Рецепти для італійської кухні
Про те, що італійський футбол потребує змін, уже наговорено багато. А яких конкретно?
Пропоную ознайомитися з пропозиціями Gazzetta dello Sport щодо найперших кроків для реформування кальчо і повернення його конкуретнтноспроможності. Звичайно, такий план виглядає захмарним, і було б добре, якби хоча б частина програми втілилася у життя.
Багато у чому ця програма збігається з поглядами колишнього футболіста, а зараз кандидата у президенти Федерації футболу Деметріо Альбертіні, отже, його перемога могла б дати шанс на реалізацію модернізації: лише шанс, бо волі президента недостатньо – потрібна співпраця усіх.
Проте перемагає значно старший Карло Тавеккьо, який керував любительським футболом та є креатурою президента «Лаціо» Клаудіо Лотіто. Останній отримає ще більше влади – і це невтішний прогноз для кальчо, враховуючи те, як він веде справи у своєму клубі, а також нескінченну війну з власними вболівальниками…
Отже, що потрібно робити?
1. Створити центри при Федерації та комісію, яка направлятиме клубну політику щодо молоді.
Німеччина, Франція, Бельгія – у цих успішних на сучасній футбольній арені збірних Федерація виконує провідну роль у координуванні діяльності клубів з підготовки молодих футболістів. Наприклад, у Франції талановита молодь з певного віку живе, начається та тренується у Академії Клерфонтен з понеділка по п’ятницю, а до рідного клубу повертається лише на вихідні. Що в Італії? Підготовка молодих виконавців повністю у руках клубів: кожен робить, що хоче, а на тренерів збірних різних вікових рівнів звертають мало уваги. Отже, важливо створити хоча б три центри при Федерації, які, справді, будуть займатися молоддю, а також комісію, яка надаватиме клубам керівництво до дії та контролювати їх.
2. Інвестиції у дитячо-юнацький сектор мають бути прив’язані до обороту клубів, а не прибутків.
У Італії норми визначають, що інвестиції у молодіжний футбол мають бути прив’язані до прибутків. Проте тут виникає невеличка проблема: прибутки у кальчо – це ніби НЛО, гіпотетично вони існують, але їх ніхто не бачив. А, отже, клуби можуть спокійно обрізати бюджети щодо цих статей. Що робити? Прив’язати інвестиції не до химерних прибутків, а до загального обороту, наприклад, 8-10% з нього мають бути спрямовані на розвиток дитячо-юнацького сектору.
3. Зменшити кількість професійних клубів: з 101 до 76.
З наступного сезону Ліга Про вперше об’єднається у один чемпіонат з трьома регіональними дивізіонами по 20 команд. У останні роки у цій лізі було зафіксовано надто багато банкрутств, і це означає, що кількість професійних клубів є завищеною. У сезоні 2014-15 залишатиметься 101 професійний клуб, що, проте, не є оптимальним. Ймовірно, ідеальним був би такий розклад: по 18 команд у Серії А і В, 40 у Лізі Про.
4. Запровадити дублюючих команд у Лізі Про і, вірогідно, у Серії В.
Дублюючі склади команд, за прикладом Іспанії та Німеччини, мають виступати у Лізі Про та Серії В. Головною перевагою такого підходу є те, що молодь матиме можливість постійно працювати з основною командою та її тренерами, набираючись досвіду у змаганні з дорослими, а не ровесниками. .
5. Зменшити склади команд до 25 виконавців з визначеним мінімумом власних вихованців.
Тут нічого нового: УЄФА давно запровадив такі правила. Потрібно поширити цю практику і на Серію А, щоб замість того, щоб скуповуватись у супермаркеті усім підряд, керівництво клубів почало думати про якість – і трансферів, і власних вихованців.
6. Запровадити «закон землі» («ius soli») щодо громадянства новонароджених та змінити шкільну програму.
Тут мова йде вже про політичні рішення, які залежать не тільки від футбольної влади. Сподобалися чемпіони світу з турками, поляками, ганцями, народженими на німецькій землі? У Італії діє «закон крові» («ius sanguinis»): дитина отримує громадянство (і може виступати у збірній), якщо хоча б один з батьків є італійцем. Звичайно, про необхідність зміни цього принципу уже говорять, але відповідне рішення може прийняти лише парламент. Також на державному рівні варто задуматися про фізичне виховання у школах: усього дві години на тиждень у молодшій школі не сприяють розвитку рухових навичок, тому, навряд чи, такі діти стануть чемпіонами у майбутньому.
"Я тут ні при чому"
показати приховати