Пригоди Down Under: Знайомі обличчя
Другий ігровий день Кубка Азії дарує кілька зустрічей з добре відомими особистостями. З тими, кого ще років 8-10 тому важко було уявити на чолі будь-якої азійської збірної.
Шлях Поля Лє Ґуена до національної команди Оману починався у Глазго. Тренер, що створив неймовірний «Ліон» залишив команду 2005 року. Тоді «Ліон» прикро поступився у чвертьфіналі Ліги Чемпіонів ПСВ. Як знати, що б ми побачили у стамбульському фіналі, якби туди дістався «Ліон»…
Після року відпочинку Лє Ґуен несподівано зголосився прийняти «Глазго Рейнджерс». Клуб на той час тринькав гроші без зайвих вагань (тому й зрештою опинився у четвертому дивізіоні) й здавалося, що з таким наставником зможе стати завсідником групового турніру ЛЧ. Натомість вже 4 січня 2007 року француза відправили у відставку. Фани «Селтіка» радісно виспівували: Oh Paul Le Guen he got the sack, because we won the title before the clock went back. Якщо бути точним, «Селтік» того року виграв титул вже після переходу на літній час, але внесок тренера «синіх» у цей тріумф оцінили не без творчої свободи.
Після провалу у Шотландії Лє Ґуен ще виграв Кубок Ліги з ПСЖ, та це вже був зовсім інший тренер. Масштабних, амбітних проектів у провідних клубах континенту йому вже не пропонували. Після короткої роботи зі збірною Камеруну Поль перебрася до Оману. Працює він у цій країні три з половиною роки. Безумовний плюс такої тривалої роботи — стабільність складу та визначеність стилю. Лє Ґуен не проголошував якихось революційних завдань, не обіцяв перетворити збірну Оману на Бразилію чи Іспанію. Є цілком конкретні завдання, які він намагається виконувати. Кубок Азії 2011 року Оман пропустив, тож успіх у цьому відборі вже є кроком вперед.
На Кубку Перської Затоки французький наставник спробував дещо урізноманітнити дії команди в атаці. Раніше оманці не надто переймалися тривалим контролем м’яча, віддаючи перевагу більш вертикальній грі. У півфіналі на лівому фланзі оборони Лє Ґуен спробував номінального атакувального хавбека Алі Аль-Бусаїді. Матч оманці програли, і у поєдинку за третє місце повернувся до стартового складу Мухаммед Аль-Масаламі, тож не факт, що цей експеримент тренер повторюватиме на Кубку Азії. З Аль-Бусаїді на полі можна розраховувати на більшу динаміку виходу з оборони, на активнішу роботу лівого флангу.
У атаці варто виділити Абдул Азіза Аль-Мукбалі. У традиційній для Оману схемі 4-4-2 він є основним форвардом, ключовою постаттю для розвитку та завершення атак. Його партнером по атаці може бути або Мохаммед Аль-Сейябі, або ж Касім Саїд. Ці двоє можуть вийти на поле і разом, тоді Аль-Сейябі більше діє з правого флангу. Щоправда, такий варіант може бути занадто атакувальним для матчу проти Республіки Корея.
Алі Аль-Хабсі
Місце у воротах надійно займає Алі Аль-Хабсі. Цього сезону він залишився без ігрової практики у клубі. Уперше він вийшов за «Віган» на початку січня і ще один матч провів у оренді за «Брайтон». Та навіть якби Аль-Хабсі не грав два роки поспіль, навряд чи б у Омані знайшовся голкіпер здатний замінити його у воротах національної збірної.
На відміну від Лє Ґуена, Космін Олерою не провалювався у іншому європейському клубі після якісної роботи зі «Стяуа». У сезоні 2005/06 бухарестці дійшли до півфіналу Кубка УЄФА, а вже восени 2006-го добре виступили у Лізі Чемпіонів. (У Києві команда Олерою розбила «Динамо» 4:1).
Космін Олерою
У червні 2007-го Олерою перебрався до Саудівської Аравії. Це його вибір й нема чого дорікати за таке рішення. Але після кожного успіху румунського тренера на Близькому Сході стає прикро, що кар’єра такого цікавого фахівця минає непомітною для більшості шанувальників футболу. Титули здобуті ним у Саудівський Аравії, Катарі чи ОАЕ й надалі мало б кого цікавили. Та після Кубка Затоки аравійці звільнили Хуана Рамона Лопеса Каро. Поразки у фіналі домашьного турніру виявилося достатньо, попри те, що гру команда демонструвала досить змістовну. Не всім був до вподоби стиль гри збірної? Це не сюрприз. У Саудівській Аравії очікування завжди надмірні. У кваліфікації Кубка Азії не було жодної поразки й формально не було приводу присікатися до іспанця. Невдача у одному лише матчі стала радше приводом зробити те, що кортіло вже давно.
Запропонували збірну Косміну Олерою і поки що під його керівництвом аравійці програли обидва товариських матчі. Нічого дивного у цьому немає. Кожному тренеру цієї збірної потрібен час, щоб об’єднати своїми ідеями представників п’ятьох провідних клубів країни. А коли цього часу обмаль, навіть важко спрогнозувати, що ж вийде у Олерою на Кубку Азії. Певні зміни у стилі вже помітні. У центрі півзахисту меншим стає акцент на чистих руйнівників, вище починається пресинг.
У Кубку Затоки у лінії атакувальних хавбеків виділявся Тайсір Аль-Джассім, плеймейкер з хорошим баченням поля та розумінням гри. Трохи глибше діє Сауд Карірі, чия робота є важливою для переходу від оборони до атаки і навпаки.
Окрема тема — стан найкращого гравця Азії минулого року Нассера Аль-Шамрані. Після програного фіналу азійської ЛЧ він плюнув у суперника й отримав дискваліфікацію на вісім матчів. Вже у Австралії, по завершенні товариського матчу з Бахрейном, Аль-Шамрані відштовхнув уболівальника. У Азійській Конфедерації одразу ж зазначили, що лише самі аравійці вирішуватимуть чи карати гравця за черговий вибрик оскільки матч не проходив під егідою АФК. У заявці Нассер звичайно ж залишається. Наскільки він готовий, насамперед психологічно, до найкращої своєї гри це вже має вирішити Олерою, якому вистачає головного болю і без витівок Аль-Шамрані.
Дмитро Джулай
До теми: Пригоди Down Under: До старту Кубка Азії
показати приховати