Москва – Дагестан: найдовша дорога до домашнього стадіону
«Найбожевільніший клуб світу» приблизно такий титул надав дагестанському «Анжи» шотландський таблоїд Daily Record. Йдеться про сумнівний список місць, де футбол може бути небезпечним заняттям.
Ну, може, так воно і є. Принаймні футболісти «Анжи» мешкають і тренуються в Москві, а в Махачкалу прилітають лише безпосередньо на домашню гру. До слова, грозненський «Терек» у цьому списку посідає друге місце.
Загалом же про «Анжи» цього року не говорив тільки ледачий. В січні команду присвоїв мільярдер-дагестенець Сулейман Керімов, після чого в її розвиток понеслися мільйони доларів. Та найгучнішою новиною клубу стало придбання чемпіона світу 2002 року Роберто Карлоса. Такий поворот подій був трохи несподіваним, адже доти «Анжи» славився як клуб, що тримався на кистяку дагестанських футболістів. Вони й ставали, чи не ставали його зірками. Але про все по порядку.
Дагестанська футбольна школа
Професіональний футбольний клуб у Махачкалі з’явився, як і в Грозному, 1946 року. В радянські часи команда виступала в різних за рівнем зональних лігах, а також у другій лізі СРСР. Одним із найвідоміших гравців клубу був Андрєй Якубик – бронзовий призер Олімпіади 1978 року. Крім того 1991 року капітаном команди був Міхаїл Купріянов, який згодом програв фінал кубка Росії у складі ЦСКА та виграв чемпіонат Росії у складі московського «Спартака». Махачкалинське «Динамо» існує й досі, при чому донедавна цей клуб виступав у першій лізі, а цього року перейшов на любительський рівень.
Дорогою до еліти
Втім до предмету нашої розмови цей клуб не має майже ніякого стосунку. «Анжи» заснували 1991 року голова підприємства «Дагнефтепродукт» Магомед-Султан Магомедов та колишній гравець того ж таки «Динамо» Алєксандр Маркаров. Останній відіграв значну роль у становленні клубу: в першому сезоні він навіть провів 13 ігор, у яких забив 11 голів – це у віці 41 року після десятирічної ігрової перерви. Згодом він неодноразово виконував обов’язки головного тренера команди.
Вперше про «Анжи» заговорили в жовтні 1995, коли дагестанці вибили з розіграшу кубка Росії чинного чемпіона країни – «Аланію». Наступного року команда дебютувала в першій лізі, після чого 1999 року її очолив відомий дагестанський тренер Ґаджи Ґаджиєв. Саме під його керівництвом «Анжи» досяг усього, чим нині може пишатися.
Три прикрі досягнення
Якби 1999 року в Махачкалі хтось сказав би, що «Анжи» через один рік досягне того, чого зрештою досяг – це сприйняли би як безглузду балаканину типового вболівальника. Але в контексті деяких подій три найбільші досягнення клубу овіяні смутком невдачі.
Ґаджи Ґаджиєв
Спершу Ґаджиєв вивів команду до вищої ліги, де в першому ж сезоні вона ледь не взяла бронзу. Все вирішилося в останньому турі. «Анжи» йшов на третьому місці, а його суперником був єдиний конкурент за бронзу – «Торпедо», тож дагестанців влаштовувала навіть нічия. Проте на останніх хвилинах команда Ґаджиєва пропустила й програла ту гру 2:1.
Наступного року махачкалинський клуб чекала ще одна прикра поразка – у фіналі кубка Росії, де його суперником випав московський «Локомотив». На 90-ій хвилині за рахунку 0:0 капітан «Анжи» Сірхаєв забив гол, проте на 94-ій москвичі відновили нічию. Гра дійшла до серії пенальті, в якій дагестанці програли 4:3.
Третє досягнення Ґаджиєва стало наслідком успішного виступу в чемпіонаті (йдеться про четверте місце) – «Анжи» дебютував у єврокубках. Та й тут на клуб не чекали. Шотландський «Рейнджерс» на чолі з Діком Адвокатом відмовився грати в Махачкалі через близькість цього регіону до Чечні. З огляду на це, УЄФА дало суперникам один матч на нейтральній території – у Варшаві, де шотландці перемогли 1:0.
Перша ліга, Тетрадзе і Ґаджиєв
Посеред сезону 2001 року Ґаджиєв покинув клуб, поїхавши тренувати японський клуб із Хіросіми. Йому на зміну прийшов добре відомий нам Мирон Маркевич. Проте ні один, ні інший не змогли зберегти команді місце у вишці. «Анжи» повернувся до першої ліги.
В наступні п’ять років на чолі команди побували дев’ять тренерів, аж поки 2007 року головним тренером «Анжи» став Омарі Тетрадзе, який зумів принести в Дагестан Прем’єр-лігу. Після повернення команди 2010 року до вишки її знову очолив Ґаджи Ґаджиєв – цього разу не так успішно і ненадовго.
Нафтодолари по-дагестанськи
В січні 2011 року стало відомо, що новим власником «Анжи» став мільярдер дагестанського походження Сулейман Керімов, пов’язаний із фінансово-промисловою групою «Нафта-Москва». При цьому Керімов не купував клуб – його було віддано безкоштовно в обмін на фінансову підтримку. Ця підтримка, треба сказати, величезна. Щорічно на зарплати тренерів та футболістів, а також придбання новачків Керімов буде витрачати від 30 до 50 мільйонів доларів, крім того понад 200 мільйонів доларів піде на розбудову інфраструктури клубу (зокрема на будівництво нового стадіону, розрахованого на більш ніж 50 тисяч глядачів – при дотриманні стандартів УЄФА).
Сулейман Керімов
Крім Роберто Карлоса до «Анжи» цього року перейшли Самуель Ето'О («Інтер»), Жулей да Сілва («Корінтіанс», найкращий опорний півзахисник минулого сезону чемпіонату Бразилії), Дієґо Тарделлі («Атлетіко Мінейру»), Мбарак Буссуфу («Андерлехт»), Балаж Джуджак («ПСВ»), Юрій Жирков («Челсі»), Владімір Ґабулов («Динамо» Москва).
На разі «Анжи» завис між двома групами російських клубів, одна з яких розіграє медалі та путівки в єврокубки, а друга – збереження в Прем’єр-лізі. Найбільш імовірно, що дагестанський клуб таки збереже місце в першій групі, а тому навесні 2012 року боротиметься за медалі перехідного чемпіонату Росії.
Російські стереотипи щодо «Анжи»
показати приховати