Усміхнений асасин: як перлина з Тринідаду і Тобаго вивів Астон Віллу в АПЛ та допоміг МЮ здобути історичний требл
Дуайта Йорка часто асоціюють з історичним треблом "золотого покоління" Манчестер Юнайтед. Однак його шлях до цього кар'єрного апогею був не менш цікавим.
Історія Дуайта Йорка достойна екранізації. Тринідад і Тобаго – не та країна, яка асоціюється з футбольними талантами, але уродженцю Канаана вдалося сягнути найвищих висот у грі мільйонів.
Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про юнака, якому вдалося привернути увагу англійського менеджера, завоювати любов англійських фанатів та заслужити прізвисько "усміхнений асасин".
Головне – мріяти
Розвивати свій талант Дуайту довелося у шкільній команді. Зовсім не той бекграунд, якого очікуєш від зірки світового масштабу. Але юнак знав: якщо віддавати усі сили та не припиняти мріяти, то рано чи пізно доля подарує шанс.
І так трапилося. У 1989 році Астон Вілла вирушила в тур по Вест-Індії. У спарингу з однією з місцевих команд Грем Тейлор звернув увагу на талановитого 17-річного хлопця, в якому кипів неймовірний потенціал. Так, його ще потрібно було добре "шліфувати", але цей процес стосується усіх молодих гравців.
Грем запросив хлопця в команду, і той погодився ще до того, як менеджер закінчив речення. Юнак швидко влився у молодіжку та резерв бірмінгемців та навіть отримав шанс дебютувати проти Крістал Пелас. Цей матч Вілла програла, але Дуайт отримав потужний заряд впевненості.
У наступному сезоні адаптація продовжилася, але потім Йорк став однією з головних фігур в основі команди та допоміг Астон Віллі вийти в Прем'єр-лігу. Згодом він змінив роль з правого вінгера на центрального нападника і зарекомендував себе як один з найкращих форвардів на Туманному Альбіоні. Не дивно, що він привернув увагу сера Алекса.
Злет на нову вершину
Перехід Йорка в МЮ був доволі суперечливим. Джон Грегорі, який тоді стояв на чолі Астон Вілли, дав чіткий сигнал: мова про відхід Йорка з клубу може йти лише у випадку обміну на Енді Коула. Сам Дуайт був проти такого повороту подій, тому в першому матчі сезону 98/99 проти Евертона грав навіть не впівсили. Боси клубу опинилися перед вибором – або отримати 12 мільйонів фунтів та шукати нового таланта, або боротися з норовом форварда та в підсумку отримати куди менше. Гроші взяли гору – вже через 5 днів, 20 серпня, манкуніанці оголосили про трансфер Йорка.
Фергюсон одразу поставив Йорка в основу, і його пара з Коулом стала зброєю, захисту проти якої тоді ще просто не існувало. Чого вартує лише перформанс на Камп Ноу і 3:3 з Барсою, а також півфінал ЛЧ з Ювентусом. 53 голи на двох за сезон – це вам не жарти. Йорк допоміг перемогти Вест Хем, дублем Чарльтону завоював прихильність Олд Траффорд та зачарував усіх широкою усмішкою. "Усміхнений асасин" демонстрував свій хист на повну.
Апогей під крилом Фергюсона
Сезон 1998/99 став для Юнайтед "золотим" в усіх сенсах. В чемпіонаті команда впевнено лідирувала та трощила суперників, незалежно від статусу та позиції в таблиці. Йорк став однією з ключових фігур і брав на себе не лише голи, ставши найкращим бомбардиром чемпіонату, а й асисти – 24 за сезон, рівно як в Бекхема. Перемога у фіналі Кубка проти Ліверпуля – також значною мірою його заслуга, адже гол, яким він зрівняв рахунок, дав Юнайтед потрібний імпульс.
Особливу історію Дуайт написав і в ЛЧ, рятуючи команду у ключові моменти. Так, у знаменитому фіналі з Баварією відзначитися йому не вдалося, але коли виснажені захисники у найвідповідальніший момент втрачають концентрацію – це про щось та й говорить.
В той вечір на Камп Ноу доля показала, як доля винагороджує тих, хто важко працює та йде до мрії, навіть коли вона здається недосяжною. Хлопчик з Триніада і Тобаго досягнув найвищої вершини футбольної арени. Сюжет, який просто не може не надихати.
показати приховати