"Шкода, що Коноплянка пішов". Український слід та іспанська пристрасть на домашньому матчі Севільї
"Футбол 24" побував на матчі 38 туру іспанської Прімери Севілья – Осасуна. Репортаж Володимира Скиби з місця подій до вашої уваги.
Севілья – душа і центр найпівденнішого регіону Іспанії Андалусії. А у найвідомішій пісні про це напрочуд мальовниче місто (“Севілья має особливий колір” (“Sevilla tiene un color especial”)), зокрема, є слова: “Я сповнююсь радістю, коли говорю з її мешканцями”.
Але, блукаючи по місту, може скластись враження, що радість приходить не лише від місцевих з особливою веселою вдачею, а й від архітектури, кольорів і запахів незчисленних квітів, які ви тут знайдете. І пристрастю, з якою люди віддаються футболу і своєму улюбленому клубу. Словом, Севілья зачаровує і вартує того, щоб відчути її на власному досвіді.
Навіть той же 42-тисячний “Рамон Санчес Пісхуан” виглядає дуже компактним і ідеально вписується під стиль сусідніх будівель. Що цікаво, навколо стадіону немає жодних огорож і відстань від нього до житлових будинків – лише якихось 40-50 метрів.
Біля центрального входу збережена оригінальна автентична севільська мозаїка, а поруч красуються банери з легендами клубу.
16 сектор названий на честь вихованця Севільї Антоніо Пуерти, який пішов з життя у 22 роки від серцевого нападу. Він зазнав його під час матчу чемпіонату 2007/08 проти Хетафе, і помер через 3 доби після цього.
"Пуерто, брате, горюємо. Ніколи не забудемо тебе". Гравець, якому присвятили перемогу на Кубку світу
Також кожного матчу впродовж 16-ї хвилини (адже саме під цим номером він грав) стадіон аплодує, вшановуючи пам’ять футболіста. Також у Севільї є футбольна школа, яка носить його ім’я. І, забігаючи наперед, скажу, що у перерві гри з Осасуною її вихованці заполонили поле стадіону.
Перед матчем іспанці заполонили бари навколо стадіону або й просто “заряджались” на вулицях поблизу стадіону.
Довелось навіть зустріти банер “Nervión Drunkers”. Нервіон – “червоно-білий” район, в якому знаходиться “Рамон Санчес Пісхуан”.
Також можна було зустріти і відверто колоритних персонажів.
Атрибутику продавали в звичних для нас палатках. Асортимент лише шарфів вражав.
Не обійшлося і без українського сліду. Подекуди можна було зустріти вболівальників з прізвищем Коноплянка на спині.
“Він чудово грав у нас, шкода, що він пішов”, – сказав мені один із власників такої футболки Хосе.
Опинившись всередині стадіону, залишалось очікувати гімну Севільї, який вважається одним з найкрутіших та атмосферніших у світі. Команда слухає його, коли їде в автобусі на гру. І навіть легіонери повинні розуміти його сенс і той емоційний заряд, який він в собі несе. Текст гімну не залишає байдужим. Наприклад, там є такі рядки:
Севілья, ти ніколи не здаєшся,
і твоя прекрасна гра не має рівних
ти борешся протягом 100 років,
відстоюючи ім'я нашого міста…
Приклад севільїнізму
червоно-біла родина на "Рамон Санчес Пісхуан"
моє серце б'ється і горлає "Севілья",
завжди надихаючи команду до перемог!
Ось чому я знову прийшов на гру,
Буду севільїстас до смерті…
Словами гімну по всьому периметру розписана і внутрішня обшивка стадіону. Власне, так цього разу 26 тисяч фанів, які прийшли на гру, виконали його:
Навряд чи відео може на 100 % передати всю атмосферу – але повірте, разом з італійськими журналістами, які працювали поряд, ми спостерігали за цим з відкритим ротом.
Що ж до подій на футбольному полі, то там все виявилось вкрай передбачуваним – господарі вже до 35-ї хвилини перемагали 3:0, і спокійно вели гру. У перерві на полі грали діти зі школи Антоніо Пуерти, а на двох великих екранах показували фотки фанів із твіттера, які використали спеціальний хештег і запостили фото зі стадіону.
Крім того, диктор оголосив, що впродовж години після закінчення матчу у клубному магазині знижка на всі товари -50% (перевірено – пропозиція діє). Із таких невеличких маркетингових ходів і складається успіх клубу, принаймні, у роботі з вболівальниками.
До речі, тут перед грою у підтрибунних приміщеннях на листках А4 роздають стартові склади команд. Така ж дрібничка, але раніше такого ніде не доводилось бачити.
А Севілья ж не зупинилась і у другому таймі, довівши справу до перемоги 5:0. Так трибуни святкували 4-й гол у матчі.
На стадіоні, попри те, що було вже за 10-ту вечора, було так само спекотно, як і вдень у місті (+38). Увесь стадіон залюбки підтримував починання ультрас.
Хорхе Сампаолі, провівши лише сезон в якості тренера Севільї, очолив збірну Аргентини. І після свого останнього матчу в клубі на прес-конференції сказав:
“Найголовніше, що я так близько відчув, що таке бути “севільїста”. Це відчуття того, що команда завжди може і повинна вигравати, проти кого б вона не грала”.
Ось чому вболівальники “червоно-білої” команди щоразу приходять на гру, надихаючи своїх гравців на подвиги на полі. І ось чому вони будуть “севільїстас” до смерті, щоразу заповнюючи затишну і атмосферну арену, яка навіть, спорожнів, “має особливий колір”.
"Найважливіше у житті – це футбольний клуб". Хто вони, найкращі вболівальники Сегунди
показать скрыть