П’ять питань до Фоменка напередодні гри з Люксембургом
Гра збірної України і кадровий вибір головного тренера останнім часом викликають чимало питань. Деякі з них напрошуються і перед суботнім матчем у Люксембурзі.
Після неймовірного камбеку національної збірної України у кваліфікації до ЧС-2014 та прикрої поразки у стикових матчах від французів здавалося, що у новому відбірковому циклі наша команда обов’язково буде ще сильнішою. Якісна і плідна робота Михайло Івановича Фоменка дозволяла небезпідставно дивитися на євровідбор з оптимізмом, попри наявність у групі чинних чемпіонів континенту – іспанців.
Однак стартові матчі збірної суттєво приглушили оптимізм українських вболівальників. Більш того, домашня поразка від словаків і дві непереконливі перемоги над білорусами та македонцями змушують говорити про певний крок назад у розвитку команди. Для цього, звичайно, є об’єктивні причини, як то травми провідних виконавців чи психологічний стан колективу через події в країні. Але на фоні невиразної гри та відсутності тактичної гнучкості є також низка питань і до наставника нашої збірної.
1. В який футбол нині грає збірна?
Перед стартом європейської кваліфікації відповідь на це питання була б однозначною – збірна України грає у контратакуючий футбол з акцентом на фланги. Та після трьох поєдинків відбору ситуація дещо змінилася. У матчі зі Словаччиною, за відсутності Руслана Ротаня, ми стали свідками вертикального футболу з Ярославом Ракицьким у якості плеймейкера. З поверненням півзахисника «Дніпра» у наступних матчах думки та змісту в діях команди трохи додалося, але контратаки наразі важко назвати грізною зброєю «жовто-блакитних». Коноплянка та Ярмоленко замість забезпечення швидкого виходу із оборони в атаку, настільки часто захоплюються індивідуальними діями, що вже привчили партнерів не поспішати у наступ. Про атакувальний футбол мова не йде апріорі, оскільки дефіцит креативних гравців просто не дозволяє нашій збірній робити ставку на мереживні комбінації і відкриту наступальну гру. То в який футбол грає збірна?
2. Чи побачимо ми гру в два форварди у поєдинку з Люксембургом?
Враховуючи те, що після травми Артема Кравця у розташуванні збірної залишилося всього два номінальні нападники, шансів побачити у Люксембурзі одночасно і Зозулю, і Будківського фактично немає. Фоменко напевно захоче мати у другому таймі свіжого гравця, здатного діяти на вістрі атаки. До того ж, зіграти з двома форвардами означає відступити від традиційної схеми, а Михайло Іванович, як відомо, цього дуже любить.
Однак остаточно відкидати такий варіант все ж таки не можна. По-перше, якщо не з Люксембургом, то з ким тоді взагалі можна експериментувати?! Тим паче практикувати гру в два нападники. По-друге, абсолютно очевидно, що в останніх матчах футболісти збірної України отримували від наставника установку забити швидкий гол, і в матчі з люксембуржцями вихід другого форварда може стати дієвим інструментом у реалізації цього завдання. Ну і по-третє, якщо команда вийде традиційно з одним нападником і за півтора тайми не розпечатає ворота суперника, то від рішення випустити другого форварда на ключові хвилини може не втриматися навіть консерватор Фоменко. Адже з ким-ким, а з Люксембургом втрачати очок неможна за будь-яких обставин.
До аргументів на користь гри з двома нападниками можна також додати той факт, що Роман Зозуля виглядає значно ефективніше діючи не на вістрі, а на позиції відтягнутого форварда, коли попереду є партнер, який відволікає увагу захисників і створює Роману вільні зони в атаці. В даному контексті справедливе ще одне питання: чому замість Кравця не було викликано іншого номінального нападника?
3. Хто зіграє на позиції атакувального півзахисника за відсутності Едмара?
Позиція атакувального хавбека вже не перший рік є найпроблемнішою для нашої збірної. Футболістів середньої ланки, здатних зробити останній пас або самостійно вирішити епізод взяттям воріт, дуже мало. А ті що є – частенько демонструють нестабільну гру або взагалі є резервістами у своїх клубах. Що там і казати, якщо у національній команді вже 2-3 роки «під нападником» зазвичай грає номінальний опорник. Спочатку нові для себе функції змушений був опановувати Денис Гармаш. А останнім часом, за тривалої відсутності «динамівця» через травму, у проблемній зоні награвався Едмар.
І от, тільки-но бразильський харків’янин освоївся на «позиції десятки», як теж отримав пошкодження. В матчі з Люксембургом ні Едмар, ні Гармаш збірній допомогти не зможуть. Тож постає логічне питання: хто у суботу гратиме в ролі атакувального хавбека?
Кандидатів вбачається щонайменше п’ять (при цьому варто розуміти, що кількість аж ніяк не говорить про якість).
1. Сергій Сидорчук, який цілком пристойно зіграв «під нападником» у матчі проти Македонії, але все одно ще не зовсім органічно виглядає на цій позиції.
2. Роман Безус, який номінально є атакувальним півзахисником, але останнім часом має мало ігрової практики у клубі.
3. Денис Олійник, який комфортніше почуває себе на фланзі, але цілком може зіграти роль «десятки».
4. Роман Зозуля, який, як зазначалося, діє ефективніше на позиції відтягнутого форварда і цілком може прикрити проблемну зону при наявності попереду центрального нападника.
5. Теоретично з флангу у центр може бути переведений Дмитро Хомченовський, який володіє необхідними для цього ігровими якостями.
Остаточний вибір залишається за наставником і можливо саме цей вибір стане визначальним у грі з люксембуржцями.
4. Чому до лав збірної не викликається Олексій Гай?
«У паспорт гравцям я не дивлюся», – сказав Фоменко, коментуючи велику кількість вікових гравців у команді. Ці слова головного тренера дедалі частіше спадають на думку, коли серед викликаних гравців збірної України вкотре не знаходиш Олексія Гая.
Як показує практика, до національної команди Михайло Іванович зазвичай запрошує футболістів за трьома основними критеріями: 1) форма (яскравий приклад Микита Шевченко і Артем Кравець); 2) досвід (Анатолій Тимощук і Олег Гусєв); 3) універсальність (Микола Морозюк і Едмар). Серед вітчизняних виконавців Олексій Гай один з небагатьох, хто наразі відповідає всім зазначеним критеріям одночасно. Чотири голи і один асист в УПЛ у поточному сезоні, 29 матчів за збірну та здатність закрити будь-яку позицію центральної вісі півзахисту говорять самі за себе. Та попри це, останній виклик лідера «Чорноморця» у збірну датується ще жовтнем 2013 року. І то, тоді проти Польщі та Сан-Марино він на поле так і не вийшов.
Ігнорування одесита тренерським штабом збірної виглядає особливо дивно у світлі дефіциту креативних хавбеків з українським паспортом. Адже з переходом у «Чорноморець» 32-річний футболіст грає переважно на позиції плеймейкера і вже неодноразово демонстрував та, що дуже важливо, продовжує демонструвати свою здатність як забивати самотужки, так і чудово допомагати у цій справі партнерам.
5. Чи можливий найближчим часом перехід команди до схеми з трьома центральними захисниками?
Ні, не подумайте, що це гонитва за модними тенденціями. Просто у нашій збірній є ще одна дефіцитна позиція, яка зветься «крайній захисник» (заради справедливості варто зазначити, що з подібною проблемою сьогодні стикаються багато команд). У нинішній заявці команди Фоменка значаться всього двоє номінальних флангових оборонців – Артем Федецький і В’ячеслав Шевчук. А вся альтернатива «дніпрянину» і «гірнику» обмежується надіями на універсалізм Гусєва та Морозюка, а також травмованим Євгеном Макаренко.
За таких умов цілком доречним було б награвання тренерським штабом збірної схеми з трьома центральними оборонцями. Спаринг з Литвою чудовий варіант для апробації. Якісних центрбеків у нас доки вистачає, до того ж, Артем Федецький має досвід виступів на цій позиції. А в якості фулбеків тоді можна буде використовувати як флангових захисників, так і крайніх хавбеків, що суттєво спрощує проблему з підбором виконавців. Варто також зауважити, що на дії Коноплянки і Ярмоленка дана схема вплинути не повинна, адже вони і зараз діють здебільшого ближче до центру, звільнюючи зони для забігань Федецького та Шевчука.
Якими б не були відповіді на поставлені питання, хочеться вірити, що вони позитивно відіб’ються на грі «жовто-блакитної» команди і принесуть нашій збірній бажаний підсумковий результат.
показати приховати