"Нехай ті, хто поїхав грати в Росію, хоча б раз подивляться в очі нашим патріотам". Артем Федецький – про збірну України, "Дармштадт" і Коноплянку
Інтерв’ю "Футбол 24" із захисником збірної України напередодні надважливого матчу проти Фінляндії.
![Олег Бабій Олег Бабій](https://football24.ua/resources/photos/tags/76x76_DIR/201604/57304.jpg?v=202406212331&a=top)
Артем Федецький завжди відкритий для спілкування. Тому навіть серйозна заклопотаність підготовкою до матчу проти команди Суомі не стала нам на перешкоді. Артем попередив, що звільниться близько 23:30. "Сподіваюся, ви ще не лягаєте спати?" – перепитав мене не без іронії. За півгодини до півночі ми розпочали найбільш пізнє інтерв’ю в історії "Футбол 24".
"Коноплянка як фінтив - так і фінтить"
– Артеме, ми з вами спілкуємося за півгодини до півночі. Це, бува, не порушення режиму перед важливим матчем?
– Думаю, що ні. Багато хлопців ще відновлюються, проходять різноманітні процедури. От я якраз закінчив і можу поговорити. До півночі – це нормально (Усміхається).
– Окей. Тоді розкажіть, з яким настроєм команда вирушає на матч проти Фінляндії?
– Атмосфера у збірній завжди була хорошою. Приїжджають окремі нові футболісти, але один до одного дуже добре ставимося, не зважаючи на те, хто який клуб представляє. У нашій збірній проблем із мікрокліматом ніколи не було.
– Скільки часу ви приділили аналізу наступного суперника? Що знаєте про збірну Фінляндії?
– Перед кожним тренуванням у нас відбувається теоретичне заняття. Розбираємо цю команду дуже ретельно і досконало. Стандартні положення і саму гру. Все йде за планом. Це фізично міцна команда, яка комфортно почувається на другому поверсі при стандартах. А ще фіни дуже добре вибігають з оборони в атаку. Словом, досить непростий суперник. Але нам, перш за все, потрібно дивитися на свою гру. Тим паче, що ми нарешті граємо вдома і, сподіваюся, при заповнених трибунах. Відверто скажу, що збірна надзвичайно скучила за рідними вболівальниками. Підтримка 12-го гравця нам дуже потрібна.
– Чи багато прізвищ із складу фінської збірної ви можете назвати?
– Конкретно по гравцях ми будемо працювати ближче до гри. Мабуть, у п’ятницю. У четвер присвятили багато часу загальному розбору суперника – як він діє в обороні, атаці, як переходить до тих чи інших тактичних схем.
– Ви згадали про підтримку 12-го гравця. Але станом на 10 листопада повідомлялося лише про 17 тисяч реалізованих квитків…
– А скільки вміщує одеський стадіон? Понад 30 тисяч? На матчі 26 тисяч точно буде. От згадаєте моє слово.
– Зазвичай у плані підтримки збірної України відзначають Львів – там шалена енергетика. А чим бере Одеса?
– Знаєте, Андрій Ярмоленко вже сказав, а я лише повторю його слова: збірна України повинна грати в кожному куточку нашої країни. Можливо, для себе особисто я більше виокремлюю Львів, бо я з цих країв, маю там багато родичів та друзів, кілька років виступав за "Карпати". Для мене це найбільш патріотичне та емоційне місто. В Одесі ми грали проти Молдови, Кіпру – там також хороша підтримка. Де б не грала збірна України – вона завжди має солідний саппорт.
– Злякав нас Євген Коноплянка – думали, що вже не зіграє проти Фінляндії. Потім надійшла кардинально інша, значно позитивніша новина – із Женею все гаразд. Ви поруч із ним, тож як охарактеризуєте стан Коноплянки?
– У четвер тренувався на рівних зі всіма. Як фінтив – так і фінтить, як біг – так і біжить (Усміхається). Слава Богу – проблем немає. Можливо, відчуває певний дискомфорт, але я цього не побачив.
"Футбол поза політикою? Маячня!"
– У Романа Зозулі виник жорсткий батл із російським репером. Чи не вибиває це його із суто футбольної колії?
– Я Романа в цьому питанні повністю підтримую. У моєму розумінні патріот не може виступати в Росії. Росія – це країна-агресор. Хтось казав, що футбол і музика – поза політикою. Як на мене, в такій ситуації, у якій перебуває Україна, будь-яка галузь перетинається із політикою. Тому я абсолютно солідарний із Зозулею.
Щодо футболу і тренувань, Рома був професіоналом і ним залишається. Він віддається повністю і демонструє свій максимальний рівень. Із налаштованістю на Фінляндію проблем немає.
– Пилип Будківський, з яким ви донедавна перетиналися у збірній, зараз грає в "Анжи". Ви викреслили його з власного кола спілкування?
– У збірній спілкувалися, але що я зараз можу сказати про його вчинок? Особисто для мене це неприпустимо. Коли всі жили в мирі – такий трансфер був би абсолютно нормальним. Але тепер… Якщо кажуть, мовляв, футбол поза політикою, потрібно заробляти гроші, для мене це просто маячня! Нехай ті люди, які обирають чемпіонат Росії, поїдуть хоча б раз на схід країни і подивляться в очі нашим військовим, нашим патріотам, які життя віддають за рідну країну, пішовши на фронт добровольцями.
– Ви їздили на передову неодноразово…
– У мене там багато друзів. Я з ними постійно на зв’язку. Особисто для мене вже краще зав’язати із футболом, ніж виступати в чемпіонаті Росії.
"Є певні нюанси, через які я не граю"
– Артеме, давненько ви не виходили в матчах Бундесліги. Як оцінюєте свою фізичну форму?
– Звичайно, все складається трішки не так, як би хотілося. Але повірте мені: у фізичному плані проблем немає. Я – професіонал, старанно тренуюся. Звичайно, матчі – це зовсім інше. Жодне тренування не замінить офіційного матчу. Та є певні чинники, через які я не граю. Зараз не хочеться про них говорити. Повірте, справа не в тому, що я слабший від гравця, який виступає на моїй позиції.
Але мене так навчав батько, і дружина в цьому підтримує – що б не сталося, потрібно рухатися вперед і працювати. Ти повинен виходити на тренування і доводити всім, а в першу чергу собі, що ти – найкращий. Впевнений, що з часом все налагодиться і я реалізую свою мрію бути гравцем основного складу команди Бундесліги. Тільки потрібно трішки зачекати. Самі розумієте – це трохи інші культура та футбол. Я відчув, що означає бути легіонером. Це зовсім інше ставлення, ніж до іноземців в Україні.
– А конкретніше?
– У нас до легіонерів ставляться поблажливо. А ось в Німеччині роблять ставку на своїх. Ти одразу відчуваєш, що є легіонером. Є певні нюанси, вони крутяться мені на язику, але зараз їх озвучити було б некоректно. Згодом, можливо, розкажу.
– Чи є у вас спілкування із головним тренером "Дармштадта" Норбертом Майєром? Чи окреслює він, у чому ваші проблеми і над чим потрібно попрацювати?
– Звичайно, я спілкувався з ним і зі спортивним директором клубу. Але все одно є причини, які мені незрозумілі. Не можу їх озвучити. На тренуваннях спілкування із наставником є. Я йому сказав свою думку, він мені – свою. Побачимо, як буде в майбутньому.
– Якщо ситуація не зміниться до кінця першого кола, ви взимку шукатимете інші варіанти, чи зачекаєте до завершення сезону?
– Чекати я не збираюся. Хтось скаже – та йому вже 32 роки на носі. Але я відчуваю у собі сили для прогресу. Потрібно виходити і працювати. Я можу зараз сказати, що шукатиму іншу команду, або скажу: залишуся і подивлюся, як ситуація розвиватиметься далі. Футбольне життя може змінитися в будь-яку мить. Сьогодні ти виходиш лише на заміну, або взагалі не виходиш, а завтра ти гравець основного складу. У мене такий характер, що я ніколи не опускаю руки.
– У "Дармштадті" окрім вас ще два українці – Олійник і Березовський. Ви спілкуєтеся лише у своїй вузькій тусовці, чи товаришуєте з іншими одноклубниками?
– Найбільше я спілкуюся із Денисом Олійником. Коли до нього в гості приїжджає дружина, а до мене – моя Юля із сином Адріаном, то ми разом проводимо час із сім’ями. Якщо збирається команда, то, звичайно, спілкуємося з багатьма хлопцями. Вивчаємо німецьку, але такі мови не даються за один день чи місяць. Тож в основному розмовляємо з одноклубниками англійською.
Проблем немає, але тут інша культура. Якщо у "Дніпрі" в нас був класний колектив, який міг відпочивати гуртом, та ще й із сім’ями, то в європейців це по-іншому. Команда відпрацювала – і всі роз’їхалися по своїх справах. Лише ми з Денисом тримаємося купи. На приставці граємо, або вечеряємо. У будь-якій ситуації підтримуємо один одного.
– Стадіон "Дармштадта" вважається найгіршим серед усіх арен Бундесліги…
– Це дійсно так. Справа в тому, що команда ще чотири роки тому виступала у третьому дивізіоні. Проте "Дармштадт" розвиває інфраструктуру. Вже при мені реконструювали одну трибуну за воротами, а коли повернуся зі збірної, то, думаю, буде готовою й інша трибуна. Стадіон модернізується. У роздягальнях, до речі, зробили хороший ремонт. Думаю, найближчими роками арена "Дармштадта" вже не пастиме задніх.
"Не дозволю Коноплянці розбігтися"
– Кополовець розповідав, що у Німеччині було нудно. Йому бракувало закарпатського колориту і драйву. А вас життя в цій країні влаштовує?
– Як би не склалася подальша кар’єра, я однозначно повернуся в Україну і буду жити на батьківщині. Дуже скучаю за своєю державою. У Європі й справді життя дуже розмірене та якісне. Поїхати туди на відпочинок – це так. Але мешкати хочеться в Україні. Попри складні обставини, наша країна також розвивається. Повірте, невдовзі у нас буде нічим не гірше. Де б ти не був, куди б не їздив – у гостях добре, а вдома найкраще.
– Сергій Болбат вражений, наскільки суворо і педантично у Бельгії сортують сміття. Що вас здивувало у Німеччині?
– О, це божевілля – чесно! (Сміється). Коли я приїхав у Німеччину, зі мною Олійник одразу провів теоретичне заняття: "Дивись, хоча б раз не розсортуєш сміття і викинеш в одному пакеті, будеш потім самотужки його вивозити на смітник". Тож у мене кілька пакетів. Туди – пластик, туди – папір, а туди – харчові відходи. Все дуже суворо. Якщо сусіди побачили, що ти викинув щось не те, то можуть "нагнати" трохи. Навіть таке буває.
Складним виявилося квартирне питання. В Україні з цим проблем немає. Все залежить лише від твоєї фінансової спроможності. А в Німеччині ти винаймаєш квартиру без нічого. Взагалі. Лише голі стіни. Якщо пощастить, то буде кухня. Якщо ж не пощастить – потрібно домовлятися із власником, щоб він її доставив. Мені не пощастило. Я два місяці жив у готелі, переглянув безліч квартир – всі вони були без меблів. Довелося брати порожнє житло і домовлятися з господарем, щоб організував кухню. Вже потім, коли приїхала моя дружина, ми за 6-7 годин закупили меблі. Зараз провели мені інтернет, дивлюся українські телеканали, переглядаю матчі УПЛ.
– 27 листопада "Дармштадт" зіграє проти "Шальке". Чи є у вас шанс переконати тренера в тому, що ви гідні протистояти на фланзі Євгену Коноплянці?
– Ахах! Я вже в тому віці, що шанси не даються. Потрібно виходити і грати у футбол. Зі свого боку я роблю все можливе. Тренерський штаб прекрасно знає мої можливості. Подивимось. Звісно, дуже б хотілося зіграти в тому матчі. Я гарантую: зроблю все можливе, щоб не дати Жені розбігтися (Усміхається).
– Вже доводилося грати проти Коноплянки?
– Це було, коли я виступав у "Карпатах". Діяв безпосередньо проти Жені. "Карпати" перемогли 1:0, гол, якщо не помиляюся, забив Худоб’як. Отже, мені вдалося впоратись із своїми обов’язками. Був ще один матч, але мене тоді перевели на позицію правого нападника, тож ми із Коноплянкою трохи розбіглися.
Україна – Фінляндія. 5 головних тез Андрія Шевченка напередодні матчу
показати приховати