Галюза: Доля киян - їхня турбота
Один з героїв поєдинку "Зоря" - "Динамо" Ілля Галюза розповів про цей важкий матч та загальний настрій команди.
- Іллє, передусім вітаю вас і всю команду з виконанням головного завдання на поточний сезон! Мабуть, у Луганську нині ейфорія?
- Тут цікава ситуація: може, ви помітили, що безпосередньо після гри ми не дуже то й раділи, бо на той момент не знали про підсумки зустрічей за участі конкурентів. Уже в роздягальні нам повідомили довгоочікувані дані, після чого ми нарешті розслабилися: командна радість зашкалювала, всі вітали один одного, вигукуючи назву клубу!.. Ми ж пройшли великий шлях, боролися, вигризали своє право грати у ПЛ, саме з цією метою було запрошено нового головного тренера, під таким прицілом проводилася селекційна робота взимку, формувався молодий колектив…
До речі! Хочу привітати Юрія Миколайовича з тим, що тепер він уже офіційно наставник "Зорі" - без усяких там "в.о."!
- А коли це стало відомо?
- Одразу після зустрічі з "Динамо", коли до нас у роздягальню завітало клубне керівництво.
- Логічно припустити, що за успішне виконання турнірної цілі футболістам і тренерському штабу луганців належить отримати додаткові преміальні…
- Насправді, все трохи складніше. По-перше, я не можу говорити за весь колектив, бо в кожного є свій контракт із окремо прописаними преміальними. По-друге, загальна система оплати праці гравців приписана ще напередодні сезону, вона варіюється лише в окремих випадках - наприклад, коли ми досягаємо хорошого результату з лідерами… Тому скажу, що це запитання треба адресувати нашим керівникам. Можливо, вони приготують команді сюрприз.
- Повертаючись до супернапруженого матчу з "Динамо": чи не ключовим у ньому стало протистояння двох пар центрбеків - київської, уособленої Огненом Вукоєвичем і Карлосом Корреа, та луганської, утвореної Олександром Грицаєм і вами. І, як на мене, перемога була за вами…
- Ви не зовсім правильно відзначили наше розташування на полі: відповідно до тактичної схеми "Зорі", є дві основні ланки з чотирьох футболістів кожна, а оточують її, відповідно, воротар, опорний півзахисник і форвард. Тобто я грав не на одній лінії з Грицаєм, а трохи ближче до воріт суперника - не так глибоко, як Сашко. Хоча, справді, в окремі моменти доводилося "опускатися" до нього… А щодо "ключових протистоянь"… Реально ж грають 11 на 11 футболістів, тут не варто віддавати перевагу якійсь лінії… Запорукою нашого успіху - і в останній грі, й у чемпіонаті загалом -стали три кити, на яких, за словами Вернидуба, тримається гра "Зорі": дисципліна, самовіддача, виконання тренерської установки. Наприклад, у зустрічі з динамівцями передматчеву установку Миколайовича ми реалізували десь на 99%.
- Не можу не запитати, чи не було в конкретно взятій грі проти "синьо-білих" і четвертого "кита" успіху - стимулювання з третього боку…
- Не відповідатиму: це - внутрішньокомандні справи, які нікого не стосуються… Крім того, наскільки мені відомо, згадувані вами "стимулювання" не заборонені футбольним законодавством.
- Знаєте, Іллє, тут цікава історична паралель вималювалася: 1972-го "Зоря" стала чемпіоном СРСР, позбавивши цього титулу "Динамо", і ось тепер, через сорок років, ви знову, м’яко кажучи, засмутили киян.
- (Після паузи). Справді, паралель… Безумовно, ми не могли (бодай на рівні підсвідомості) уникнути міркувань, що впливаємо на долю золотих нагород. Але, повірте, передусім ми думали про власні очки, а не про чужі. Доля киян - їхня турбота.
показати приховати