Maestro
Якщо ви любите чимось займатися й приділяєте цьому багато часу, то, мабуть, чули від інших, особливо тих, хто це захоплення не поділяє чи навіть не розуміє: “Тобі це не набридає? Ти не втомлюєшся?” Запитання начебто цілком природні, й фахівці з психології може навіть вам розтлумачать, чому на них слід відповідати. Однак, що робити, якщо ці запитання дійсно здаються такими ж недолугими та порожніми, як звинувачення команди (переважно яскраво атакувальної) в тому, що у неї “немає плану Б”?
Як пояснити тому, хто цього не бачить й бачити, з яких завгодно причин, не хоче чи не може, усю неозорність, усі деталі та нюанси якогось явища? Як донести, що це не вервечка одноманітних, шаблонних, механічних дій, що кожен наступний рух може, так, звісно, може, ще й як розчарувати, але існує й вірогідність, що він розкриє щось особливе, щось глибинне, щось таке, що перегукується із першопричиною цього захоплення, повертає до неї, допомагає відчути її знову й солодко забути про розчарування.
Це можливо тому, що був хтось, хто показав тобі цей світ, відчинив до нього двері, взяв за руку й повів. Не пояснював все детально на кожному кроці, бо це навіть не обовʼязково, а обмежувався кількома словами, іноді жестами, щоб привернути увагу до краси, яку ти сам навряд чи помітив. У такому випадку бажання заглибитися у деталі зʼявиться потім, цілком природно, щоб не зникати й допомагати продовжувати вже власні пошуки.
Людей, здатних розкрити світ, дуже мало. Тих, хто робив це, як Сесар Луїс Менотті, ще менше. У попередньому реченні дієслово могло б бути й не в минулому часі. Бо він це робитиме й далі, вже інакше, але робитиме. Однак зараз треба зафіксувати цю сумну реальність хоч би тому, що не буде нових інтервʼю, що поповнювали б безцінний архів думок та оцінок El Flaco. На щастя, цей архів настільки величезний, що вистачить на кілька поколінь. Аби тільки до нього зверталися, бо нехтувати цим скарбом не можна.
César Luis Menotti sentía bronca por las villas sumergidas en el olvido y gritó en nuestra tercera edición de la revista. Hoy nos toca despedirlo con mucha tristeza y les dejamos alguna de sus frases en este hilo.
— La Garganta Poderosa (@gargantapodero) May 5, 2024
Hasta siempre, Flaco ️ pic.twitter.com/V7GKbUKbvq
Менотті багато означає не лише для аргентинського футболу, а й для кожного, хто захоплюється Грою, саме у дотику до мʼяча знаходить найприємнішу насолоду й зачаровується майстерністю тих, хто робить це невимушено й вишукано в умовах, коли дух змагання, здавалося, вже мав би взяти гору над чистим мистецтвом.
Коли Менотті очолив “Уракан” у травні 1971-го команда була останньою. У вересні 1973-го “Уракан” був лідером чемпіонату. У журналі El Grafico Менотті пояснював: “Пройдений шлях сповнює мене неймовірною радістю й водночас почуттям неймовірної відповідальности. Радістю, тому що це вдалося зробити із гравцями, які втілюють мої футбольні переконання, не навʼязані, а прийняті ними всіма. А відповідальність полягає в тому, що уболівальники “Уракана”, настільки віддані клубу, не повинні розчаруватися після більш ніж сорока років очікування”.
Шанувальникам “Уракана” не довелося розчаровуватися. Команда Менотті стала чемпіоном, а його “футбольні переконання” - джерелом натхнення для багатьох “романтиків”, чиїм ідеологом номер один Менотті випало бути упродовж багатьох років. Команда як механізм, коли пресингує суперника, як оркестр, коли володіє мʼячем. Зарядженість на атаку, на комбінаційний футбол, і, звісно ж, на перемогу. Коли Менотті закидали, що його стиль може бути “непрактичним” (передвісник майбутнього дурнуватого “плану Б”) й не приносити результат, він щиро дивувався: “Ви справді думаєте, що хтось виходить на поле щоб програти?”. Але окрім перемоги, Менотті потрібно було ще дещо. Саме тоді він створював той майже казковий світ гармонії та краси й запрошував до нього кожного.
#Menotti pic.twitter.com/OYyOaCJGKZ
— Claudio Savoia (@claudiosavoia) May 5, 2024
А ще Менотті створив збірну Аргентини. Так, саме тоді, коли вона вже мала титули Копа Америка, зіграла у кількох чемпіонатах світу. Проте у першій половині 1970-х футболісти не хотіли грати за збірну, намагалися уникати цього. Тому й в Аргентині стверджують, що Менотті “створив” збірну на рівні інституційному, поклав край аматорству в організаційних питаннях, повернув їй престиж. Ну ще й на додачу вперше зробив чемпіоном світу. Не так вже погано для “непрактичного” романтика. Дуже символічно, що Менотті став на захист Ліонеля Скалоні, коли “експерти” тільки й робили, що вимагали відставки тренера збірної. Це повернення Менотті до роботи у футбольній Асоціяції взагалі здавалося дивом, не стільки через вік (йому тоді було 80), а через те, що “практичні” діячі перетворили на руїну навіть молодіжну збірну, яка до цього штампувала чемпіонські титули на Мундіалях.
Скалоні із вдячністю згадав про “інтимні, щирі розмови” з Менотті, що залишили “глибокий слід”. El Flaco дійсно вмів перетворити розмову про футбол на щось інтимне, втаємничене й водночас відкрите для кожного, хто хоче знати більше, відчувати більше й щоразу відкривати для себе нове. Те, що ніколи не набридає й ніколи не втомлює.
**Вперше текст опублікований на dmytrodzhulai.substack.com
"Навіть якщо голу не було, я його зараховую": Пеле, яким ви його ніколи не бачили
показати приховати