Непереконлива переконливість або Знову у плей-офф
У надважкому поєдинку команда Фоменка перемогла. Проте, як виявилося, перемога нам нічого, окрім хорошого настрою і кволої, зовсім крихітної надії на диво, не дала.
Панове, а ми таки вп'яте у своїй історії гратимемо у плей-офф! Інформація ще не стовідсоткова, проте вельми скидається на правду. У дощовий жовтень 2012-го ми могли лише мріяти про другу сходинку. У сонячний жовтень 2013-го мрія стала реальністю, більше того, зараз у голови максималістів закрадаються думки на кшталт "а що, якби ми не втратили очки у Молдові?", "а що, якби чорногорцям не програли в Києві?". Так, безперечно, за таких умов родоначальники посипали б свої голови попелом, а Джоуї Бартон титулував би збірну Англії навіть не "лайном", а чимось незмірно гидотнішим. Тим часом Україна після вчорашнього голу Ярмоленка вже б замовляла квиточки в Бразилію. Та ми продовжуємо набивати собі гулі легковажним ставленням до середняків і аутсайдерів. Ще вчимося.
Беручи до уваги останні роки, мені важко пригадати поєдинок української команди, довкола якого настільки б потужно нагніталася атмосфера. Усе почалося зі знаменитого вердикту від ФІФА-ФАРЕ. Продовжилося обуренням польської сторони, що українцям таки дозволили зіграти при глядачах. А кульмінаційний момент відбувався вже напередодні матчу. Коментарів з обох боків - українського та польського - було настільки багато, що журналісти "Футболу 24" ледь встигали їх пулікувати у новинній стрічці. На руку нам було те, що у таборі сусідів навіть не пахло єдністю. І якщо Маріуш Лєвандовскі намагався вколоти українців, мовляв, вони "занадто високої думки про себе", то старий-добрий Войцех Ковалєвскі натякав, що у Польщі нема справжньої команди, а ветеран Яцек Бонк сказав прямо: "Сучасна команда - без яєць".
На жаль, українці дозволили втягнути себе у цей обмін гучними заявами. Ротань радив Лєвандовскі-старшому притримати язик за зубами, Дедечко не бачив у поляках "надприродності", а Коноплянка пообіцяв вийти на харківський матч, наче на останній в кар'єрі. Якою була одна з головних чеснот команди Фоменка? Хлопці намагалися якомога менше працювати язиком, а відповідали суперникам на полі. Цього разу Михайло Іванович не впильнував, не догледів. От і вилізла надмірна емоційність боком вже на перших хвилинах, коли на "гірчичниках" повисли два бійці середньої лінії - Степаненко та Едмар. "Жовті" відверто били гостей, а ті були готовими до відсічі. Відсічі лише в рамках самозахисту, адже назагал поляки виглядали значно спокійнішими, не метушилися з м'ячем, як наші. Складалося враження, що це було частиною їх плану - вивести з рівноваги зарядженого на боротьбу суперника, і холоднокровно чекати на свій шанс.
У першому таймі такий шанс трапився: подача кутового, акцентований удар головою в кут воріт П'ятова, де нас рятує випадковий гість - Коноплянка! У другому таймі ідеальна подача з лівого флангу знайшла в центрі нашого карного голову Лєвандовскі. Роберт у своїй кар'єрі забив десятки таких м'ячів із заплющеними очима. Цього ж разу, на наше величезне щастя, надіслав кулю вище "дев'ятки". Додайте до цих моментів кілька дрібніших, додайте постійну напругу біля воріт П'ятова під час стандартів, зокрема, двох-трьох штрафних, які поляки відверто "запороли", і отримаєте резюме, яке слово в слово повторить післяматчевий коментар Артема Федецького: "Нам пощастило". У поляків, вочевидь, таки дійсно нема яєць.
Цю гру "синьо-жовті", чи то пак "суцільно жовті" не зможуть внести собі до архіву найкращих поєдинків в історії. Як і Кличко тиждень тому, українські футболісти впоралися зі ще одним принциповим історичним суперником. Однак, навідміну від боксу, тут у нас не було тотальної переваги. Не ми диктували свої умови. Увесь матч українці відіграли по суті без форварда. Роман Зозуля вже звично багато рухався, однак програв практично всі одноборства і сидів на голодному пайку. Девіч, який вийшов у другому таймі, очікувався ще з перших хвилин. Проте й від Марко користі було небагато, за винятком психологічної атаки - уздрівши топ-форварда УПЛ, поляки практично одразу пропустили.
Гол Ярмоленка знову возвів Андрія в ранг головного героя зустрічі. Проте це хибне враження, шановні. В решті ігрового часу наш вінгер не спромігся на неприємні сюрпризи для суперників. Те ж стосується Коноплянки. Євген у другому таймі узагалі вимкнув свій "моторчик", єдиний раз нагадавши про себе гольовою передачею на Ярмолу, яка пройшла лише завдяки несподіваній помилці захисника. Хто заслуговує на аплодисменти - це Хачеріді. Наш центрбек тінню ходив за лідером Кадри, тож не дивно, що Роберт мав лише одну реальну нагоду, щоб забити. А ось партнер Хачеріді - Ярослав Ракицький зіграв далеко не найкращий матч. Традиційні вилазки "гірника" в атаку не дали жодного ефекту, а передачам, розрахованим на загострення біля воріт суперника, бракувало влучності.
Назагал вчорашній матч до болю нагадував київський поєдинок з Англією. Обмаль створених моментів (як і забитих м'ячів) насторожує. Натомість втішає надійна гра в обороні. Тільки вдумайтеся: команда Фоменка не пропускає вже в шостому (!) матчі поспіль, якщо брати до уваги товариські матчі проти Камеруну та Ізраїлю. А востаннє нам забивали молдавани в березневому одеському поєдинку. Менше за Україну в чинному євровідборі до Мундіалю пропустили лише іспанці та бельгійці. Вдумайтеся!
Що тепер? А тепер, як то кажуть, нам можна трішки розслабитися і отримати задоволення, натовкши добру торбу голів у Сан-Марино. Від нашої команди вже абсолютно нічого не залежить. Якщо англійці переможуть Польщу на "Вемблі", в чому, здається, вже ніхто не має сумніву, ми прямуємо у плей-офф. Вп'яте у своїй історії. Попередні чотири стикові дуелі закінчувалися однаково - нокаутами від Хорватії, Словенії, Німеччини та Греції. Це ж не прокляття Гуттмана, щоб тривати вічно. Чому б цього разу не поламати кепські традиції? Мудрість Михайла Івановича вкупі з дуже хорошим мікрокліматом у команді - це дуже потрібний і міцний сплав, яким "синьо-жовті" могли похвалитися далеко не завжди. Хто б нам не трапився на шляху в Бразилію - легко йому не буде.
показати приховати