Тимощук, Маттеус, Касільяс... Топ-10 збірників Європи
Українець Анатолій Тимощук цього тижня увійшов до касти обраних, і, схоже, на цьому зупинятися не збирається.
Матч проти Латвії став для нього 139-м, і капітан української збірної став десятим за кількістю матчів, проведеним гравцем за одну із європейських збірних. "Футбол 24" вирішив зібрати в один список всіх футболістів, які найбільше "відслужили" для головної команду своєї країни. Отож...
10. Анатолій Тимощук (Україна) - 139 ігор. 2000 -
Теперішнього капітана вперше викликали в збірну ще за часів Валерія Лобановського. Пам'ятаєте слоган "Наша мета - 2002!"? В 2002 році збірна нікуди так і не пробилася. І взагалі синьо-жовта дружина у своїй історії зіграла лише на двох форумах - на ЧС-2006 та на ЧЄ-2012 на правах господаря. Тимощук виступив і там, і там, будучи гравцем основи. Завершувати виступ у збірній Т-44 не збирається і навіть обмовився, що мріє зіграти за національну 150 матчів. Підкорити цей рубіж для Анатолія цілком реально.
9. Ліліан Тюрам (Франція). 142 гри. 1994 - 2008
Крайній та центральний захисник "триколірних" став гвардійцем №1 золотого покоління французької збірної. Вигравав чемпіонат світу і Європи. Вдалішої кар'єри у своїй національній збірній придумати важко.
7-8. Марко Крістал (Естонія). 143 гри. 1992-2005
Півзахисник естонської збірної, звичайно ж, нічого зі своєю командою не виграв. Не той рівень команди. Це вже після його ери прибалти пробилися в плей-офф Євро-2012 - це їхнє найбільше досягнення. А до цього естонці вважалися однією із найслабших збірних Старого Континенту. Та в себе на батьківщині Крістал став легендою.
7-8. Томас Равеллі (Швеція). 143 гри. 1981 - 1997
Знаменитий шведський голкіпер, учасник двох мундіалів і Євро-1992. Представник так званого "бронзового покоління" "Тре Крунур": команда стала взяла бронзу на домашньому Євро, а потім - нагороди такого ж ґатунку на мунідалі у США.
6. Джанлуїджі Буффон (Італія). 147 ігор. 1997 -
Один із найкращих голкіперів в історії футболу. У збірній виступає з 1997 року, а це вже практично 18 (!) років. Майже весь цей час є голкіпером №1 Італії. Яке це досягнення може зрозуміти кожен, хто знає, що воротарська школа в цій країні, чи не найкраща у світі. В одному зі своїх інтерв'ю Джіджі сказав, що мріє побити рекорд за довголіттям у головній команді країни Діно Дзофффа, який виступав за "Скуадру Адзуру" до 41 року. Для цього Буффону треба зіграти на Євро-2020. До слова, Буффон є чемпіоном світу 2006 року.
5. Андрес Свенссон (Швеція). 148 ігор. 1999 - 2013
Свенссон прийшов у збірну якраз тоді, коли вона переживала зміну поколінь. "Тре Крунур" уже його скликання не досягла таких успіхів, які були у попередньої генерації. Але Андрес вірою і правдою відслужив своїй команді 14 років, за які зіграв майже 150 матчів.
4. Лотар Маттеус (Німеччина). 150 матчів. 1980-2000
Провести 20 років у збірній калібру Німеччини - це унікальне досягнення. А Маттеус не просто там проводив час: він виграв і чемпіонат Європи (1980) і чемпіонат світу (1990), причому в цей рік він став найкращим футболістом світу.
3. Мартін Рейм (Естонія). 157 матчів. 1992-2009
Ще один естонець у нашому рейтингу. Звичайно, можна скільки завгодно говорити про те, що в таких командах і конкуренція не надто висока, в порівнянні з тими ж європейськими або світовими грандами. Але в будь-якому випадку, провести більше півтори сотні матчів на такому рівні - це дорогого коштує.
2. Ікер Касільяс (Іспанія). 161 матч. 2000 -
"Сан Ікер", як його називають в Іспанії. Виграв з "Червоною Фурією" все, що міг, а дещо, наприклад, чемпіонат Європи, по два рази. Один із найкращих голкіперів не тільки своєї епохи, але й в історії футболу. Зважаючи на консервативність наставника Вісенте Дель Боске і, в принципі, надійну гру саме у складі збірної, має шанс стати №1 за кількістю матчів за свою збірну, посунувши з першої сходинки...
1. Віталій Астафьєв (Латвія). 167 матчів. 1992-2010
...Легенда латвійського футболу всю свою 19-річну кар'єру, якщо не рахувати коротких вояжів в Англію і Росію, провів в рідній країні. Звичайно, якби не його рекорд у 167 поєдинків за свою національну команду, то його б навряд чи знала широка футбольна громадськість Європи. Та все ж Астафьєв відіграв за свою збірну довгих 19 років, тим самим прославивши і себе, і свою країну. А це не може не викликати повагу.
показати приховати