"Мене били, різали, розбивали пляшки об голову...": темний бік Блакитного місяця
Якої слави зажили фани Манчестер Сіті до придбання клубу шейхом Мансуром?
Because maybe
You’re gonna be the one that saves me
And after all
You’re my wonderwall.
Oasis, Wonderwall
Що думають пересічні футбольні вболівальники про Манчестер Сіті? Клуб-Попелюшка, що в 2008-му здибав арабського принца на білому коні та день у день прагне забути колись вічне життя в затінку Ман Юнайтед. Це правда, та лише одна з багатьох; Ман Сіті, наймолодший топ-клуб Англії, ніколи не був ординарним завсідником Футбольної Ліги, натомість його хулігани власними кулаками творили багато проблем і вдома, і на виїзді, передовсім із законом. Яким він був? Зараз дізнаємось.
Манчестер Сіті був заснований у 1880 році наглядачами церкви Святого Марка в Ґортоні, південний схід Манчестера. Індустріальний бум та галопуюча урбанізація притягували до міста молодь, що об‘єднувалася у вуличні банди на робочих околицях Манні. Артур Коннелл, ректор St. Mark’s, був стурбований злочинною діяльністю скаттлерів (бігунів; scuttle – прудкий біг) та загальним приростом насилля. Артур, як і його донька Анна, хотів забрати безробітню молодь з вулиці, змістивши фокус її уваги з криміналу до спорту. Наглядачі церкви Вільям Бістоу, Томас Ґудбер та Джеймс Мурз зголосилися допомогти Коннеллам. Так з‘явився клуб Сент Маркс – спершу футбольний, потім крикетний. 13 листопада 1880-го команда провела свій перший матч проти збірної церкви Макклсфілда і програла з рахунком 1:2.
У 1884-му клуб змінив назву на Gorton AFC, або просто Ґортон. Того року команда брала участь у Кубку Манчестера, першому дорослому змаганні в історії майбутніх гегемонів Англії. Разом з ними змагався і клуб Ньютон Гіт, нині відомий нам як Манчестер Юнайтед. У кінці 1886-го Ґортон здобув першу перемогу в Кубку Манчестера, розбивши Вест Ґортон Атлетік (5:1). Влітку 1887 року клуб переїхав у Ардвік, середмістя Манні, змінив назву на Ardwick AFC та приєднався до Футбольного Альянсу, а в 1891-му виграв Кубок Манчестера. За рік Ардвік став одним із засновників Футбольної Ліги, а ще за 2 змінив назву на Манчестер Сіті.
Ребрендинг допоміг "Скай Блюз" швидко привабити перших фанатів, які пишалися статусом головної команди міста; звідси Ман Сіті дістав прізвисько Cityzens, тобто "містяни". Локація стадіону Гайд Роуд також була помічною для манчестерців: неподалік розташована залізнична станція Манчестер Піккаділлі, куди дорогою на матчі Сіті з‘їжджалися фанати з районів робочого класу. Перший клуб Манчестера об‘єднав навколо себе як знать, так і найманих робітників. Відсутність класової сегрегації разюче збільшила відвідуваність матчів Ман Сіті: у 1895-му Гайд Роуд збирав 20 000 глядачів, а в грі на Страстну п‘ятницю – всі 30 000.
Безкласовість "містян" була логічним наслідком урбанізації, яка з початку Промислової Революції збільшила населення Манчестера як ніколи раніше. Метрополіс, що має найбільшу після Лондона та Бірмінгема агломерацію Сполученого Королівства, став світовим центром текстильної промисловості, де були зайняті здебільшого мігранти з Уельсу, Шотландії та Ірландії. У 1835-му Манчестер, згідно з відомим урбаністом Пітером Голлом, був "беззаперечно першим та найбільшим промисловим містом світу". Манні здобув прізвисько Коттонополіс завдяки найбільшій у світі кількості бавовняних фабрик (108), чий продукт споживала Британська імперія від Англії до Австралії та Нової Зеландії. Місто вабило багатьох мігрантів, та не всім вдавалося туди потрапити.
У 1923-му Ман Сіті переїхав на стадіон Мейн Роуд, що розташовувався неподалік Манчестерського університету. До знесення він був найбільшим клубним стадіоном Англії (80 000) і другим після Вемблі загалом. Близькість до провідного вишу країни, місткість Мейн Роуда та заселення Великої Британії мігрантами спричинили появу одного з найсильніших рухів футбольних хуліганів у UK.
Перший моб фанів Манчестер Сіті отримав назву Kool Kats. Фірма була заснована в другій половині 70-х чорними підлітками африканського та ямайського походження. Той час уславився становленням панку та 2 tone, різновиду ска з Ковентрі із відчутною домішкою панк-року. Панки та рудбої, що народились і виросли у Мосс Сайді та Галмі, центральних районах Манчестера, шукали прихистку для насильства, а футбол став для хлопців його досконалим знаряддям. Статус Ман Сіті та розміри (а також кількість мігрантів) Манні виключали расову дискримінацію, тож Kool Kats стали першою чорною бандою хуліганів у Великій Британії. Zulu Warriors, культова афроамериканська фірма Бірмінгем Сіті, з‘явилася на світ аж у 1982-му; цікаво, що прізвисько Zulus виникло під час гри "Брамміз" проти "містян".
На противагу Chelsea Headhunters, що так само виникли наприкінці 70-х, Kool Kats були одними із законодавців моди на кльошеві джинси та черевики Dr. Marten’s, які були звичним одягом робітників усіх рас та етнічностей переважно лівих поглядів. "Коти" також любили носити ковбойські чоботи та боввери, важкі та високі бути, популярні серед скінхедів. Хулігани Ман Сіті протиставляли себе правим фанам до найменшої дрібниці, виступаючи проти приватизації руху скінхедів неонацистами, значна частина яких вболівала за той-таки Челсі. Як і Манчестер, Кіппакс Стенд, східна трибуна Мейн Роуд, був домівкою кожного "сітізена" поза його походженням.
Лідером Kool Kats був Мікі Френсіс, засуджений у 2016-му на 4,5 роки за лихварство. У 80-ті він став лідером банди Guvnors (манкуніанський дериватив слова governors, "губернатори") і зазнав слави ватажка однієї з найпотужніших фірм в усій Великій Британії. Та ми про них поговоримо дещо пізніше.
Mayne Line Service Crew, другий провідний моб Манчестер Сіті, був заснований переважно білими "містянами" на початку 80-х. Банда здобула назву від Mayne Coaches, головного перевізника Манчестера, автобусами якого фанати Сіті добиралися на виїзди у передмістя та довкола Англії. Як і будь-яка інша фірма, M.L.S.C. залишала на місцях злочинів візитівки з емблемою клубу та підписом. Одна з них звучить так: "Вас щойно привітала Mayne Line Service Crew, футбольний клуб Манчестер Сіті".
M.L.S.C. була настільки відомою, що до її складу входили Ноел та Ліам Ґаллахери, фронтмени бритпоп-гурту Oasis. Ноел, старший з братів, часто дивувався, коли вертався додому неушкодженим. "Стадіони, де ми перебували 20 років тому [інтерв‘ю видане у 2009-му], були небезпечими, особливо ввечері, під час ігор у Лідсі та подібних місцях", – сказав Ґаллахер-старший. Слова лідера Oasis підтверджує Тоні "Саллі" Салліван, колишній учасник Mayne Line Service Crew: фани Ман Сіті, за його словами, зазнали слави найсильніших в Англії у битвах з County Road Cutters (Евертон), Gremlins (Ньюкасл) та Inter City Firm (Вест Хем). Саллі описує події так: "Роками мене били, різали, розбивали пляшки об голову, та ви ніколи не почуєте від мене скарг". Що тут сказати? Відповідь справжнього чоловіка, ба навіть воїна.
Та хуліганство не завжди буває благородним; ба більше, наміри, висловлені у фільмі Greet Street як "stand your ground & fight", завжди містять склад злочину, який на той момент набув у Великій Британії ознак чуми. Найшвидше її поширювали найбільш знані в Англії фірми Манчестер Сіті: Guvnors та їхні "діти", Yung Guvnors. Лідер останніх, Ендрю "Літтл Бенні" Бенніон, був анархістом, що виніс у Ґортоні серед мігрантів з Пакистану. "Губернатори" та їхня молодіжка ніколи не гребували ганяти британських неонацистів та роздавати їм звізди. За словами Бенніона, Національний Фронт та Combat 18, відомі террористичні організації у Великій Британії, створювали дисгармонію на стадіонах, пропагуючи расистські ідеї. "Ми сказали їм: ідіть нах*й, ми не хочемо вас тут бачити", – говорив Бенніон в інтерв‘ю VICE. "Багаті консерватори найшвидше падають під час бійки". Так Літтл Бенні описав рейди на неонацистів у Манні.
Одинадцятого лютого 1988-го поліція Манчестера провела операцію Омега, під час якої затримала 21 провідного члена Guvnors та Yung Guvnors. У хуліганів вилучили символіку та зброю, переважно холодну: ножі, кастети, кийки тощо. Так історія хуліганів Ман Сіті почала сходити на пси. Проте назвати "містян" притулком глорів все-таки не можна. Усі моби Сіті мали великий авторитет в Англії та за її межами; суперники сприймали їх за грізних вояків, які завжди виділялися незвичним навіть для хулз одягом, космополітизмом та безстрашшям.
Що б не робили фани Манчестер Сіті, клубу принаймні слід пишатися вірністю фанатів. У 1990-х, коли "сітізени" грали в третьому дивізіоні, Мейн Роуд збирав 30 000 фанатів при середній відвідуваності ліги у 8 000. Вони – та сама wonderwall, яку оспівували брати Ґаллахери з гурту Oasis: "І після всього ти моя диво-стіна". Адже любов, попри всі негаразди, завжди безумовна.
Всеволод Жейко, спеціально для Футбол 24
показати приховати