Пригоди Down Under: Квітка пустелі
Зрозуміти, що він інший, можна з першого погляду. Його шевелюра одразу ж виділяється на тлі коротких зачісок партнерів по команді. Зовнішній вигляд не єдине, що відрізняє Омара Абдулрахмана у збірній ОАЕ. Найголовніше, що привертає увагу — це його гра. Витончена, розумна, нестандартна.
М’якість і пластика у роботі з м’ячем, рухливість і вмілий вибір позиції. Ці якості Абдулрахмана суттєво збагачують атакувальний потенціал команди, розширюють набір ігрових варіантів. Омар схожий на аргентинця, що народився на Аравійському півострові. У збірній ОАЕ, як і у командах сусідніх країн, звичайно, завжди були футболісти технічні. Вміння бавитися з м’ячем було притаманне їм і раніше. Дехто, як, наприклад, Саїд Аль-Овайран з Саудівської Аравії, навіть залишився завдяки цьому вмінню в історії чемпіонатів світу.
За винятком окремих епізодів, вміння це залишалося суто прикладним, вузько утилітарним. Ефектні фінти, слаломні рейди часто існували окремо, поза контекстом командних дій. Вони прикрашали уривки матчів, а не вибудовували їхню канву. Наче штучні квіти, милували око на відстані й залишали байдужими зблизька.
Омара Абдулрахмана наближає до південноамериканської інтерпретації футболу не тільки його природна невимушеність, а й бажання впорядковувати усе навколо, збирати докупи зусилля партнерів й обробляти їх з елегантністю, від якої перехоплює подих, бо зовні вона здається такою приступною кожному, хто хоч раз у житті торкнувся м’яча.
Футболістів такого стилю часто звинувачують у індивідуалізмі, хоча насправді не існує більш орієнтованих на масштабну роботу гравців. Проблема іноді полягає у прірві між їхнім баченням поля та обмеженістю сприйняття інших. Тоді їхні задуми розвалюються вже після першого пасу. Бо хтось не добіг, а комусь навіть не спало на думку, що таке взагалі можливо.
У збірній та клубі («Аль-Айн») Абдулрахмана оточують, якщо говорити про рівень азійських міжнародних турнірів, виконавці більш-менш кваліфіковані. Але й у них є своя стеля й стрибнути вище, попри чудову гру Омара в турнірі, не вдалося «Аль-Айну» у Лізі Чемпіонів (поразка у півфіналі від аравійського «Аль-Хіляля») й навряд чи вдасться збірній на Кубку Азії. Протриматися на полях Австралії якомога довше хочеться побажати збірній ОАЕ виключно з меркантильних інтересів. Тоді більше можна буде побачити у дії найцікавішого молодого гравця континенту й не обов’язково у всій його красі.
Абдулрахману є чого вчитися. Насамперед вміння наполягати на своїй футбольній правоті. Суперники вже добре здатні визначити, хто саме є найбільш небезпечним по той бік. І не гребують будь-якими прийомами, намагаючись зупинити Омара, збити його з кроку, розірвати його зв’язки з партнерами. І буває так, що він зіщулюється, здається ще легшим за свої 60 кілограмів.
Омар не є бомбардиром. Це не страшно для футболіста такого амплуа, але є моменти, коли саме його голеадорський спалах може доповнити зусилля форвардів та вирішити долю зустрічі.
Взагалі ж нарікати на невисоку результативність Абдулрахмана тренерам «Аль-Айну» та збірної не доводиться, бо у клубі є Асамоа Джьян, а у національній команді — на рік старший за Омара Алі Мабкут. За «Аль-Джазіру» цей форвард забив 40 м’ячів у 107 матчах (найнижчий показник у нього в азійській ЛЧ, 5 у 26), у збірній відзначився 20 разів у 31 поєдинку. У списку must see цього Кубка Азії його ім’я має стояти якщо не одразу слідом за Омаровим, то принаймні десь неподалік.
Для самого ж Абдулрахмана цей турнір стає другим після лондонської Олімпіади масштабним змаганням на рівні збірних. Цікаво, що грати у ньому він цілком міг би у складі Саудівської Аравії. Адже саме у Ер-Ріяді, в родині вихідців з Хадрамаута, провінції Йемена, він народився. Саудівського громадянства у батьків Омара не було. Коли ж на малого звернули увагу у «Аль-Хілялі», то паспорт Королівства гарантували тільки йому. Значно спритнішими та далекогляднішими виявилися представники «Аль-Айну», тож усе посемейство Абдулрахманів перебралося до ОАЕ.
З цією країною пов’язана футбольна кар’єра Омара й напевно саме там він і далі гратиме найближчими роками. Можна поблажливо ставитися до чемпіонатів ОАЕ чи Саудівської Аравії, але для народжених у тому регіоні це звичне середовище й не завжди футболіст готовий ризикнути зробити крок у невідоме. Омар Абдулрахман за багатьма ознаками є тим, хто міг би не лише наважитися на такий крок, а й впевнено рушити далі.
Дмитро Джулай
До теми: Пригоди Down Under: Знайомі обличчя
Пригоди Down Under: До старту Кубка Азії
показати приховати