"Сент-Джеймс Парк" - домашня арена клубу англійської футбольної прем'єр-ліги "Ньюкасл Юнайтед". У 1880 році першими її газон випробували гравці "Ньюкасл Рейнджерс", провівши тренувальний матч, проте власником стадіону цей клуб так і не став. Проіснувавши 12 років без "господарів", в 1892 році "Сент-Джеймс Парк" перейшов в розпорядження клубу "Ньюкасл Юнайтед", утвореного в результаті злиття двох конкуруючих команд міста : "Ньюкасл Іст Енд" і "Ньюкасл Вест Енд". Зовсім скоро стадіон обзавівся стоячими трибунами, а максимальна його місткість досягла відмітки 28 000 глядачів. Але не пройшло і десятиліття, як кількість місць на трибунах зросла удвічі - після реконструкції і спорудження нової трибуни, "Сент-Джеймс Парк" зміг вмістити 60 000 любителів футболу. А на початку двадцятого століття сталася одна з самих значущих подій в історії цієї арени - почалося будівництво Західної трибуни, що являлася весь цей час одним з символів "Ньюкасл Юнайтед". Чорно-сіра, з величезним написом NEWCASTLE UNITED на всю стіну, вона першою впадала у вічі при відвідуванні стадіону і надовго вкарбувалася в пам'ять уболівальників. Її історія закінчилася в 1987 році, коли Міська рада Ньюкал-на-Тайні ухвалив закрити трибуну. На її місці звели нову, якій присвоїли ім'я легендарного Джекі Мілбурна, що зіграв за "Ньюкасл Юнайтед" 350 матчів. Після трагедії в Хіллсборо і накладення табу на стоячі сектори стало ясно, що арену чекає ще одна реконструкція. Проте грошей на переобладнання "Сент-Джеймс Парка" у власників клубу тоді не було. У цей момент на допомогу "сорокам" прийшов сер Джон Холл, що виділив на проведення запланованих робіт 14 мільйонів фунтів з власної кишені. Незабаром стадіон обзавівся новою трибуною, а назву для неї було вже давно заготовлено - трибуна Холла. Під час проведення чемпіонату Європи 1996 року "Сент-Джеймс Парк" був включений в список восьми стадіонів, що приймали кращі команди Старого світу. На цій арені пройшли усі 3 матчі групи В, учасниками якої були збірні Франції, Болгарії і Румунії.