зателефонував у понеділок, довго ділився враженнями від наших коментарів його інтерв'ю. Найбільше ми говорили про користь чи не користь орендованих футболістів. У нього є своя логіка, яка має право на існування. Полягає вона у тому, що футболіст, який належить гранду, є більш захищеним матеріально, аніж футболіст, який має постійний контракт із середняком. Для нього, як для головного тренера, важливо, щоб футболісти були забезпечені. Тому що коли проблеми, то вони йдуть саме до нього. В такі моменти футболісти стають некерованими. У мене своя логіка. Я її озвучив у програмі.
- Кілька місяців тому ви кпинили один-одного у ЗМІ...
- Це в минулому. Зараз усе гаразд. Причому, я вдячний йому за це, першим зателефонував Микола Петрович... Так поки все спокійно. Хоча скоро матч «Іллічівець» - «Шахтар», так що спокій цей може бути недовгий (сміється)....
- З Мироном Маркевичем стосунки підтримуєте?
- Постійно... Нещодавно він мене дуже вразив. Після того, як він пішов у відставку, ми вирішили зробити з ним інтерв'ю. Я зателефонував йому, ми домовилися, а на кінець зустрічі він сказав, що наступного дня планує бути в Києві. Я напросився на зустріч. Маркевич погодився. Ми зустрілися в аеропорту, і поїхали в місто. Виявляється головною метою його поїздки до Києва були відвідини Майдану, Він назвав це місце святим, і запропонував мені разом з ним пройтися. На той час Майдан потопав у квітах. Гуляли ми приблизно годину. На кожному кроці його впізнавали, фотографувались . Він нікому не відмовляв. З кожним говорив, відповідав. Біля світлини одного із загиблих він помолився. У мене склалося враження, що все що відбувалося на Майдані, він пережив у собі. За годину ми жодного разу не заговорили про футбол. Говорили, про історію, політику, героїв, про Україну.... Болить йому все таки це.
- Так, а потім про футбол він щось сказав?
- Сказав, що на пенсію не збирається... А, іще що вразило. Біля стадіону «Динамо» легко вклонився почорнілому на той час Лобановському.
- Ви часто гостро критикуєте. На вас багато хто ображається. З ким останнім посварилися?
- З ким посварився не скажу. А от з ким помирився скажу. З Олександром Бойцаном з'ясували стосунки. Пам'ятаєте, ми листи один одному писали після гри першого кола «Таврії» та «Металурга» (Запоріжжя). Коли кримчани легко виграли, і заробили свої перші очки в чемпіонаті. Тоді Бойцану не сподобалися мої коментарі цього матчу у програмі. Після запорізького матчу команд, коли судді відірвали голову «Таврії», ми поговорили по телефону і все з'ясували.
Розмовляв Гліб Ваколюк
показати приховати