«Дякуємо, дядя Юра!»
Юрій Розанов залишає Україну після понад 1,5 роки плідної праці.
Дядя Юра – саме так звертаються до Юрія Розанова працівники телеканалів «Футбол 1» і «Футбол 2», а також постійні читачі та учасники його інтернет-конференцій.
Як стало відомо, Юрій Альбертович залишає Україну і повертається до рідних країв. Першим про це повідомив коментатор НТВ-Плюс Василь Уткін, а згодом, цю інформацію підтвердив Олександр Денисов – директор каналів «Футбол 1» і «Футбол 2», де працював Розанов:
«Юрій Розанов дійсно залишає телеканал «Футбол». В принципі, про це ви дізналися б на тиждень пізніше, але нині час ньюсмейкерів і новина від Васі Уткіна не «качка». На превеликий жаль, ми змушені призупинити співпрацю. Альбертович чудова людина і трудяга яких мало, єдине, що ми могли б з ним обговорювати через півроку, коли його контракт закінчувався, це пролонгацію нашої угоди ще на пару років. На жаль, все це політичне вертиго вдарило по всіх без винятку. Юрій важко переживав те, що відбувається, пішов у відпустку, так як, за його ж думкою, вперше в житті не міг дивитися футбол, не кажучи вже про те, щоб його коментувати. Людина він абсолютно аполітична, але в ситуації, що склалася, попросив мене поставитися з розумінням до його бажання бути ближче до своєї сім'ї. Найближчим часом Альбертович сам докладно розповість про своє рішення повернутися в Москву, одне хочу сказати, я дуже вдячний йому за той досвід, який він передав нашим коментаторам, він посіяв добре зерно, урожай обов'язково буде! Від себе хочу сказати спасибі за певний життєвий досвід, він здогадується який. Дядя Юра, ми будемо за тобою сумувати! До побачення, мій Друг!»
Юрій Розанов також підтвердив свої наміри залишити Україну, але зазначив, що Уткін до незапланованого розголошенню інформації відношення не має:
«З сумом підтверджую сказане Олександром. З безмірною смутком. Ось тільки що написав емоційний пост на конференції в sports.ru/ Після чого закрию її, напевно. У «подяку» за те, що оголошують про мій «перехід» як про доконаний факт. Не даючи можливості навіть догуляти відпустку і сподіватися на «може бути» ... Новина-то, Саш, не від Васі Уткіна. А від папараці. Тих, хто слова Василя «ми були б раді » і мою відсутність у ВФ тут же трансформують (ех, хлопці , от би вам так само «попрощатися» дали б з тими, хто вам став по-справжньому дорогим) в будь-яке «що-то», що дає море кліків. Мені було так добре в Україні, як не було ніде років, напевно, десять. Але зараз і справді я не можу піти від щохвилинного переживання через політичну ситуацію. Я завжди був (намагався) поза політикою. І щасливий, що Господь дав мені займатися справою, де це ніби в принципі можливо. У принципі. Але не виходить. І я думаю, що єдина можливість почати коментувати знову – це бути з сім'єю. Ось, власне, і резон головний. Саш! Олександр Анатоліч! Бог дасть, ми ще попрацюємо! І з тобою. І з Іваном! А поки, всім вам, хлопці й дівчата з каналу «Футбол» – мої найкращі побажання. Ви – частина мого життя. Одна з найкращих її частин ... А щодо «пішов і пішов - дорогу молодим!» - Так це не образливо. Це правильно. Тим більше, тішу себе надією, що допоміг цим «молодим» подорослішати ... Хлопці! Дерзайте! Ви в повному порядку!».
Юрій Розанов починав свою кар'єру телекоментатора на НТВ-Плюс, на який потрапив через перший конкурс коментаторів у 1996 році. У 2012 році він був запрошений висвітлювати матчі Євро-2012 для українського телебачення на каналах «Футбол 1» та «Футбол 2». Згодом (в кінці серпня), Юрій Альбертович підписав контракт із «Медіа Група Україна», до якої належать українські футбольні канали, де і працював останнім часом.
Не стану аналізувати коментаторські здібності Юрія Альбертовича (не в моїй компетенції, так би мовити). Вважати його кращим коментатором на колишніх радянських просторах чи найнуднішим спортивним журналістом – справа смаку. Особисто мені імпонують його вишукані футбольні коментарі, влучні фрази, нестандартні мовні обороти, які є симбіозом коментаторської школи Євгена Майорова та літературної творчості Венедикта Єрофєєва.
«Професор футболу – і ніяк інакше. За красивими багатошаровими фразами, що розкривають потаємну суть кожного епізоду матчу, в оповіданнях Розанова прослизає тон університетського викладача. Дає делікатну, але твердупораду, як треба правильно дивитися футбол. Вистачає у Дядечки й емоцій, нерідко він без сорому волає в мікрофон, як Єлагін. Проте часом його лекції стають відверто нудними. Кому це подобається, комусь – не дуже, але якщо ви хочете зрозуміти гру краще, звертайтеся на кафедру професора Розанова» – влучно пише «Спорт-эфир» про Розанова.
Але повагу українських вболівальників Розанов заслужив здебільшого своєю незалежною думкою та вмінням відверто висловлювати своє бачення ситуації. Його думка завжди цікава (а часто взагалі альтернативна) та зважена. А висловлювати її в нього виходить і дипломатично, і різко одночасно. Він наче і «кути не згладжує», але завжди залишається інтелігентом.
От і останній його пост на конференції в sports.ru був цікавий, відвертий, емоційний та зважений.
Відвідувач під ніком ouagadougou написав:
«Юрій Альбертович. Тут ясна річ конференція, тут питання задають. Але в даному випадку важливіше те, що Ви читаєте, що тут питають. У мене немає іншої можливості висловити радість від найближчої зустрічі зі «своїм» (не пишу «улюбленим» – мені 38 років, ніяково) коментатором ))) Під час усіх цих подій я не раз згадував вас добрим словом «як там Дядьку», руки тягнулися написати сюди «повертайтеся». Сподіваюся Ваше тимчасовевідрядження пішло Вам на користь. Ще сподіваюся, що повернення додому – це теж зміна вражень, хай і вимушена. Мені здається, що «свого слухача» (я не будурозслинювати, Ви, думаю, розумієте) у вас в Росії в рази більше (хоча це, можливо, й не головне, але все ж не дрібниця)))».
На що Розанов відповів:
«За щиру радість дякую. Але я додам до вашої радості пару ложок чогось гіркого. Швидше за все, це моя остання відповідь на цій конференції. Тому що саме сайт sports.ru розтиражував мене сьогодні як співробітника НТВ-Плюс. Абсолютно автоматом перепостивши те, що написав якийсь персонаж в РГ. У співробітників сайту дуже навіть є мій телефон. Мені між тим, ніхто навіть не спробував подзвонити. Якого хріну? Кліки і так йдуть ... А головне: адже внизу стоїть «звідки взято». Так що начебто і не причепишся: перепостили собі і перепостили. Попутно послалися на Уткіна і Казанського (я перевіряв – нікому з них теж не дзвонили. Це нормально? Для нинішнього життя – можливо. Але для мене – ні. І я не хочу, щоб моя конфа була тут. І сьогодні закриваю її назавжди.
Щодо слухачів. І де їх більше. Мені за останні 10 років ніде так добре не працювалося (ну, може, тільки на хокейних молодіжках) – як в Україні. І нічого, крім вдячності, я не відчуваю – ні до керівників каналу, ні до тих, з ким працював пліч-о-пліч, ні до тих, хто вчив (тут же, в конфе) – як правильно вимовляти «Одеса». Це була казка. І я знаю, що і в Україні (я тепер кажу тільки так) у мене був свій глядач. Вимогливий. Але і вдячний.
І на сьогоднішній ранок, хоча в принципі ми вели переговори про можливе призупинення контракту (якщо коротко про причини, то це перш за все неможливість «виявитися поза політикою», як ти можеш, наприклад, жартувати в Євроуікенде, якщо таке становище? У цій ситуації я дуже вдячний особисто Олександру Денисову та Івану Гресько, керівникам каналу, за розуміння резону «ти повинен бути там, де твоя сім'я»), так от, хоча ми розмовляли про це, і приходили до висновку, що скоріше всього я поїду – але формально я перебував у відпустці до 10 квітня. А після виходу цієї «новини» ми змушені були ці розмови прискорити і зім'яти. Хоча ще раз: майже напевно я б все одно повернувся до Росії.
Мені дорого те, що я там (в Україні) робив. Крім власне коментарів і Євроуікенда в мої обов'язки входила ще й робота з молодими коментаторами. Півтора року минуло, поки попер результат. І я тепер абсолютно спокійний за те, що Діма Гавриленко, Коля Кравчук і Кирило Круторогов далі підуть самі впевнено. Через рік-другий подивіться. Хоча, якщо б мене запитали зараз, я б взагалі рекомендував Діму Гавриленко (з яким возитися довелося найбільше, якщо чесно) – коментатором фіналу Ліги Європи. Не тому що вже кращий (ні, звичайно, там є такі тузи як Серьожа Панасюк і Вітя Вацко, які могли б бути прикрасою будь-якого каналу). А тому що прогрес – і хочеться ризикнути ...
Знаєте, я от зараз пишу і посміхаюся. Ніби знову з ними ... Правда ... І як би там політика не розпорядилася – вони мені всі брати. Ну і сестри, звичайно ... Дівчата з каналу Футбол, я ще неодмінно приїду 8 березня, в трояндах і шампанському! Як торік!
Так що не поспішайте про глядачів ...
Ну а про «повернувся на Плюс» або «повертається» ... Коли пішли переговори – ясна річ, я їх факт не міг приховати від друзів. Від того ж Василя Уткіна. І він, ясна річ, умовляв мене повернутися. Чи не «звідти», а «якщо, то ...». І я йому весь час казав «не поспішай». І він мені казав «розумію». На сьогодні у мене немає ЖОДНОГО конкретної пропозиції в Росії ні від ОДНОГО ТВ каналу. Ось у чому правда. І я планував в неділю прийти на «Англійський акцент» у гості до Дена Казанського. Як приватна, яка перебуває у відпустці, особа. А 10 числа я планував спокійно написати щось подібне до того, що пишу зараз. Тільки побільше слів подяки українським колегам. І поменше гіркоти від того, що в гонитві за кліками папарацці навіть попрощатися спокійно не дадуть.
Звичайно, я можу опинитися на «плюс». Але поки це не факт. І в жодному разі – не сьогодні і не завтра.
Прошу вибачення за емоційність. Зате я був чесний. І напевно, це мій останній пост тут ...».
У випадку з Розановим навряд йде мова про якусь втечу від проблем. Йому б дійсно було важко працювати на шостому десятку в таких умовах.
Доки журналісти з'ясовують, хто ж завчасно оголосив про рішення Альбертовича, вболівальники активно коментують новину, називаючи те, що трапилося суттєвою втратою для українського коментаторства і з ними важко не погодитися. Але, якби там не було, хочеться подякувати Дяді Юрі за пророблену роботу.
показати приховати