Дванадцять запитань для ультрас
У цьому блозі я неодноразово розповідала про ультрас Італії, але, відомо, що усе пізнається у порівнянні. Gazzetta dello Sport провела досить цікаве опитування серед представників ультрас топових чемпіонатів, з яким я і пропоную вам ознайомитися.
1. Як у вас вболівають трибуни? Що дозволено і що заборонено?
Schickeria, «Баварія»: «Фаєри та димові шашки заборонені на німецьких стадіонах. Велися розмови про їх можливу легалізацію як у Австрії, але нічого не відбулося. Щодо банерів, барабанів та мегафонів, то тут немає жодних проблем. Стоячі місця вважаються у нас священними, бо це невід’ємна частка німецької футбольної культури».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «На півдні Франції вболівають у латинському стилі – трибуни яскраві та кольорові. На півночі переважає англосаксонський стиль, включаючи free fight».
Ultra Yomus, «Валенсія»: «На іспанських стадіонах заборонені димові шашки. Ця заборона діє з того часу, як запуск морської сигнальної ракети на стадіоні «Еспаньола» призвів до загибелі дитини».
«Ноттінгем Форрест»: «У нас, фактично, заборонено усе. У Блекпулі арештували наші банери, тому що на них не було відповідної довідки. Щодо стоячих місць, то є певна надія на вирішення цього питання. «Астон Вілла» та «МЮ» також роздумують про те, щоб запровадити їх».
2. У порівнянні з минулим, кількість ультрас на трибунах зросла чи зменшилась?
Schickeria, «Баварія»: «Стадіони та фанатські сектори переповнені. У нижчих лігах саме вболівальники підтримують функціонування славних раніше клубів, які опинилися у скруті».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «Зараз у Франції застосовують репресії по відношенню до ультрас. Існує багато заборон. Тому французькі ультрас знаходяться у скрутному становищі. Для нових поколінь ультрас, які виросли, споглядаючи трибуни 15-річної давнини, важко зрозуміти, що сьогодні можна потрапити під суд лише за використання піротехніки».
Ultra Yomus, «Валенсія»: «Зараз трибуни заповнюються завдяки помірним цінам на квитки та стоячі місця. Повернення до минулого, яке принесло свої плоди».
«Ноттінгем Форрест»: «У Англії не існує фанатської трибуни у італійському розумінні. Але, наприклад, у «Крістал Пелес» є сектори, зарезервовані для найзапекліших вболівальників. Вони завжди заповнені».
3. Чи існує у вас щось подібне до картки вболівальника (tessera del tifoso)?
Schickeria, «Баварія»: «У Німеччині такого немає. Ваша бюрократія – нездоланна перешкода для нас, німців, які хочуть поїхати до Італії на футбол».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «Ні. Немає потреби вести списки ультрас таким чином. Поліція й так отримує усю інформацію від босів ультрас».
Ultra Yomus, «Валенсія»: «Не існує нічого подібного. Максимум, що може бути: перед матчами з високим ризиком зіткнень поліція вимагатиме список вболівальників, котрі збираються на виїзд»
«Ноттінгем Форрест»: «У нас є картка вболівальника (fidelity card), яка надає різні промо-пропозиції та послуги».
4. Чи є обмеження щодо виїздів?
Schickeria, «Баварія»: «На кожному стадіоні є гостьовий сектор зі стоячими місцями, квитки до якого коштують не дорожче, ніж за аналогічну трибуну для місцевих вболівальників. Заборони на виїзд трапляються дуже рідко. Така ситуація виникла на матчі «Санкт-Паулі» з «Ганзою» з Ростока, але ультрас «Ганзи» все одно приїхали до Гамбурга та організували грандіозну маніфестацію у день гри. Ультрас Франкфурта та Дрездена також стикалися з подібними заборонами, але зуміли їх обійти завдяки місцевим хлопцям з ворогуючих груп, які дістали квитки. Отож, заборони на виїзди, які й так трапляються дуже рідко, можуть взагалі відмінити».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «Так, наприклад, нам з Ніцци заборонено їздити на Корсику та у Марсель. Їм також заборонено. Здається дивним, але це так. Така держава як Франція, яка заявляє про дотримання прав людини, забороняє громадянам пересуватися в межах своєї країни».
Ultra Yomus, «Валенсія»: «Справжньою проблемою щодо виїздів є висока ціна на квитки до гостьового сектору. Часто за звичайні матчі потрібно платити 50-70 євро…»
«Ноттінгем Форрест»: «Ні, але гості можуть займати лише чітко визначені сектори…»
5. Чи існує практика подібна до DASPO, тобто заборони відвідувати стадіон?
Schickeria, «Баварія»: «Коли виникає підозра про порушення закону з боку вболівальника, поліція інформує клуб, який, у свою чергу вислуховує підозрюваного та приймає рішення про покарання. Справжньою проблемою є масова заборона відвідувати стадіон, яку накладають на усю групу. Наприклад, коли правопорушення здійснює один вболівальник, а карають усіх, хто їде з ним на автобусі чи на потязі. У таких випадках доводиться відміняти рішення про заборону через суд, але розгляд справи може тривати цілий рік».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «Вболівальник несе кримінальну відповідальність за свої дії. Також є адміністративні покарання, спрямовані на попередження правопорушень. У таких випадках заборона відвідувати стадіон може тривати від шести місяців до п’яти років. Правда, можна подати апеляцію. Ультрас, звичайно, сприймають такі заборони як репресії».
Ultra Yomus, «Валенсія»: «Існують покарання у формі штрафів або заборон відвідувати стадіон. Рішення приймає спеціальний комітет протидії насиллю у спорті, підзвітний Міністерству освіти, культури та спорту».
«Ноттінгем Форрест»: «Так. Це називається заборона на відвідання футболу (football banning order). Рішення про заборону приймає суд після винесення вироку про правопорушення на стадіоні або після подання скарги від прокуратури чи поліції. Триває від 3 до 10 років. За порушення заборони можна потрапити у в’язницю на півроку».
6. Чи присутня політика на стадіонах?
Schickeria, «Баварія»: «Існують абсолютно аполітичні ультрас. Є й такі, що за аполітичністю приховують тенденції до правих поглядів. Є ультрас, які виступають проти расизму та належать до лівого крила. Насправді, політика є усюди, тому що це ніщо інше як вираження власної думки про речі, які стосуються нас усіх».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «Мало. Є політизовані трибуни, на яких розмахують триколором чи прапором Ямайки. Але нічого подібного до інших країн. Наприклад, тієї ж Росії, де політика заполонила усе суспільство».
Ultra Yomus, «Валенсія»: «Політики на іспанських стадіонах стало менше, якщо порівнювати з минулим. За будь-яку політичну символіку на трибунах карають».
«Ноттінгем Форрест»: «На стадіонах немає політики».
7. Расизм на трибунах: правда чи наклеп?
Schickeria, «Баварія»: «Певний латентний расизм – це соціальна проблема Німеччини. Расисти вважаються маргіналами, але все одно неможна закривати очі на це явище. Ми вважаємо, що позбутися расизму на стадіонах можна лише тоді, якщо ініціатива йтиме від самих ультрас».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «Явище має незначні масштаби, оскільки трибуни, які стають надто політизованими та расистськими, нариваються на серйозні санкції від влади. Можуть навіть повністю закрити трибуну на певний час. А ультрас-групи тоді змушені міняти назву та символіку».
Ultra Yomus, «Валенсія»: «Лише рідкісні епізоди».
«Ноттінгем Форрест»: «Расизм існував 30 років тому. Зараз ні, але преса іноді роздуває проблему».
8. Яка ваша думка про сучасних ультрас Італії?
Schickeria, «Баварія»: «Для нас італійські ультрас були прикладом для наслідування. Зараз ми з сумом спостерігаємо за тим, на що перетворився італійський футбол. Бюрократія, репресії, заборони… Ми не розуміємо навіщо руйнувати те, що робить футбол унікальним».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «Вони пережили неймовірні репресії. Лише найбільші групи збереглися, за що заслуговують на повагу. Цінності ультрас – саме ті, що вважаються позитивними – поширилися на весь світ саме з Італії».
Ultra Yomus, «Валенсія»: «Приклад для наслідування. Продовжують зберігати власну ідентичність».
«Ноттінгем Форрест»: «Вони надихали нас щодо того, як потрібно вболівати».
9. Які у вас стосунки з журналістами?
Schickeria, «Баварія»: «Різне ставлення у різних груп. Є й такі, що зовсім відмовляються спілкуватися з пресою».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «Єдина газета національного рівня, яка не боїться захищати інтереси ультрас, – це So Foot. Усі інші пишуть банальні речі».
Ultra Yomus, «Валенсія»: «Немає жодних стосунків, тому що іспанська преса тільки те й робить, що критикує ультрас. Ми вважаємо, що вони займаються дезінформацією, поширюють брехню. Вони критикують, не розуміючи того, про що пишуть, не маючи жодного уявлення про світ ультрас».
«Ноттінгем Форрест»: «На форумах та у блогах часто подається більш реалістична картина того, що відбувається у англійському футболі».
10. Що б ви запропонували як глядачі для того, щоб змінити футбол на краще?
Schickeria, «Баварія»: «Футбол має переорієнтуватися на людей, які ходять на стадіон. Має прийти розуміння, що стадіон – це місце соціальних контактів, місце єднання людей зі спільною пристрастю, які таким чином виражають підтримку своєї громади, своїх кольорів. У цьому просторі твориться ідентичність, святкуються тріумфи та оплакуються поразки. Саме тут виходить на сцену справжній футбол. Потрібно дати більше автономності трибунам, зупинити репресії та заборони, знищити бюрократію. І не звертати більшу увагу на телевізійні рейтинги матчів у азійських країнах, ніж на переповнені ентузіазмом трибуни. Бо тоді стадіон втрачає усе своє значення».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «Зараз на стадіон ходять для того, щоб протестувати проти сучасного футболу та репресій. Так французькі ультрас навчилися ненавидіти систему. Ворогом вважається поліцейський з усіма наслідками такого сприйняття».
Ultra Yomus, «Валенсія»: «Зменшити вартість квитків на футбол, а також переглянути розклад матчів, зокрема тих, що припадають на десяту вечора у понеділок… Взагалі, саме через телебачення пустіють стадіони».
«Ноттінгем Форрест»: «Запровадити сектори зі стоячими місцями. Усі вболівальники, які хочуть співати, ходили б тільки туди».
11. Який з європейських стилів уболівання, на вашу думку, є зараз найкращим?
Schickeria, «Баварія»: «Німецький, бо у нас є свобода вболівати. Свобода, яку потрібно захищати усім разом».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «Для усіх народжених у Ніцці Серія А залишається прикладом для наслідування. Проте зараз німецькі ультрас знаходяться на іншому рівні, хоча і здається, що вони якісь поверхові, несправжні…»
Ultra Yomus, «Валенсія»: «Найкращі – німці. Клуби залучають вболівальників, щоб разом творити спільне бачення футболу».
«Ноттінгем Форрест»: «Німці набагато випереджають усіх інших, нагадуючи нам про те, за що ми так любимо футбол».
12. У Італії є правило щодо територіальної дискримінації. А у вас є щось подібне?
Schickeria, «Баварія»: «У нас немає поняття територіальної дискримінації. Нікому не прийде в голову зачинити трибуну тільки тому, що про жителів Бремена чи Гамбурга співатимуть, що у них риб’яча голова. Або якщо хтось заряджатиме про повені у Кельні чи про наші баварські шкіряні штанці. У Німеччині дуже рідко закривають трибуни, лише у випадку неодноразового використання фаєрів та димових шашок або коли вболівальники масово вибігають на поле».
Ultras Populaire Sud, «Ніцца»: «Трибуну можуть закрити за використання димових шашок чи фаєрів. За заряди – ні. Проте у босів ультрас можуть виникнути проблеми, якщо з трибун лунатимуть образи по відношенню до організацій, котрі борються з расизмом».
Ultra Yomus, «Валенсія»: «Ні, в Іспанії такого закону немає».
«Ноттінгем Форрест»: «Ні, хоча погрожували закрити трибуни, які відзначаться гомофобією по відношенню до вболівальників «Брайтона», клуба з міста, де є велика спільнота геїв».
За матеріалами Gazzetta dello Sport
показати приховати