Там, де повертають мотивацію
Подейкують, що видатні футболісти іноді втрачають мотивацію для подальших активних виступів. Та чи мають вони бажання її повернути?
Невдалий жарт чи керівництво до дії?
Не так давно Роналдінью начебто втратив мотивацію надалі тішити уболівальницький загал своєю філігранною технікою, а тепер от іноді важко пояснити поведінку на футбольному полі Шевченка. Кажуть, що він згодом може продовжити свою кар’єру за океаном – в одній із команд американської MLS. Та навряд чи дуже заможній і знаній у всьому світі людині додадуть мотивації навіть добре оплачувані виступи за одну з маловідомих команд у країні, де футбол перебуває далеко не на провідних ролях.
А от виступи за команду свого села у чемпіонаті району, мабуть, додадуть мотивації кожному. Тут зазвичай у всіх футболістів присутня неабияка мотивація, адже грати без мотивації в оточенні кремезних (і не завжди врівноважених) уболівальників і водночас за відсутності на сільських стадіонах будь-яких стражів порядку (міліції, поліції, стюардів) навряд чи хтось ризикне. І хоча багато хто з відомих гравців, мабуть, сприйняв би таку пропозицію як невдалий жарт, та водночас є багато і тих, хто самостійно та свідомо вирішив – краще повернутися в аматорський футбол, аніж "почепити бутси на цвях".
Залишитися професіоналом можна і серед аматорів
Серед видатних гравців у цьому зв’язку можна назвати незабутнього Лева Броварського, якого у 2000 році було визнано найкращим футболістом в історії львівського футболу. Нагадаємо, що по завершенні виступів за львівські "Карпати" він спочатку грав за самбірський "Спартак", а згодом тренував цю команду.
Варта поваги футбольна кар’єра колишнього "карпатівця" і гравця інших провідних вітчизняних команд Юрія Беня. Та навряд чи кожен знає, що, коли у розквіті сил він якось опинився на деякий час поза професіональним клубом, то вирішив: краще підтримувати форму, виступаючи за команду Пустомит у чемпіонаті області, ніж залишитися взагалі незадіяним у футболі. Тож не дивно, що згодом, наприкінці кар’єри, Юрій Беньо погодився і на пропозицію керівництва амбітної східницької "Нафтусі" увійти до її складу та зробив вагомий внесок в успішні виступи цього аматорського футбольного колективу. Як відомо, торік команда Східниці стала чемпіоном Львівщини, здобула Кубок і Суперкубок області.
Олег Гарас у складі східницької "Нафтусі"
А найкращим гравцем за підсумками обласних змагань 2010 року визнано добре відомого не тільки в Україні, але й поза її межами форварда Олега Гараса. До речі, екс-форвард національної збірної України та московського "Локомотива" минулого сезону також грав за "Нафтусю". Футболку цієї команди одягали й інші досвідчені майстри шкіряного м’яча, зокрема Андрій Сапуга, Іван Павлюх, Микола Лапко, Юрій Кудінов, Іван Шуга, Олег Венчак. Щоправда, після чемпіонського сезону "Нафтуся" припинила виступи в обласних змаганнях і значна частина гравців перейшла до складу не менш амбітного "Кар’єра" з Торчиновичів – одного з фаворитів цьогорічної прем’єр-ліги Львівщини.
Василь Швед у складі кам’янко-бузьких "Карпат" (на фото справа)
Продовжує тішити результативною грою колишній форвард львівських "Карпат" Василь Швед. Але тепер у складі інших "Карпат" – із Кам’янки-Бузької. Торік він також увійшов до когорти лауреатів сезону за підсумками обласних змагань – його визнано найкращим форвардом.
Перелік успішних гравців із теренів Львівщини, які з професіонального футболу перейшли в аматорський, можна продовжити, назвавши Любомира Вовчука, Ігоря Височанського, Ігоря Мачогана, Володимира Уштана, Євгена Михайліва, Віктора Поліванова, Григорія Фамуляка, Руслана Мостового та багатьох інших.
"Ірпінь" Гореничі
До речі, така тенденція характерна не тільки для львівського футболу. Скажімо, у 2008 році володарем Кубка України серед аматорських команд став "Ірпінь" зі села Гореничі, що на Київщині, кольори якого тоді захищали зокрема Сергій Коновалов, Юрій Дмитрулін, Сергій Нагорняк, Едуард Цихмейструк, Віталій Косовський, Василь Кардаш.
За прикладом старших товаришів
Цікаво, що тепер досвід старших товаришів активно переймає перспективна молодь, тим паче, що у деяких аматорських командах грошей можна заробити не набагато менше, а то й більше, ніж у деяких професіональних клубах. При цьому вимоги до гравців зазвичай нижчі. Щоправда, престиж – не той, але за сьогоднішнього стану справ, коли чимало футболістів хорошого рівня взагалі не можуть знайти собі пристойної команди, на престиж не доводиться особливо зважати. Така тенденція, мабуть, збережеться, адже відмінностей між професіональним і аматорським футболом стає все менше. Щоправда, не завжди це відбувається завдяки зростанню рівня аматорів. Іноді знижується рівень професіонального футболу – як от, скажімо, рівень вітчизняної другої ліги...
показати приховати