Двадцятирічний капітан і компанія
Матч між «Фіорентиною» та «Лаціо» можна назвати центральним у турі з різних причин, але головна з них – ігрова, бо загальновизнано, що обидві команди перебувають у найкращій формі серед усіх представників Серії А. І радують не тільки позитивним результатом, а й справедливо заслуговують на передстартові компліменти на кшталт: нас чекає grande bellezza, тобто велика краса. Що ж, на полі тіфозі, справді, побачили красу, але у виконанні лише однієї з команд, що для її шанувальників – грандіозне свято. Для їх суперників достатньо повторити післяматчеву заяву Монтелли: «Це був найгірший матч у моїй тренерській кар’єрі». Для більшості, можливо, бракувало інтриги і драматизму, тому максимальне задоволення могли отримати ті, хто надає перевагу чистому мистецтву.
Мені хотілося поговорити про яскравих персонажів протистояння, і головними претендентами на роль героя булі ті, хто у всіх на устах, – Мохамед Салах та Феліпе Андерсон. Єгиптянин увірвався у Серію А так стрімко, ніби намагався довести, що його головна перевага – ураганна швидкість. Яка у той же час не позбавлена результативності: 3 голи у 4 матчах чемпіонату і найважливіше – переможні м’ячі проти «Ювентуса» у Турині у півфіналі Кубку. Феліпе Андерсон засяяв ще минулого року, потім зник з ефіру через травму під акомпанемент трагічних сімейних обставин, а після повернення набирав потроху форму, поки знову не показав усі грані свого непересічного таланту минулого туру проти «Сассуоло» – чого вартий лише шедевр, коли бразилець здалеку закрутив м’яч у дальню «дев’ятку»!
Планувала, що виберу одного з цих двох героїв, який проявить себе краще у вчорашньому поєдинку, але… Салах? Вчора Мохамед був лише однією з «фіалок», яка не розцвіла, хоч і проривалася назовні сильніше за інших. Андерсон? Втратив не одну можливість відзначитися, хоча при цьому заробив пенальті і взагалі брав найактивнішу участь у комбінаціях. Теж один з. Насправді, неймовірна перемога «Лаціо», яку не відображає навіть розгромний рахунок 4-0, визріла у центрі поля. У ногах Лукаса Більї, який, окрім очевидно напрацьованого голу і спроби його повторити, зробив гру від початку до кінця, а коли аргентинцю вистачає сил на усі 90 хвилин – «Орлів» не спинити.
Проте не набагато гірше показав себе юний римський хлопчина, з яким пов’язаний найемоційніший момент. На 80-й хвилині Маурі залишив поле і передбачувано віддав пов’язку Раду, який, мабуть, найближчий до тіфозі серед сучасних гравців, а тому добре відчуває усю цю ситуацію з Даніло Катальді, який пізніше розповів: «Дякую Штефану за таку можливість. Я спочатку не хотів брати, оскільки переді мною є багато великих футболістів. Я дуже здивувався, але Штефан наполягав. Якби я не погодився, думаю, він би мене побив» (Раду може :-)). І сміється щасливий capitan futuro, майбутній капітан – цю мрію з ним розділяють тисячі лаціалі.
З точки зору результату не так і важливо, хто (за національністю чи походженням) вміє грати у футбол у твоїй команді, але, коли у футбол вміє грати хлопець, який не тільки говорить з тобою однією мовою – а й навіть з однаковим акцентом! – виникають особливі почуття. Це, мабуть, ті самі почуття приналежності, які з самого початку мають вболівальники клубів нижчих дивізіонів, бо там не тільки місцеві грають, а й усе інше часто роблять locals – косять газон, готують стадіон і трибуни, знімають і монтують огляди зустрічей… Ця спорідненість здебільшого втрачається на вищому рівні і її можна відчути хіба що через гравця, яким ще вчора був таким як ти.
20-річний Даніло Катальді – romano de Roma, римлянин з Риму, нехай і не з центральних кварталів, а з передмістя. Зате з промовистою назвою, яка відразу вказує на Вічне місто: Tomba di Nerone, Могила Нерона. Зі звичайної родини: батько кожного дня з четвертої ранку розвозить напої по барах та ресторанах – Даніло нещодавно подарував йому авто Renault Clio з перших серйозних заробітків, а мама – не працює, бо завжди водила сина на тренування. Крім минулого сезону, коли той виступав в оренді в Серії В у Кротоне, де набирався досвіду дорослої гри. Повернення додому давало надію, але травма, отримана у молодіжній збірній, відтермінувала прорив.
Катальді дебютував у Серії А лише 19 січня у матчі проти «Наполі», а уже з 24 січня, з поєдинку проти «Мілану», фактично перетворився у гравця основного складу Стефано Піолі (8 матчів, 1 ассіст), бо лише одного разу розпочав з лави запасних – проти «Удінезе». Цей динамічний та креативний центральний півзахисник з дитячим обличчям впевнено зайняв позицію поряд з Лукасом Більєю, котрому активно допомагає в обох фазах гри, але потенційно може стати навіть провідним плеймейкером «Лаціо» і не тільки. Антоніо Конте уважно слідкує за колишнім капітаном Прімавери «б’янкочелесті», яка відзначилась скудетто у 2013 році, і не виключає його швидкого злету у національну команду, бо вражений: «Цей хлопець, справді класно грає!»
показати приховати