"Капітан Америка" українського футболу
Розповідь про першого американського легіонера в українському футболі. Це мало статися набагато раніше.
Ще в 1990 році в хокейному Соколі з'явився перший американець - центрфорвард Тод Хартдж (грав випускник Гарварду не дуже добре, зате, повернувшись до Америки, вибухнув гучним бестселером про радянських, який і зараз «незлим тихим словом» згадують скривджені кияни), тоді ж в московському Локомотиві з'явивсся Дейл Малхолленд - перший «соккеріст», нехай і зіграв всього шість матчів, зате вписав своє ім'я в історію. Богдан Недільський не став першим американцем в футболі всього СРСР, зате намітив для нас цілий вектор в селекції, який, на жаль, ми так і не використовуємо - він показав, що і в нашій американської діаспорі варто шукати потенційне підсилення, тепер ще більш актуальне в зв'язку з інтересами збірних України.
Чиказький львів'янин
Майбутній футболіст Карпат Богдан Недільський народився 23 серпня 1967 року в родині українських емігрантів, що потрапили в США після другої світової. Його батько отримав там освіту, працював адвокатом, адміністратором федерального суду. Але сім'я пам'ятала про своє коріння і багато розповідала синові про батьківщину, адже його батько походив зі Станіславова (нинішнього Івано-Франківська), а мати - зі Львова. У вихованні хлопчика чималу роль батьки відводили недільній школі і спортивним товариствам діаспори. З 10 років він займався футболом у юнацькій команді суспільства Чорноморська Січ, де його першим тренером став Ігор Чупенко. Богдан двічі визнавався кращим учнем футбольної секції, а в школі Ніколет був капітаном команди, зізнавався в числі кращих гравців всього штату.
Після школи хлопець вступив до університету Маркетт, і там, у Мілуокі, його по-справжньому захопив футбол. Навчаючись психології, він став ватажком півзахисту університетської команди, що грала у розгалуженій мережі американського студентського футболу. У першому ж сезоні у складі Воїнів Маркетті Недільський забив 9 м'ячів і 7 разів асистував товаришам по команді. Його 16 очок в 21 матчі переконали Мілуокі, що у Вісконсині з'явилася нова зірка. У 1987 році Богдан став найкращим асистентом команди з 8 результативними передачами і отримав приз найціннішого гравця сезону. У кожному зі своїх чотирьох сезонів за Маркетт американський українець був серед претендентів на звання MVP своєї команди і цілої ліги. І зараз, майже 25 років по тому, Недільський залишається в історії університетської команди як один з кращих у багатьох категоріях (у тому числі за кількістю ассистов, ударів).
Закінчивши Маркетт в 1988 році, Недільський приєднався до команд Кирила і Льови у рідному Чикаго. Як одного з кращих футболістів української діаспори США, його запросили на Українську олімпіаду і збір молоді, приурочений до 1000-річчя хрещення Русі. Там 21-річний півзахисник разом зі своєю командою став чемпіоном ІІ Української спортивної олімпіади.
Гол у ворота долі
Підняття Залізної Завіси було з ентузіазмом прийнято по обидві сторони океану. Новому поколінню цього не зрозуміти, але жителі СРСР і США настільки мало знали про життя, побут один одного, що кожна новина, що просочувалася крізь пропаганду, сприймалася як одкровення. Під час історичних телемостів радянські жителі з подивом дізнавалися, що далеко не кожен американець носить ковбойський капелюх і кольт в кишені, а за океаном не могли повірити, що не всі радянські люди одягнені в гімнастерки і не мріють нанести стратегічний ядерний удар.
Скориставшись «весною», що розтопила «холодну війну», народи двох супердержав взялися знайомитися. У США, де жила і зберігала народні традиції багатотисячна українська діаспора, готувались до неабиякої, навіть історичної події - у Горшеме на стадіоні Тризубівка збірна американських українців збиралася прийняти відроджені львівські Карпати з радянської України.
Зібрати найталановитішу американську молодь доручили Євгену Чижович - досвідченому фахівцеві, який очолював навіть збірні США. На передматчевий збір він викликав таких гравців: воротарі - Яро Дахнівська (Уаста Льови Чикаго) і Данило Василяк (Ньюарк Португіз Нью-Джерсі); захисники - Євген Чижович-мол. (Браун Юніверсіті), Орест Гарматій і Тарас Козак (УСО Тризуб Філадельфія), Андрій Махлісскій і Тарас Вовк (Уаста Черник Детройт), Ніко Кочерга (СК СУМА Крила Чикаго); півзахисники - Ігор Чижович-мол. (Цинцинатті Юніверсіті), Богдан Недільський (Уаста Леві Чикаго), Зенон Лужняк (Вейк-Форест Юніверсіті), Павло Скороход (СК СУМА Крила Чикаго), Християн Шалай (Уаста Черник Детройт); нападаючі - Северин Палідовіч (Пассейк Джерманс), Андрій Вовк (Уаста Черник Детройт), Ясин Лузак (Гарвард Юніверсіті), Андрій Бакун і Петро Тадрік (Нью-Джерсі Іглс), Роман Гупало та Ярослав Турко (УСК Нью-Йорк).
Арбітр ФІФА з Нью-Джерсі Леонід Гребінка зафіксував поразку господарів від радянських «любителів» - 1:3, але навряд чи результат затьмарив історичну важливість того дня. Тому на післяматчевій дружній зустрічі всі були в хорошому настрої, особливо - Недільський, який забив єдиний гол американців і запам'ятався відмінною, активною грою. Після матчу легенда львівського футболу Карло Мікльош особисто привітав Богдана з відмінною грою і висловив фантастичне на той час побажання - побачити молодого гравця на батьківщині предків, що захищає честь головної команди міста, де народилася його мати. Тоді все це звучало ще надто неймовірно - на дворі був 1988 рік, і перші гості з-за океану в радянському спорті появляться лише пару років тому. Але львів'яни, як виявилося, були налаштовані серйозно і спроб запросити заокеанського легіонера не полишали.
У центрі уваги Америки
Карпати відразу ж після повернення з США почали готувати грунт для резонансного переходу, але спортивні чиновники боялися зробити перший крок, і тому з Недільського не вийшло першопрохідника. Вже з'явилися американці у вітчизняному хокеї, навіть у Москві грав «посол сокера», а Карпати все натикалися на бюрократичні зволікання та заковики. Поки в СРСР тривала тяганина, прибулому до Європи Богдану довелося пройти стажування в більш західній соц країні - Угорщині. Там етнічний українець тренувався з Ференцварошем, поки зі Штатів, нарешті, не прийшло підтвердження, що він не має статусу професіонала (хоча згаданим на початку статті Харджі і Малхолленду про-статус не завадив навіть роком раніше). І тільки після цього дали «добро» на заявку «Інтуриста» та Львова.
У березні 1991 року Недільський застав СРСР, який не забуде ніколи. Черги за всім і всюди, періодичне зникнення продуктів і товарів з продажу, постійні дефіцити і нерви, нерви, нерви. Як неодружений гравець, Богдан був поселений у гуртожиток, де ділив кімнату з воротарем Валерієм Паламарчуком. Зарплату отримував тими ж інфляційними рублями, що й інші футболісти команди. Ходив на ринок, купував продукти, стояв у чергах і захоплювався прекрасною архітектурою Львова. А 9 травня 1991 перший американець українського футболу дебютував в офіційних матчах, вийшовши на заміну замість Романа Толочка за п'ять хвилин до кінця зустрічі. До того часу все в матчі було вирішено: два голи Руслана Забранського у ворота Дрогобицької Галичини вирішили результат зустрічі на користь відроджених Карпат.
У складі команди Ростислава Поточняка тоді підібрався чудовий колектив: Лайзан, Мокрицький, Шаран, Мущинка, Леськів, юний Чижевський, який пізніше став рекордсменом українського футболу за матчами в еліті ... Це далеко не повний перелік хороших гравців, які захищали тоді честь футбольної гордості Львова.
22 червня 1991, на хвилі відродження, на львівському стадіоні відбулася унікальна подія - товариський матч між Карпатами і збірної українських клубів Америки під ознаменування 80-річчя великого спортивного товариства Україна, що закінчився перемогою львів'ян - 5:3. Саме в тому матчі, за іронією долі - у ворота своєї української команди Богдан Недільський забив свій єдиний гол на нашій землі. Той фантастичний дальній удар у показовому виступі у Львові вшанували, як гол року. А на трибунах були присутні близько 400 представників діаспори, серед яких були і батьки Богдана ...
Свята завжди поступаються будням, а будні в ту пору були не тільки безрадісними, а й тривожними. 23 серпня Недільський відсвяткував своє 24-річчя, а наступного дня була проголошена Незалежність України. Але історичність тих подій була затьмарена загальною ситуацією - американські ЗМІ взяли в коло сім'ю Богдана, розпитували, як він там, у «охопленії полум'ям і танками радянській Україні». Перелякані батьки намагалися додзвонитися до сина, але деякий час не працювали навіть міжнародні телефонні лінії. За кордоном не на жарт побоювалися громадянської війни ...
На щастя, обійшлося, і негаразди політичні забулися завдяки футболу. Карпати, якими керував Степан Юрчишин, завоювали золоті медалі своєї групи у другій союзній лізі. Американський українець вніс свій внесок у це досягнення в 14-ти проведених матчах. Кажуть, був непоганим півзахисником з хорошим пасом, постійно підключався до атак, умів підтримати контрнаступ. Ось тільки американцеві, в країні якого сокер, все ж, не був найпрестижнішою професією, хотілося досягти успіху і в науці, бізнесі.
Тихий американець
Тому пізньої восени 1991 року Богдан повернувся до США, де, за тамтешньої традиції, почав поєднувати виступи з тренерською і науковою роботою. Ще в 25 років він разом зі своїм наставником Майклом Коноваленко (той емігрував з Мінська, але мав за плечима виступи в дублі київського Динамо і як дитячий тренер підготував кількох майбутніх радянських збірників) взявся тренувати шкільну команду. Потім, після успіхів, Недільський був призначений тренером міжшкільної атлетичної асоціації Вісконсіна, визнавався тренером року у своєму штаті.
Нині 43-річний Богдан Недільський є професором Шорвудского коледжу в Мілуокі. Його учні та студенти готуються по якихось «особливим, новаторським педагогічним програмам, звільненим від традиційної моделі навчання і проведеним у тісному зв'язку з навколишнім середовищем», це дослівна цитата з американської преси. Дока педагогіки зараз зайнятий іншими справами, але не забуває про футбол і періодично ганяє м'яч у дружніх зустрічах. На наш привіт з України відгукнувся з радістю і згадував про ті дні свого життя як про особливо щасливі і цікаві. Його сім'я і зараз зберігає численні вирізки з американських і радянських газет, які розповідали про «свого в країні «коммунізму» або про «гостя з капіталістичного заокеання». Серед головних реліквій і купки фотографій Недільського зберігаються лист подяки з ФК Карпати, які прийшли вже з незалежної і суверенної країни - України. Яка вона нині, вони можуть лише тільки здогадуватися. Напевно, дуже далека від тієї, яку Недільський застав у 1991 році.
А що ж Україна? Україна після того тільки раз перетиналася з «сокером» - в 1995 році полтавський тренер Віктор Пожечевський якимось дивом знайшов американського півзахисника Луїса Бербарі, який відіграв в першоліговому сезоні 23 матчі і забив суперникам Ворскли 2 голи. Після того, як полтавська команда виграла путівку у вищу лігу, Бербарі відправився геть і ще довго грав за різні клуби Лос-Анджелеса. А ось спроби пошукати в Північній Америці ще яких-небудь етнічних українців більше не робив ніхто, і зараз, коли дитячо-юнацький футбол США і навіть Канади дасть фору нашому по раціональному і дбайливому відношенню до талантів, в цьому й немає особливого сенсу. Поки інші країни активно шукають поповнення серед своєї діаспори, Україна про це забуває. Навіть Діма Коваленко, який став у МЛС зіркою першого калібру, отримав шанс в Україні лише на старості років. Що вже говорити про тих численних українців, що не народилися або виросли в Україні! А, між іншим, вже в наші дні воротар Кріс Снітко був у заявці збірної США на Олімпіаді в Атланті, Нік Палодічук грає в нинішній юнацької збірної США, а в молодіжній збірній Канади засвітилися Алекс Семенець (народився в Києві), Роман Дуткевич (родом з Львова), Ігор Писанюк. Що вже говорити про підтримку українських клубів США, які з часів розкоші 1960-х втратили свій колишній лиск і статус кращих в країні.
А тим часом сокер, що був предметом зневажливих насмішок європейців, грає на шести поспіль останніх чемпіонатах світу, де періодично виходить з групи і добирається навіть до чвертьфіналу. На Олімпіаді, де не ступала ще нога «незалежного» українського футболіста, американці теж часті гості і 11 років тому навіть бували в півфіналі. Не в останню чергу, завдяки новаторській програмі розвитку футболу уродженця Тернопільщини Володимира Чижович, піраміда сокера в США налагоджена й діє безвідмовно. Того і дивися, американці, які завжди вчилися футболу у європейців, тепер дечому зможуть навчити навіть таких освічених і просунутих нас
показати приховати