Латиноамериканські хроніки: Чилі
"Універсидад Католика" та "Рангерс" забили майже одночасно.
За двадцять з гаком хвилин до завершення останнього туру здавалося, що ці голи вирішили долю титулу. Адже "О’Хіґґінс" мав забивати двічі (чи один, якщо б пропустила "Католика"), аби відбувся "золотий" матч. А як хтось і здатний на подібний подвиг, то це навряд чи "О’Хіґґінс".
Свій третій м’яч "О’Хіґґінс" забив на 78-й хвилині. У компенсований час арбітр призначив пенальті у ворота "Рангерс". Воротар Ніколас Перич був вилучений з поля й залишав його істерично показуючи усім на уявну кишеню. Перич справді порушив правила, тому співчувати йому й звинувачувати у чомусь арбітра не було вже ані часу, ані бажання.
Усі заміни у "Рангерс" були зроблені, тож місце у воротах зайняв польовий гравець. Пабло Каландрія холоднокровно реалізував одинадцятиметровий. Команда Едуардо Беріссо перемогла й потім здолала "Католику" у додатковому матчі. Бо як хтось і здатний на подібний подвиг, то це — "О’Хіґґінс".
Стати чемпіоном клуб з Ранкагуа міг влітку 2012-го, але у фіналі програв серію пенальті. У першому турнірі 2013-го "О’Хіґґінс" лідирував після тринадцяти турів, але фінішував четвертим. Коли ж титул нарешті вдалося завоювати, з’ясувалося, що чилійський футбол отримав чи не найпарадоксальнішого чемпіона. Говорячи про "О’Хіґґінс" можна стверджувати протилежне й щоразу мати рацію.
Едуардо Беріссо працював помічником Марсело Б’єльси у збірній Чилі. Але у самостійній роботі орієнтується на дещо інші принципи ведення гри. Там де у Ель Локо зашкалювала інтенсивність, де вона межувала з патологічним станом тривоги, у Беріссо панує спокій.
"О’Хіґґінс" ніколи не форсував події, не прагнув вивернутися заради перемоги. Команда добре прораховувала можливі ризики й коли у трансляціях лунала фраза: "Навряд чи Беріссо задоволений грою у першому таймі", вона була і точною й далекою від істини водночас. Так, його могло не влаштовувати, що створено небагато моментів. (У перших таймах "О’Хіґґінс" забив 8 зі своїх 29 м’ячів). Але це компенсовувала тиша біля воріт самого "О’Хіґґінса".
Крок за кроком "О’Хіґґінс" долав турнірну дистанцію, не опускався нижче третього місця й поступово ставало зрозуміло завдяки чому це відбувається. Так, спокій, так, тиша, так, не хочуть наражатися на небезпеку. Це є важливою умовою для солідної командної роботи. Зірок у чинного чемпіона Чилі немає. Є хороші, кваліфіковані виконавці, кожен з яких грамотно й вміло працював на команду. Тривалий контроль м’яча, без очевидних, на перший погляд, спроб прискоритися у бік воріт суперника допомагав тримати вигідний "О’Хіґґінсу" ритм гри. Наближалися ж до чужих воріт поступово, неухильно, добре вибирав тоді позицію біля штрафного Брауліо Леаль, зміщувалися з флангів ближче до центру Ґонсало Барріґа та Осман Уерта. Їхні маневри дозволяли починати гру в один дотик, що іноді закінчувалися витонченими передачами до штрафного. А там вже панував Каландрія, якому бувало достатньо одного-двох моментів, щоб відправити м’яч у сітку.
Не обходився "О’Хіґґінс" й без стрімких атак та все ж насамперед команда Беріссо прагнула увійти у режим нехай не надто видовищної, часом одноманітної, але постійної роботи кожного.
Без м’яча "О’Хіґґінс" не поспішав задушити суперника потужним пресингом. Відтягувалися на власну половину й вже там щільне розташування мало гальмувати атаки суперника. Збивати темп чужих атак "О’Хіґґінсу" вдавалося дуже добре.
Не дивно, що стільки м’ячів було забито у других таймах. Не схильний до спецефектів, але стабільний "О’Хіґґінс" міг просто перетерпіти суперника. Коли гра йшла у режимі: "Хто першим моргне", щоразу більше витримки було у підопічних Едуардо Беріссо.
Увесь цей досвід знадобився у останньому турі. У критичній ситуації команда не панікувала. Не скажеш, що атакували відчайдушно та пристрасно, але тиск був постійним. Цього вистачило. Можливо цей чемпіон здається простацьким, їм точно не будуть захоплюватися, як захоплювалися "Універсидад де Чилі" Хорхе Сампаолі. Але саме так і саме зараз "О’Хіґґінс" став чемпіоном уперше в своїй історії. Ще й грав домашні матчі у Сантьяго, поки стадіон у Ранкагуа був на реконструкції.
У трансляціях молодіжного чемпіонату світу з хокею на канадському телебаченні є зараз реклама зі слоганом, що ідеально пасує "О’Хіґґінсу". Good things come to those who wait, great things to those who don’t. "О’Хіґґінс" вибрав очікування й національний титул став винагородою. На щось величніше команда й справді навряд чи спроможна, тільки вже завойоване ніхто у команди "Тото" Беріссо не відбере.
показати приховати