Класико Авельянеди
От і настав час згадати про одне із найцікавіших дербі Аргентини. Правду кажучи, матч відбувся ще в суботу, але навіть таку нагоду ми не упустимо!
Отож, «Расінґ» — «Індепендьєнте».
Навіть в історії заснування цих клубів є протилежність. «Расінґ» виник на початку 20 століття, коли група робітників із містечка Барракас-аль-Суд (через рік містечко змінило назву на Авельянеда на честь колишнього президента Аргентини Ніколаса Авельянеди) вирішила об’єднати два конкуруючі клуби — «Барракас» та «Колодарос Унідос». Це рішення було формально прийнято 25 березня 1903 року, а клуб назвали іменем французького автомобільного журналу.
«Расінґ» (1906)
На противагу цій історії «Індепендьєнте» з’явився завдяки розколу, а точніше відгалуженню. Група молодих робітників однієї з престижних компаній Буенос-Айреса не мала можливості пробитися у склад «рідної» команди «Майпу», через що прийняла рішення заснувати власний клуб — незалежний від «Майпу». Звідси походить назва «Індепендьєнте». Цікаво, що офіційною датою заснування є 25 березня 1905 року — рівно на два роки пізніше, ніж «Расінґ».
«Індепендьєнте» (1908)
Почалося все з того, що 1907 року «Індепендьєнте» переїхав до Авельянеди, оселившись за кілька кварталів від «Расінґа». А вже 9 червня команди провели першу в історію гру, що завершилася перемогою новоселів 3:2 (переможний гол забив один із «батьків-засновників» — Росендо Деджорджі).
Арсеніо Еріко (1915-1977) — найкращий бомбардир в історії дербі (19 голів)
Хоча за деякими показниками «Індепендьєнте» суттєво переважає свого опонента (за перемогами в очних зустрічах та за успіхами на міжнародній арені), в домашньому чемпіонаті між клубами зависла десятирічна рівновага — по 16 перемогу у чемпіонаті (не слід забувати, що в Аргентині щороку розігрують два титули).
Фани «Індепендьєнте»
І все ж були часи, коли в дербі домінував саме «Расінґ». Перший із них почався історичним матчем 1931 року, коли блакитно-білі перемогли 7:4 (досі це найбільш гольовий матч між цими суперниками). Успішні 1930-ті завершилися теж історично — поразкою 0:7.
Фани «Расінґа»
Важливість цього протистояння ще більше зросла у 1960-их. Так, у листопаді 1961 року гра перетворилася на справжній бій із купою червоних карток — по чотири на кожну команду! Ще більше суперечок спричинив матч 1965 року. Тоді після першого тайму «Індепендьєнте» вів у рахунку 2:0, а в другій половині гри арбітр призначив два сумнівні пенальті у ворота «El Rojo». Відтак гра закінчилася внічию 2:2.
Невдовзі «Індепендьєнте» двічі виграв національний чемпіонат завдяки перемогам над своїми сусідами: 1967 року — 4:0 та 1970 року—3:2.
Інший пам’ятний для червоних матч відбувся 1979 року. Тоді «Расінґ» вів у рахунку 2:0, проте Рікардо Бочіні (улюбленець публіки і, між іншим, кумир Дієґо Марадони) впродовж 15 хвилин зробив хет-трик, вирвавши для команди перемогу.
Рікардо Бочіні, що провів усю свою кар'єру в "Індепендьєнте", — на фото з міжнародними трофеями, які він здобув із командою.
Кульмінацією невдач «Расінґа» у той період став матч 22 грудня 1983 року, коли перемога «Індепендьєнте» принесла клубові золото, а «Расінґ» відправила до нижчого дивізіону. Після повернення 1986 року біло-блакитні 16 ігор поспіль не програвали своїм запеклим суперникам.
Один із творців тієї серії Рубен Пас згодом сказав: «Мій дебют за Расінґ припав саме на дербі. Ми програвали 0:1, але я зрівняв рахунок. Згодом я ніколи не програвав їм і грав добре проти них, чого ще можна хотіти?»
Рубен Пас
1994 року успішна серія «Расінґа» завершилася поразою 0:2, проте вже 1997 року блакитно-білі вперше за 17 років здолали суперника на виїзді. Той матч теж не оминули казуси: за рахунку 2:0 на користь гостей трапилися неполадки з прожекторами. Матч зупинили й відновили через три дні для підсумкового результату 3:1.
Ну, а суботній матч завершився перемогою «Расінґа», який поки що очолює турнірну таблицю, не зазнавши жодної поразки у трьох матчах нового сезону.
Марко Лютий
показати приховати