Одна вакансія. Чотири аргументи.
Цей момент в англійському чемпіоншипі завжди є особливо емоційним. Зрештою, заради цього його, мабуть і придумали. Плей-оф! 4 команди, що посіли місця із 3-го до 6-го розігрують між собою єдину путівку до величної, елітної, багатої, найсильнішої на планеті прем’єр-ліги. Останню і від того ще жаданішу. Тут точиться безжальна боротьба. Для багатьох – вирішальна в їхній кар’єрі. Ніби четверо доблесних лицарів змушені зійтися між собою в кривавій битві. Троє поляжуть тут смертю хоробрих. І лиш один отриає в нагороду руку прекрасної принцеси та півцарства в додачу…
Головною проблемою англійського футболу тамтешні оглядачі часто-густо називають прірву між заробітками в найвищому та другому за силою дивізіонах. Нічого дивного в цій різниці немає. Прем’єр-ліга дарує видовище, за яке готові платити всюди та багато. Демократична система розподілу коштів сприяє тому, що навіть аутсайдери заробляють справді багато. Цікавого футболу не бракує і в чемпіоншипі. Але, панове, це ж лишень D2, як не крути…
Відтак, опинившись за крок від Ельдорадо, від тієї ліги, про яку мріє кожен футболіст, від суперництва із Руні, Лемпардом, Джеррардом та іншими, від багатомільйонних заробітків, четвірка претендентів повинна відчувати неабиякий мандраж. Команди грають обережно, розуміючи, що кожна помилка може стати фатальною. Цим мабуть і зумовлені нульові нічиї в перших півфіналах плей-оф. Відтак вітайте 4 дружини, кожна з яких зберігає чудові шанси в останній момент застрибнути до потягу, що прямує в напрямку футбольної еліти. Кожна з них має свій козир, на захист кожної є свій аргумент…
«Суонсі Сіті»
Вони завершили чемпіонат на третьому місці. Команда з Уельсу, що вже свого часу грала у найсильнішому дивізіоні Англії (1981-83), і основним козирем якої вважається наставник – Брендан Роджерс, «новий Моурінью». У нього, як і в Жозе, не було гучної футбольної кар’єри – Роджерс через травму перекваліфікувався у тренера ще в 20-річному віці. Втім аналогії з «Особливим» проводять не лише через це. Брендан працював у «Челсі» за часів володарювання Жозе на «Стемфорд Брідж». Молодий наставник очолював спочатку молодіжну, а згодом і дублюючий склад. Португалець не приховував, що бачить у Роджерсі себе, молодшого на 10 років. А хіба Моурінью часто помиляється?
Брендан стверджує, що досі підтримує чудові стосунки з колишнім шефом. Нібито може в будь-яку хвилину зателефонувати до Жозе та потеревенити. Тож може зараз, коли Роджерс має нагоду зробити вирішальний крок до великого футболу, настала пора взяти підказку «дзвінок другові»? Чи варто почекати до фіналу на «Вемблі»? :)
«Кардіфф Сіті»
Ще одні претенденти – і знову з Уельсу. Всього шість валлійських команд є членами англійської футбольної ліги. Однак «Кардіфф» є єдиною неанглійською командою, що завойовувала один із головних англійських трофеїв. «Ластівки» є володарями Кубка Англії 1927-го року. Однак не завдяки трофеєві 84-річної давності славний «Кардіфф». Команда із валлійської столиці є немов символом незламності духу Уельсу, непокірності народу драконів. Тут часто можна почути пісеньки про таких-сяких англійців, а хулігани «Сіті» ведуть відчайдушні битви проти таких монстрів хуліганського руху Англії, як «Міллуолл» чи «Бірмінгем Сіті»… Із приходом «Кардіффа» прем’єр-ліга без сумніву, отримає нові, неймовірно яскраві барви.
Немов прапором відродження команди є один із найвідоміших футболістів сучасності. Крейг Белламі, маючи чинний контракт із «Манчестер Сіті», зараз грає в оренді у рідному місті. Природжений бунтар мусів об’їздити всю Британію, пограти в кольорах «Норвіча», «Ковентрі», «Ньюкасла», «Селтіка», «Блекберна», «Ліверпуля», «Вест Хема» та «Манчестер Сіті», аби врешті зрозуміти банальну істину, що вдома найкраще. Зараз Белламі каже, що готовий грати за «ластівок» до завершення кар’єри – чи то в прем’єр-лізі, чи то в чемпіоншипі. Що ж, поки Манчіні очолює «блакитних», Крейг близький до здійснення своєї мрії.
«Редінг»
Якщо у попередніх командах ми називали джокерами тренера та форварда, то головним творцем успіху «Редінга» сміливо можна вважати власника клубу – Джона Мадейскі. Видавнича справа, мас-медіа, готелі та ресторани – це те, завдяки чому бізнесмен заробив мільйони. Потратити їх він вирішив по-англійськи – на футбол. Мадейскі став головою правління «роялс» у 1990-му, коли команда ледве ноги волочила в четвертому за силою дивізіоні. Шлях «Редінга» до вершини – це не прямолінійні фінансові вливання, а поступовий розвиток, еволюція. «Бісквітні» побудували стадіон нового покоління і крок за кроком ішли вперед, затримувалися на кожному з рівнів футбольної піраміди на кілька років, і лише потім, змужнівши, продовжували шлях.
Важко сказати, що відчував Джон Мадейскі навесні 2006-го. Це була гідна винагорода за багаторічну працю. «Редінг», випередивши другу команду чемпіоншипу на 16 очок, а третю аж на 25, вперше за 135-річну історію пробився до дивізіону найсильніших. Власник клубу відразу ж визнав – готовий продати своє дітище. Втім відразу ж уточнив – готовий розглянути розумні пропозиції від мільярдерів. Мільйонерам прохання не турбувати.
Команда з містечка за 60 км. від столиці протрималася в прем’єр-лізі лише два роки. Втім минуло ще три роки й «аристократи» знову одні з претендентів на повернення в еліту. Ви мимоволі згадали про «Челсі»? Це ваші проблеми! Я не знаю який ідіот обізвав чужим прізвиськом «синіх» і чому на пост-радянському просторі за ним почали повторювати. Адже справжні «аристократи» грають на «Мадейскі Стедіум» і ведуть боротьбу з «Кардіффом» за путівку на «Вемблі»…
«Ноттінгем Форест»
Якщо вже говорити про історію, то тут фори всім суперникам, разом узятим, можуть дати останні претенденти на путівку в прем’єр-лігу. «Ноттінгем» двічі поспіль тріумфував у Кубку європейських чемпіонів. Окрім «лісників» це вдавалося лише одній англійській команді – «Ліверпулю». Друга половина 70-их років минулого століття стала роками величі «Форест», і всі успіхи тих років пов’язані передусім із однією людиною – Браяном Клафом. У перший же сезон після виходу в еліту «Ноттінгем» став чемпіоном Англії. Наступні два роки – два Кубки чемпіонів. Також «лісники» під орудою Клафа виграли 4 Кубки ліги. Він очолював «Форест» упродовж вісімнадцяти років. Його визнавали найкращим англійським тренером із тих, хто ніколи не очолював збірну Англії…
1 травня 1993 року Ноттінгем прощався із легендою. Лісники програвали 0:2 в матчі проти «Шеффілд Юнайтед» і покидали еліту. Коли гру вже було не врятувати, фанати заспівали: «Браян Клаф, Браян Клаф, Браян Клаф!» Пісню підтримав увесь стадіон. Наставний плакав. Після гри він скаже: «Це не сльози печалі. Це сльози ганьби. Ганьби, яку мені вже не змити ніколи»…
Майже 7 років тому легендарного тренера «НФ» не стало. І вперше після смерті Клафа «лісники» мають шанс пробитися до еліти. 1 травня минуло 19 років після того, як Браян пішов він них. А «Форест» і досі не довели, що можуть злетіти під хмари без нього. Може це – початок нової епохи?
показати приховати