Генріх
Зізнаюся, що я був в числі тих скептиків, які не вірили у спроможність Мхітаряна заграти у Шахтарі в основі після його трансферу з донецького Металурга.
Все ж в останні роки в півзахисті "Шахтаря" можуть закріпитися лише бразильці, і нікому їх звідти потіснити не вдається. Така вже у Луческу філософія побудови команди. Якщо пригадати трансфери "Шахтаря" за останні кілька років, то тут звертає на себе увагу той факт, що клуб перестав купувати в атакувальну лінії команди когось іншого, окрім бразильців. А тут Мхітарян.
Попервах навіть було шкода цього молодого чоловіка, який в іншому донецькому клубі встиг здобути чимало прихильників. Мовляв, загубиться, і піде кар'єра по нисхідній. Сидів би собі в "Металурзі", капітанив, вдосконалювався. При правильній роботі над собою, можна було б сподіватися на запрошення з команди топ-чемпіонату. А тут "Шахтар" - такий собі журавель в небі замість синиці в руках.
Із самого початку прогнози скептиків і справді збувалися. Принаймні зі сторони навіть склалося враження, що після приходу Генріха в "Шахтар", Луческу не знав що з ним робити. Спочатку нещастя трапилося із Фернандіньо, і один з лідерів "Шахтаря" вилетів через перелом ноги на півроку. Тоді Містер спробував зробити із Генріха такого собі другого опорника. Чистим "чистильщиком" залишався Хюбшман, а ось Мхітарян повинен був замінити Фернандіньо, ставши атакувальним опорним півзахисником. Експеримент виявився не надто вдалим. Особливо помітно Мхітарян провалився в Лондоні у грі з "Арсеналом" (1:5), коли його чисто переграв юний візаві Джек Вілшер.
З поверненням на поле Фернандіньо в Луческу знову виникла дилема: куди ж дівати перспективного вірменського півзахисника? На щастя для Генріха, в той момент виникли проблеми із Жадсоном, якому у "Шахтарі" стало явно нецікаво, і він більше думав про перехід у "Сан-Паулу", ніж про організацію атак своєї команди. І тут Луческу спробував Мхітаряна на місці центрального півзахисника, але з обов'язками плеймейкера. Знову невдало. Кілька разів Генріх виконував на полі функції крайніх півзахисників, але замінити Вілліана, Косту або ж Тейшейру сповна не зумів. Здавалося, піде Генріх по маршруту "Основний склад - Лава запасних - Маріуполь", проте тут свою роль зіграв досвід і гнучкість Луческу. Румунський наставник вирішив не підстосовувати гравця під свою схему, а частково схему перекроїти під футболіста. Містер перестав ліпити з Мхітаряна другого Жадсона, Фернандіньо або іще там когось, а дав можливість реалізуватися сильним сторонам Генріха. Це, до речі, хороша якість, як для тренера. Бо не кожен в угоду командним інтересам здатен поступитися своїм тактичним напрацюванням. Тим паче, коли є такий великий вибір гравців.
Для цього Луческу довелося багато що змінити в обов'язках своїх футболістів. За креатив у центрі поля тепер відповідав не номінальний центральний півзахисник (як колись Вукіч, Матузалем, а згодом Жадсон), такий собі яскраво виражений плеймейкер. Тепер організацією атак відали крайні хави команди - Вілліан і Тейшейра (або ж Коста) при солідній підтримці Фернандіньо. А Мхітарян став робити те, що найкраще вмів ще за часів, коли ми його пам'ятали лідером "Металурга". І це пішло на користь не тільки йому, але й "Шахтарю".
Вже у другій половині минулого сезону Мхітарян став абсолютно незамінним гравцем "Шахтаря". 10 голів за один чемпіонат - такою результативністю може похвалитися далеко не кожен форвард української Прем'єр-ліги. Але то були лише квіточки, бо цього чемпіонату Мхітарян уже встиг накидати 10 "банок" у ворота суперників "Шахтаря" у якихось шести матчах. Та все ж звертає на себе увагу навіть не феноменальна результативність вірмена, а його гра. В кожному матчі, діючи більше із глибини, Генріх примудряється за матч наколекціонувати більше гольових моментів, ніж будь-який номінальний форвард "Шахтаря" - Селезньов, Луіс Адріано, або ж Марко Девіч. Звичайно, можна і не сумніватися, що принаймні частково це є плодом тактичної побудови атакувальних дій Мірчі Луческу. Але навіть у такому разі Мхітаряна варто похвалити як мінімум за бездоганне втілення тренерських настанов.
Я не здивуюся, якщо вже у цьому сезоні "Шахтар" у певних матчах адаптовуватиме модну останнім часом у світовому футболі модель гри без чистого форварда. Наприклад, іноді так грає "Барселона" та збірна Іспанії. І там, і там з роллю такої собі "прихованої десятки" чудово справлявся Сеск Фабрегас. Якщо так гратиме і "Шахтар", то таким собі "Сеском" в донецькій команді буде Мхітарян. В цьому можна і не сумніватися.
Після вражаючого старту в цьому сезоні, українські і не тільки ЗМІ почали поширювати інформацію про інтерес до Генріха зі сторони зарубіжних клубів. Зокрема, наш сайт писав про зацікавлення у послугах вірмена наставника "Арсенала" Арсена Венгера. Не можу гарантувати, що це дійсно так, але не здивуюся, що це може бути й правдою. Та як би Мхітарян не грав у чемпіонаті України, забиваючи "Говерлі", "Ворсклі", "Чорноморцю" та іншим командам, справжньою перевіркою рівня вірмена стануть матчі Ліги чемпіонів. Ось там ми і побачимо, чи виправдовує Мхітарян звання одного з найперспективніших центрхавів Європи. У Генріха за плечима вже дві Ліги, і це вже достатній досвід. Тим паче, що тепер й очікування від нього зі сторони Луческу, партнерів по команді і вболівальників "Шахтаря" в рази більше, ніж у попередні роки.
показати приховати