"Пуерто, брате, горюємо. Ніколи не забудемо тебе". Гравець, якому присвятили перемогу на Кубку світу
"Футбол 24" розповідає трагічну історію захисника "Севільї" Антоніо Пуерти, якому завжди буде 22 роки.
"Ніколи не пізно померти молодим" (Сергій Жадан)
Типовий задушливий вечір Андалусії. Кінець серпня. Зовсім скоро прийде легка осіння прохолода. На "Рамон Санчес Пісхуан" приїхав "Хетафе". "Севілья" – чинний бронзовий призер Прімери і володар Кубка УЄФА. Через кілька днів – кваліфікація Ліги чемпіонів проти грецького АЕКа, а також бій за Суперкубок УЄФА із "Міланом". Скромні представники передмістя Мадрида виглядають незначною проміжною точкою. Суперником, перемогу над яким забудеш вже наступного дня. Проте ця перемога (4:1) виявилася особливою – трагічною.
На 31-ій хвилині, при рахунку 0:1 на користь "Хетафе", трибуни спершу охнули, зойкнули, а тоді принишкли. Лівий захисник "Севільї" Антоніо Пуерта, переконавшись, що м’яч від суперника вийшов за межі поля, спершу зупинився, потім нахилився і… впав "як той сухий листок". Підбігли партнери. Не всім вдалося здолати приступ паніки. Таких відтягнули подалі. Серцевий напад. Медики, де бісові медики?! Чому так довго?! Антоніо, тримайся, друже! Секунди – як хвилини. Хвилини – вічність. Він розплющив очі. Поворушився. Підвівся. Все буде добре.
Звісно – заміна. Не можна ризикувати. Пуерта розм’якло, поволі прямує до тунелю в підтрибунні приміщення. Стадіон потопає в оваціях. Севільці стоячи проводжають футболіста і в кожного одна думка: лише б із хлопцем все було гаразд. Дехто навіть молиться.
У роздягальні серце Пуерти стиснулося знову.
Непритомного футболіста транспортували у швидку. Автомобіль, тривожно розтинаючи сутінки сиреною, помчав углиб вулиці. Заціпенілі партнери Пуерти вийшли на другий тайм, щоб битися за себе і за того хлопця, який паралельним курсом гратиме на найвищу ставку – власне життя. У шоковому стані "рохібланкос" просто розірвали суперника, забивши йому упродовж другого тайму 4 голи. Перший із них на рахунку Хесуса Наваса – одного із двох найкращих товаришів Антоніо Пуерти.
Прозвучав фінальний свисток. Команда кинулася до телефону. Що з Антоніо? Як він? Тримається? Увесь наступний день пройшов у нервовому напруженні. Антоніо продовжував балансувати на межі двох світів. В Афіни, на матч 3-го кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів, "Севілья" полетіла без Пуерти.
Його серце зробило останній удар о 14:30, 28 серпня. Через кілька хвилин трагічна звістка долетіла до афінського готелю, в якому розташувалися "рохібланкос". Хтось втупився у підлогу, хтось – перехрестився, змахнувши вологу із повік, а дехто безсило заридав. Команда втратила товариша, якому було лише 22 роки. Фото іспанських гравців, які розбито і приречено сидять на підвіконниках готелю, обійшли чимало спортивних видань. Як жити далі?
Матч із АЕКом перенесли на 3 вересня. Андалусійцям належало провести побратима в останній путь. А вже 31 серпня "Севілья" вийшла на матч проти "Мілана" за Суперкубок УЄФА і поступилася – 1:3. Та хіба це важливо? Важливо, що на футболці кожного гравця цього матчу, поруч з ігровим номером, було вибите прізвище "PUERTA". Важливо, що цей вечір став вечором пам’яті молодого футболіста. Важливо, що через два місяці після трагічної події кохана Пуерти Мар Рольдан народила сина – Айтора. Зараз йому 9 років і він продовжує справу батька – займається футболом.
…Антоніо Пуерта прожив зовсім мало, проте встиг зробити стільки, чого іншим не дано за все життя. Та він і виглядав старшим від свого віку. Мужній профіль, акуратна борідка і такі ж вуса – справжній іспанський мачо. Пуерта був наскрізь просякнутий духом старовинних севільських вуличок – скільки себе пам’ятав, завжди грав тут у футбол. Він – вихованець вертикалі "рохібланкос". Вперше у стартовому складі "Севільї" вийшов у листопаді 2004-го. А вже з наступного сезону грав на правах основного і здобув Кубок УЄФА.
Другий сезон у якості прими лівого флангу оборони приніс у колекцію Антоніо "бронзу" Прімери і ще один Кубок УЄФА. Народжувалася нова зірка іспанського футболу, що одразу ж відчули у "Реалі". Незадовго до смерті Пуерти йому, а також Дані Алвесу пропонували переїхати на "Сантьяго Бернабеу" в обмін на 37 "лимонів" і Сісінью в якості компенсації. Алвес через рік обере "Барсу" і гребтиме титули лопатою, ну а Пуерта…
Він отримав щось більше. Невмирущість. Трагічно перерваний політ зачасту канонізує людей, впускаючи їх у сонм святих. Про Пуерту пам’ятає кожен вболівальник "Севільї" – від старого до малого. А ще один друг покійного – Серхіо Рамос – не дозволяє забути вічно молодого севільця всьому світу.
На трон чемпіонатів Європи 2008 і 2012 років захисник збірної Іспанії піднімався у футболці з фотографією Антоніо Пуерти і написом "Завжди з нами". Якось він ризикнув вшанувати товариша у матчі за "Реал". "Пуерто, брате, горюємо. Ніколи не забудемо тебе", – гласив меседж під ігровою футболкою. За це Рамос схопив "гірчичник" від Медіни Кантальєхо, який вважав, що правила – однакові для всіх, незалежно від ситуації.
Але найпам’ятніша присвята відбулася на Кубку світу-2010 у ПАР. Перемогу над голландцями у фінальному матчі Серхіо, звісно ж, записав на адресу Пуерти. Це було дуже, ду-у-уже зворушливо. Автор єдиного і переможного голу Андрес Іньєста, своєю чергою, присвятив історичне взяття воріт Данні Харке – захиснику "Еспаньйола", який помер від серцевого нападу через два роки після Пуерти. Іспанский футбол ще довго оговтувався від двох непоправних втрат.
показати приховати