Прощаємось з "Пармою". Знову
Не вперше прощаємось, бо клуб уже переживав фінансову кризу через махінації родини Танці.
Проте не будемо відразу про сумне, а краще згадаємо, як взагалі скромна провінційна команда без жодних досягнень опинилася у центрі уваги кальчо. Мабуть, одним із перших передвісників славного майбутнього була робота з «Пармою» «Пророка з Фузіньяно», тобто Арріго Саккі (1985-87). Тренер-новатор не тільки вивів команду з Серії С1 у Серію В, а й вибив з Кубку Італії «Мілан», вразивши Сільвіо Берлусконі своїм зональним футболом, після чого його кар’єра складалася уже не в провінції… Проте важлива подія сталася саме за його участі: у сезоні 1986-86 «Парма» підписала спонсорський контракт з провідним концерном маленького міста – «Пармалатом».
Родина Танці почала інвестувати у клуб, а новий алленаторе також виявився революціонером. Невіо Скала був вихованцем Нерео Рокко, але обожнював красу голландського футболу, тому намагався знайти компроміс між цими протилежними системами. Таким компромісом виявилася схема 5-3-2, яку зараз називають 3-5-2, щоб на папері та не здавалася надто захисним варіантом. Ліберо Лоренцо Мінотті частіше, ніж зазвичай брав участь у конструктиві, плеймейкер Даніеле Дзоратто вміло вів гру, яка нерідко полягала у довготривалому контролі м’ячем (тікі-така?:)), поки крайки, Антоніо Бенарріво й Альберто Ді К’яра, не опиняться у вигідному положенні для атаки. Одного разу арбітр навіть покарав футболістів «Парми», які вели нескінченну перепасовку, за затримку часу!
На команду посипалися трофеї: Кубок Італії 1992, Кубок кубків 1993, Суперкубок Європи 1995, Кубок УЄФА 1995. Друге місце у сезоні 1994-95 – це не титул, але теж значне досягнення. Проте Танці хотіли більшого, хотіли скудетто, хотіли харизматичних зірок, але Скала не вмів працювати з такими характерами як Хрісто Стоїчков. Свято, однак, продовжилося – ще раз віце-чемпіонство уже з Карло Анчелотті. Його наступник Альберто Малезані, якого тоді вважали одним з найперспективніших спеціалістів, не зумів піднятися на вершину таблиці, але продовжив традиції: Кубок Італії, Кубок УЄФА, Суперкубок Італії… «Парма» зайняла четверту сходинку за євротитулами після «Мілана», «Ювентуса» та «Інтера»! Але наближалося падіння у провалля з ще одним локальним злетом: Кубок Італії 2002.
Танці не скупилися на зірок. У «Пармі» виступали такі футболісти як Буффон, Верон, Каннаваро, Креспо, Тюрам, Богоссян, Аспрілья, Кьєза, Фіоре… Але виявилося, що, насправді, клуб не міг собі цього дозволити, оскільки його спонсор «Пармалат» був колосом на глиняних ногах, які остаточно розвалилися у 2003 році, коли стало відомо про грандіозні борги компанії – 14 мільярдів євро! Незважаючи на такі значні проблеми, клуб не зник і навіть не розпочав з любительських ліг, а лише пройшов через тимчасову адміністрацію і уже з новим власником Томмазо Гірарді – Серію В. У сезон сторіччя «джаллоблу», здавалося, розпочалося відродження, принаймні, європейських амбіцій. З Кассано у ролі лідера команда зайняла відповідне місце, але невчасно сплачений борг призвів до втрати ліцензії УЄФА і запланованих прибутків.
Обурений Гірарді заявив, що залишає клуб, але ще довго усе продовжувалося так, ніби нічого не відбулося. Потім з’явилися чутки про потенційних інвесторів: росіян з Кіпру, албанського магната Резара Тачі… Клуб переходив з рук у руки: спочатку, 19 грудня 2014-го, фігурувала таємнича кіпріотська компанія Dastraso Holdings Ltd Тачі&co, яку заснували за місяць до грандіозного придбання з уставним капіталом у 1000 євро (!!!), потім, 6 лютого 2015-го, албанці залишили корабель з пробоїнами, і з’явився невідомий підприємець Джамп’єтро Маненті, котрий зник у напрямку словенських інвесторів, коли настав час (16 лютого) відкривати гаманець і розраховуватися з гравцями, співробітниками клубу та постачальниками – усього на цей момент борги клуба сягають 197 мільйонів євро (для порівняння у 2006-ому було усього 16 мільйонів). Але ж нещодавно у касу зайшли 220 мільйонів за права на телетрансляції, не говорячи про інші доходи, – куди вони зникли?! І як можна було продати клуб тим, хто не показав гроші?! Питання до Гірарді, до генерального директора П’єтро Леонарді, біля будинку якого ультрас влаштували протест у неділю.
Ультрас на «Енніо Тардіні»: «Зачинено через пограбування!»
Матч минулого туру проти «Удінезе» перенесли, оскільки клуб не в змозі оплатити послуги стюардів та електроенергію. Капітан «джаллоблу» Алессадро Лукареллі дав інтерв’ю Gazzetta dello Sport, спробувавши пояснити ситуацію з точки зору команди: як проблеми з ліквідністю були помітні ще два роки тому під час виплат за контрактами; як Гірарді заявив, що більше не вкладе у клуб жодного євро, а йому ще подякують за оборудку з Тачі; як гравці не захотіли відразу піднімати питання банкрутства, оскільки першими постраждалими будуть звичайні співробітники з зарплатнею у 1000 євро; яка вина Федерації та Ліги у тому, що останнім часом через клуб пройшли понад 200 гравців (!!!), більша частина яких, звичайно, на поле не виходила, а також у відсутності контролю за непрозорими операціями зміни власників, що призвело до поглиблення теперішньої катастрофи. Лукареллі стверджує, що футболісти не проти вирушити на виїзд у Геную на власних автомобілях а президент «Дженоа» Енріко Прецьйозі запропонував заселити команду у своєму готелі. Вартий поваги і Роберто Донадоні, який чесно виконує свої обов’язки, незважаючи на оточуючий хаос. З тренера приклад беруть підопічні.
Скоріше за все, цей чемпіонат «Парма» дограє – за рахунок Федерації та Ліги Кальчо, які намагаються створити видимість пристойності. Справді, якщо прибрати «джаллоблу» зараз, то усі здобуті результати збережуться, зокрема нічия гідності у попередньому турі проти «Роми», котра робить вигляд, що претендує на скудетто, а інші, хто лише чекає зустрічі з пармезанцями, отримають по три пункти, не напружуючись, що ставить під сумнів справедливість чемпіонату. На вболівальників зі стадіону ніхто не зважає, хоч і не зовсім comme il faut – люди ж придбали абонементи на увесь сезон, але платне телебачення може подати позов. Тому, хоч пункти продовжать з команди знімати, а з тренувальної бази в Коллеккьйо забиратимуть автобуси та виноситимуть спортивне обладнання, усе ж мають дограти. Принаймні, якщо нічого екстраординарного не станеться під час першого слухання справи «Парми», призначеного на 19 березня. А далі? Далі буде детальне вивчення фінансової документації, якщо Маненті усе ж привезе обіцяні гроші зі Словенії чи знайдеться інший небідний інвестор – можливий варіант зі збереженням позицій, тобто Серією В, але вірогідніший сценарій – процедури банкрутства та аматорська ліга. Доля, якої вдалося уникнути минулого разу, здається невідворотною. І невідомо, чи зазвучить знову у Серії А «Тріумфальний марш» з «Аїди» Джузеппе Верді…
показати приховати