Перший з Півдня
Антоніо Конте погодився очолити збірну Італії: контракт до 2016 року.
Призначення – революційне географічно. Жодного разу в історії кальчо збірну не очолювала людина, яка походить з Півня. Найпівденніше, що було, – це Рим: геніальний «Фуффо» Бернардіні пробивав дорогу представникам не північної Італії ще у піонерські роки своєї ігрової кар’єри. Але довелося чекати 21 століття та приходу Антоніо Конте з Лечче, регіон Апулія, щоб не тільки тренерський Центр, але й Південь відкрив для себе «Скуадру Адзурру».
Перший і єдиний зі столиці
Не обійшлося без допомоги спонсорів, бо для тренера з таким реноме зарплатня Пранделлі у 1,7 мільйонів євро не виглядала достатньо привабливою. Отже, Федерація, яка ні з фінансових, ні з етичних міркувань не могла переплачувати, взяла на себе такі ж зобов’язання, а те, що залишалося (більшу частину!) до домовленої суми у 4,1 мільйонів для одного з найвисокооплачуваніших наставників національних команд у світі, надасть технічний спонсор Puma. Усі сторони договору стверджують, що жодного впливу на рішення Конте з боку бізнесу не буде, але чи виходитиме так? Чи не доведеться обов’язково викликати футболістів, яких також спонсорує ця компанія: Буффона, К’єлліні, Верратті і, що гірше, Балотеллі, навіть якщо вони не будуть не у найкращій формі? Прецеденти є…
Інша проблема – організація роботи. Мабуть, усім відомо, що в Італії наставника збірної називають не алленаторе, тобто тренером, а технічним комісаром, фактично головою технічної комісії, відповідальної за гру та результати національної команди. Логічно, оскільки робота суттєво відрізняється від клубної – немає регулярних тренувань та сталого колективу. Проте Конте, який не уявляє себе без щоденної праці, ставить умови: забезпечити йому можливість проводити збори (стажування) хоча б раз на рік (а краще більше), постійний контакт з тренерами клубів, а також координування діяльності збірних усіх вікових рівнів (за що, до речі, відповідав Арріго Саккі). Одним словом, більше незалежності у керуванні загальним процесом, що, в принципі, позитивно. Але є але: навіть такої автономності не вистачить, якщо не буде мінятися система, починаючи з нового президента Федерації Карло Тавеккьо і до самого низу. Важко уявити неприємнішу ситуацію: ти докладаєш максимум зусиль, але не усе залежить лише від тебе…
Уже в Римі
Насправді, мало реально знайти кращий варіант для сучасної «Скуадри Адзурри», ніж Антоніо Конте. Найуспішніший тренер Серії А у розквіті кар’єри налаштований продовжувати розпочату лінію оновлення і має сильніший характер, ніж його попередник, що дозволь гнути ще більш жорстку лінію поведінки на посту. З точки зору організації гри, здобутки не перекреслюються, бо новий технічний комісар також любить, коли його підопічні не віддають м’яч, діють агресивно та ініціативно. На початках базовою схемою, ймовірно, залишиться напрацьовані 3-5-2, до яких Конте прийшов у «Ювентусі» з догми 4-2-4, але у перспективі при сприятливих обставинах не варто виключати повернення до неї, принаймні, у варіанті 4-2-3-1. Тяглість забезпечена, проте…
Проте я продовжую задавати собі питання: навіщо це Конте? Так, виклик. Так, престижно. Так, порадувати батька Козімо, тренера у минулому. Так, але… Мабуть, було б правильніше вибрати закордонний або навіть італійський клуб-гранд, тому такий крок – прийти на післямундіалівські розвалини «Скуадри Адзурри» та взяти на себе відповідальність за усіма очікуваний якнайшвидше результат – вважаю проявом мужності (якщо хочете – нерозважливості). Чи справді доля посміхається сміливим, дізнаємось протягом наступних двох років. А поки що чекаємо на вересневий дебют проти Голландії у Барі – місті, де по-справжньому розпочалась тренерська кар’єра Конте.
показати приховати