Дві скарбниці
![Дві скарбниці](https://football24.ua/resources/photos/news/201401/189986.jpg?v=201701022637&w=1200&h=675&q=10)
Післямова "нудного" поєдинку між "Атлетико" і "Барселоною", а також розгрому, який влаштувала нестримна "Жовта субмарина".
На переповненому стадіоні чи на галявині у парку, на очах мільйонів чи без будь-чиєї уваги, скупучий на моменти та голи чи щедрий на них, — кожен матч вміщує у собі багатогранність величі цієї надзвичайної гри. Занурення у деталі, зачудоване спостереження зблизька збагачує емоціями та враженнями, назавжди прив’язує до магічного дійства з м’ячем.
Об’єктами подібних спостережень (ще одна чеснота футболу!) можуть стати найрізноманітніші за змістом поєдинки. Їхній турнірний контекст, інші обставини створюють окремий невеличкий світ, що народжується за кілька днів до стартового свистка й після фінального потроху поступається місцем світу наступного протистояння.
Щедра жадібність
У плетениці подій тренер має приймати рішення, що визначають структуру й характер боротьби. Рішення, точність яких жорстко перевірятиме на полі озброєний своїми ідеями опонент.
Напередодні головного матчу першого кола Херардо Мартіно свої рішення прийняв напрочуд холоднокровно. І Алексіс Санчес, і Педро блискуче відіграли у попередніх матчах. Цього було достатньо, аби з перших хвилин вийшли вони, а Мессі з Неймаром погрозливо визирали з-під дашка лави запасних.
Незалежно від того, хто вийшов на поле у суперника, Дієго Сімеоне мав протиставити їм еластичну, рухливу, агресивну команду. Саме такою командою був «Атлетико» на перших хвилинах. Неймовірна точність пересувань без м’яча дозволяла встигати перекрити напрямки атак. Витримана до міліметра відстань між гравцями, швидка реакція на спроби суперника переправити м’яч на інший фланг. І звичайно ж пресинг.
«Барса» готова була почекати. Серйозних помилок на перших хвилинах вона не припустилася й крок за кроком відвойовувала територію. Малопомітні на перший погляд досягнення. Та вже м’яч більше опинявся біля штрафного «Атлетико», вже частіше підключався до атак Піке, що за неймовірної щільності гри було важливим фактором. «Барса», звичайно, не розпоряджалася грою, але поступово привчала суперника до гри неподалік від його власних воріт.
Вихід Мессі мав посилити цей тиск, Ліонель мав прорвати цю гнучку оборону й дуже швидко здійснив свою першу спробу. А потім «Атлетико» збунтувався. Це було вражаюче видовище. Арда Туран не просто бився з кількома суперниками у центрі поля, він ще й вигравав цю боротьбу. Він підхоплював м’яч й мчав уперед, відстоюючи право своєї команди на власне «я».
Претендентом на титул «Атлетико» став на «Бернабеу». Перемога у фіналі Кубка була солодкою, але виграш у «Реала» у матчі чемпіонату позбавив команду останніх фобій, відучив її тремтіти перед привидами минулого. Тому й прагнув Арда разом із партнерами довести «Барсі», що ніякого потурання не буде ані Мессі, ані Неймару.
Ніхто не забив, не так вже й часто втручалися голкіпери. Комусь може навіть було «нудно». Футбол у цьому не винен. Він подарував масштабну битву волі одних та інших. Із безліччю заворожливих нюансів. Аби кожен взяв з цієї скарбниці скільки зможе.
Жадоба щедрості
«Вільярреал», як і «Атлетико», грає за «архаїчною» типовою схемою 4-4-2. «Вільярреал», як і «Атлетико», навряд чи приведе нас до майбутнього тактичного раю, у якому ключовою постаттю буде «інвертований, фальшивий голкіпер». Покликання «Вільярреала», як і «Атлетико», є значно скромнішим. «Вільярреал», як і «Атлетико», найкраще характеризує блискуча фраза британського журналіста Хайдера Джавада: «Команда позбавлена славнозвісностей й багата на віртуозів».
В останньому матчі першого кола ці віртуози дали феноменальний концерт. Можна спробувати переповісти кожну результативну комбінацію, згадати шалений пресинг на чужій половині, фантастичну компактність у розташуванні біля свого штрафного майданчика. Можна заглибитися у нетрі статистики й жонглювати рекордними цифрами, до яких команда наблизилася у двох поспіль турах. Можна зробити все це й ані на крок не наблизитися до пояснення цієї феєрії.
«Реал Сосьєдад» сам вміє пестити м’яч, викреслювати охайні лінії своїх комбінацій. Можливо, сан-себастьянці й самі б щось встигли продемонструвати. Якби «Вільярреал» хоч би на трохи зупинився.
Але команда Марселіно упіймала той щасливий стан, коли все здається простим, коли натхнення підхоплює й несе до мети і кожна мить дарує насолоду від кожного руху, кожного задуму, а втілення цих задумів зачаровує глядачів. Цей стан нелегко втримати, ще важче його запланувати. Постійна робота на тренуваннях є необхідною передумовою для такої учти імпровізації, але й вона нічого не гарантує. Тим ціннішими є миттєвості ідеального поєднання зусиль кожного гравця, що у захисті, що у атаці.
«Вільярреал», мабуть, тому й не зупинявся, що турнірні розклади здаються у такі хвилини чимось далеким. Важливим є лише бажання зануритися у деталі, сповна насолодитися чистою радістю творчості. Аби кожен, хто стає свідком цього магічного дійства з м’ячем, взяв із цієї скарбниці скільки зможе.
показати приховати