"Ще сам не розуміє, що трапилося": в УПЛ дебютував син Чечера – вищий за батька і народжений в особливий день![bomb](https://football24.ua/images/emoji/bomb.svg?v=12909)
Інтерв'ю Любомира Кузьмяка з В'ячеславом Чечером, знаменитим захисником МетаДона, Карпат і Зорі попередніх десятиліть. Тепер його справу продовжить син.
![Любомир Кузьмяк Любомир Кузьмяк](https://football24.ua/resources/photos/tags/76x76_DIR/201701/65283.jpg?v=202406181431&a=top)
Здається, ще недавно В’ячеслав Чечер вигравав бронзові медалі з донецьким Металургом, викликався у національну збірну України та виступав за праймові Карпати і Зорю. Час безжально йде вперед і чергове свідчення цьому – дебют В’ячеславового сина в УПЛ. У суботу 19-річний Даниїл Чечер з’явився у кінцівці історичного для Полісся матчу проти Шахтаря.
Чечер-старший під час власної ігрової кар'єри рідко спілкувався з пресою. Інша справа – розмова про сина. В інтерв’ю Футбол 24 В’ячеслав розповів про свого спадкоємця та його футбольний шлях.
"Колись син дивився усі мої матчі, а тепер – я його"
– В'ячеславе, прийміть вітання! З якими відчуттями стежили за поєдинком Полісся та Шахтаря?
– Дякую! Я переглядаю усі матчі за участю сина та чекав на його вихід і цього разу. Колись він дивився усі мої матчі, а тепер – я його. Що тут скажеш? Однією ногою Даниїл зробив крок у дорослий футбол. Так склалося, що у Поліссі зараз багато моїх давніх друзів та знайомих. Тренує юнацьку команду Геннадій Литовченко, який ще колись виховував мене разом із Олегом Тараном. Це рідні для мене люди…
Полісся приголомшило Шахтар двома голами за 2 хвилини і вперше в історії пробилося у єврокубки
– Якщо Литовченко очолює команду U-19, то основу Полісся тренував Сергій Шищенко, ваш багаторічний партнер.
– Із Сергієм ми давно товаришуємо та спілкуємося. Коли вирішив забирати сина з Інгульця та віддавати у Полісся, то зателефонував якраз Шищенку. Він сказав, що все залежить від самого Даниїла. Пізніше сина помітив Юрій Калітвінцев – дав йому шанс, залучав до першої команди на зборах, а потім взяв у запас на матч УПЛ.
– Це було довге очікування тривалістю у 13 поєдинків.
– Після зимової паузи у Полісся почався ігровий та психологічний спад. Очевидно, що команда не набирала необхідних очок, що відображалося у турнірній таблиці. Важливо було вийти у єврокубки і Полісся таки свого домоглося. А дебют Даниїла був питанням часу. "Роби свою справу і не переживай", – казав я йому.
"Не хочу, щоб Даниїл зважав на мої досягнення"
– Зрозуміло, що ви дуже щасливі через синову прем'єру. А як він сприйняв свій дебют?
– Мабуть, ще сам не розуміє, що трапилося. Мені дзвонили та вітали багато людей. Зокрема, й ті тренери, які виховували Даниїла на дитячому рівні. У будь-якому разі дебютувати в такому віці – хороший показник.
– Ви свого часу також дебютували молодим хлопцем у Вищій лізі. Та якщо вам на момент першого матчу було 19 років та 7 місяців, то Даниїл випередив вас на місяць та кілька днів.
– Бачите, як виходить… Насправді я не хочу, щоб він зважав на мої досягнення. Не хочу, щоб це на нього тиснуло. Даниїл – особистість і йде своєю дорогою. Лише від нього самого залежить подальший розвиток. Як батько, я допоможу йому усім, але це виключно його шлях.
– Чи правда, що сина називають у команді Славою, як зверталися колись до вас?
– Є таке. Зі мною у Зорі грали Ваня Петряк, Пилип Будківський, В'ячеслав Танковський, а тепер роздягальню з ними ділить мій син. Мабуть, хлопці так жартують, це нормально.
"Пояснюю синові, що був таким же молодим та гарячим"
– Враховуючи ваш приклад, у Даниїла були шанси обрати інший фах?
– Я ніколи нікого не змушував. Даниїл сам з дитинства полюбив футбол. Моєму молодшому синові зараз 5 років і ситуація аналогічна – м'яч це його улюблена іграшка і малий з радістю ходить на тренування. Якщо хтось із дітей обрав би іншу сферу, я б ніколи не забороняв і також підтримував би у всіх починаннях.
– Даниїл, як і ви, грає у центрі оборони.
– Я грав на цій позиції усе життя, тому підказати синові можу чимало. Ми часто розбираємо матчі, аналізуємо відеозаписи. Зрештою, у всіх його командах були і є зараз кваліфіковані тренери. Вони не гірше за мене можуть підказати і навчити.
– Захисником ви були жорстким – лише двоє футболістів в історії УПЛ мають більше червоних карток. У Даниїла вже чотири вилучення в юнацькій лізі. Ви схожі за жорсткою манерою гри?
– Пояснюю синові, що раніше був таким же молодим та гарячим. Кожне його вилучення ми проаналізували та зробили висновки. Майже усі вони не стільки через грубі фоли, як за розмови та зайві емоції. Даниїл переживає, нервується. Наводжу йому свій приклад і закликаю вчитися не на своїх помилках, а на чужих.
"Наш високий зріст? Напевно, це гени"
– Ви були захисником-гренадером, але у сина є потенціал вас перевершити.
– Та він вже вищий за мене і більший за мене. Я засихаю, а Даниїл навпаки росте (Усміхається). Наш високий зріст? Напевно, це гени.
– Ваш старший син з'явився на світ у знаковий для футбольної України день. Сімнадцятого листопада 2004-го наша збірна перемогла на виїзді Туреччину з рахунком 3:0.
– Я викликався у національну збірну України якраз у той час, але у мене своя історія… Важливо те, що наша команда тоді зробила серйозний крок назустріч чемпіонату світу. Поруч із дружиною на пологах у Дніпрі я не був, адже перебував у Донецьку. Поїхав у пологовий наступного дня – то була велика радість.
– Якими є ваші мрії стосовно синової кар'єри?
– Насамперед хочу, щоб Даниїл був щасливим у тому виді спорту, який обрав. Щоб він отримував задоволення від футболу. Поки занадто рано про щось конкретне говорити. Можу сказати лише одне – ми з мамою йому завжди допоможемо усім, чим зможемо. Все у руках та ногах Даниїла.
показати приховати