Українські Руні
Два найпринциповіші футбольні протистояння країни в один день. Чого ще можуть потребувати вболівальники? От і я 4 години зі свого вихідного виділив на футбол.
Не шкодую в будь-якому випадку. Щось сподобалося, щось розчарувало – як завжди одним словом…
Не маючи доступу до інтернету, так і не перечитав відгуків глядачів про матчі в Харкові та Києві. Та й чи була потреба. Просто так, усліпу, дозволю собі спрогнозувати, що мінімум 50% коментарів стосувалися суддівства. Я не знаю чому, але нашим уболівальникам (хоча ні – інтернет-уболівальникам, так буде правильніше) нецікава сама гра, тактичні побудови, тренерські задумки, технічні цікавинки від футболістів. Значно любішими серцю є обмусолювання, обсмоктування епізодів із якимись міліметровими офсайдами, перечіпляннями за ноги в карному майданчику і потрійними рітбергерами перед падінням. Значно милішим є пошук цією багнюки і борсання в ній, самовіддане, зі справжньою свинячою насолодою. Що ж, аби не виглядало так, що, мовляв, «усі ананаси, а я – д’Артаньян», не буду виділятися з натовпу і трохи напишу про суддівство в центральних матчах туру. Власне, лиш про один його аспект.
Найбільше в діях арбітрів Дердо та Швецова мене обурило те, яким чином вони дозволяли футболістам із собою спілкуватися. Трансляційні камери раз за разом демонстрували на всю країну перекошені злобою обличчя футболістів, по губах яких легко читалися найбрутальніші російські матюки. Віталій Мандзюк і Віталій Денисов, Олександр Алієв і Даріо Срна. Червону карточку перед собою побачили не всі.
Куди дивиться Коліна? Це вже стандартний сценарій – з перших хвилин матчу футболісти з грубій формі «сідають на вуха» судді. Арбітр, почувши перше-друге-вісімнадцяте обурення своїми діями, підсвідомо замислюється, а може він дійсно мимоволі підсвистує проти цієї команди і намагається виправити, підрівняти становище. Мета такої поведінки проста та зрозуміла. Я ж зверну вашу увагу на причину. Чому футболісти так роблять? Тому, що відчувають свою безкарність!
Як може суддя вселяти якусь повагу, якийсь страх у футболіста, якщо той самий футболіст може заввиграшки безкарно посилати рефері куди подалі? Як може контролювати гру той, хто щойно проковтнув триповерхову образу?! Потрібно якнайшвидше зробити покарання жорсткішими покарання за образу судді. Не просто вилучення, а й тривала дискваліфікація. Свого часу Вейн Руні «відсидів» своє. А він же й у думці не мав чіпати арбітра. Просто забивши він вилаявся, а камера, впіймавши його «fuck» продемонструвала на всю Європу…
Тоді дискваліфікація Руні викликала в Англії чимало дискусій. Я ж добре запам’ятав матеріал одного британського журналіста. Він визнавав, що покарання для Руні дуже суворе. Адже, якщо розібратися, його карали не за те, що він матюкнувся, а за те, що його матюки відзняла камера. Однак із іншого боку мій колега доводив – покарання суворе, та справедливе. І я пояснював це тим, що дивився трансляцію матчу разом із сином. Відразу після інциденту 7-річний хлопчина, палкий шанувальник таланту Руні, спитав у батька: «Вейн вигукнув fuck? Татку, а чому Вейн сказав fuck?» Що мав відповісти журналіст дитині?
Аналогії прямі. Скільки українських дітей, дивлячись трансляції із Харкова та Києва перейнялися такими ж запитаннями? Якої поведінки, якого ставлення до суддів навчили їх футболісти провідних українських клубів? Ці запитання я ставлю не Вам, шановні читачі. Я просто хотів би, щоби над ними подумали панове Мандзюк і Денисов, Алієв і Срна… Подумали впродовж кількох місяців, відбуваючи дискваліфікацію так, скажімо, до Нового Року. А там може й арбітри почнуть судити краще, скинувши тягар пресу зі своїх плеч – хтозна…
показати приховати