"Девічу потрібно негайно змінити клуб"
"Футбол 24" робить спробу з’ясувати, куди запропастився форвард збірної України, і чому він засів у глибокому запасі казанського "Рубіна".
Де Девіч? Хто щось чув? Чому він не грає? Ці запитання, які можна зустріти на будь-якому футбольному ресурсі України, з кожним днем стають все актуальнішими. В той час, як, здавалося б, списані на Батьківщині Денис Олійник та Артем Мілевський щоразу частіше дарують позитивні новини своїми виступами у чемпіонатах Голландії та Хорватії, колись найкращий бомбардир чемпіонату України – мовчить. І мовчанка ця розтяглася до непристойних розмірів.
«Ні-ні, я ще не забув про такого форварда, як Девіч, - посміхається в розмові з «Футболом 24» заслужений тренер України Юрій Дячук-Ставицький. – Але вже давно зрозуміло – йому не варто було міняти клуб. «Металіст» був «його» командою».
Буремного 27 лютого, коли з України вже накивали п’ятами головні політичні злочинці, а також власник «Металіста» Сергій Курченко, і клуб вперше зазирнув у реальну безодню, на офіційному сайті слобожанців з’явилася новина, що Марко Девіч став гравцем «Рубіна». Трансфер обійшовся росіянам у шість мільйонів євро, а контракт набрав чинності до грудня 2016-го. Всі здавалися задоволеними. «Металіст», не знаючи, на чому стоїть у новій українській реальності, отримав хоча б якісь гроші. Девіч, як здавалося тоді, полишив корабель, що от-от потоне. Ну а казанці думали, що переграли всіх, адже отримали форварда збірної України, який до того ж очолював бомбардирські перегони УПЛ з 15-ма голами і 17-ти матчах, за відверто смішну суму.
На перший гол Девіча за «Рубін» чекати довелося недовго. Шістнадцятого березня Марко розписався у воротах «Волги», а його команда перемогла – 3:1. Однак з кожним туром результативність українського серба падала. За підсумками сезону він провів 11 матчів і забив три м’ячі. Казань опинилася без єврокубків – «Рубін» фінішував на дев’ятому місці, зганьбившись, зокрема, в матчі із «Зенітом» (2:6).
Влітку у головного тренера казанців Ріната Білялетдінова виникли перші претензії до Девіча, якими він поділився із пресою: «Девічу би масу набрати. Легкому гравцеві важко в боротьбі проти габаритних захисників». Дивна позиція, чи не так? Чомусь в УПЛ це анітрохи не перешкоджало Маркові штампувати голи. Далі – більше. На літніх тренувальних зборах в Італії наш серб начебто підхопив якусь загадкову інфекцію, тож вісім днів провів у повній ізоляції – без тренувань і спілкування з командою.
А вже в новому сезоні Девіч відійшов не те що на другі, а на треті ролі в «Рубіні». Ось статистика натуралізованого серба, яка допомагає краще усвідомити всю глибину ями, в якій він опинився.
Востаннє забивав 10 травня – у ворота «Крильєв Совєтов».
Востаннє виходив на поле 31 серпня. На 62-ій хвилині замінив Портнягіна у нічийному матчі з «Уфою» (1:1).
Востаннє з’являвся у заявці «Рубіна» 13 вересня. Того дня Казань обіграла «Ростов» - 2:1.
Білялетдінов робить ставку на Ігоря Портнягіна (9 матчів, 3 голи), Сердара Азмуна (9 ігор, 1 гол), та Максіма Кануннікова (10 матчів, 4 голи). Під рукою тренера також Владімір Дядюн, екс-гравець міланського «Інтера», «Аталанти» і «Чезени» Марко Лівайя та Каміль Муллін. Левову частину голів команди забиває турецький хавбек-ветеран Гьокденіз Караденіз. «Коли футболіст змінює клуб, він яскраво спалахує, або ж навпаки – гасне, - каже Юрій Дячук-Ставицький. – У випадку з Девічем йому, очевидно, не підійшла гра нової команди, він не вписується у тренерські задуми. Так, Марко запрошувався у «Рубін» вже «під Білялетдінова». Але часто трапляється так, що тренер бере футболіста, а той не грає. Що, хіба такого не було, до прикладу, в «Динамо» при Блохіні?»
«Гравця легко вивести з рівноваги, якщо він бачить, що тренер йому не довіряє, - продовжує Дячук-Ставицький. – Думаю, справа якраз у психологічному аспекті, а не в політичному, як дехто припускає. Мовляв, у «Рубіні» Девіча посадили в запас із принципу – через війну». Заслужений тренер України не погоджується зі ще одною версією кризи футболіста. Як відомо, Марко трохи більше року тому одружився, а у грудні дружина подарувала йому донечку. Тож припускають, що форвард міг знизити вимоги до себе, більшою мірою зосередившись на сім’ї.
«Ну йому ж не 18-19 років! – майже вигукує Дячук-Ставицький. – Це молодих футболістів одруження чи народження дитини може вибити з колії. А Марко якраз у тому віці, коли дитина – додатковий стимул для футболіста грати і добиватися успіхів, щоб ним могли пишатися вдома».
Коли кількість запитань і здогадок досягла критичної межі, слово взяв Рінат Білялетдінов. «Девіч тренується за спеціальною програмою, бо не набрав форму, - переконує тренер «Рубіна». – Крім того, він відчуває біль у коліні. Якщо так продовжуватиметься, йому вже взимку варто буде шукати собі новий клуб».
«Девічу потрібно змінити команду, причому негайно, щоб повернути собі втрачені кондиції і довіру, - вважає Дячук-Ставицький. – Йому 31 рік. Для футболіста – це ще не стеля, можна 3-4 роки спокійно пограти в нормальному клубі. Тоді в національну збірну будуть всі підстави повернутися».
Позавчора Марко Девіч відсвяткував День народження, що, між іншим, якраз і спровокувало нову хвилю вболівальницького зацікавлення долею опального екс-форварда «Металіста». Вочевидь, це були найсумніші іменини в його багатій футбольній кар’єрі. А не так давно вітчизняні ЗМІ розтиражували слова молодого динамівця Вадима Шевчука, який їздив у Казань на перегляд і бачився з Девічем: «У «Рубіні» він нещасливий. Його там не цінують так, як в Україні».
Вояж на береги Волги провалився. Маркові належить зібрати волю в кулак і наважитися зробити перший крок – перейти в іншу команду. Оренда, не оренда – це не так важливо. Важливо – подалі від країни з дуже нехорошою аурою. І чому б, наприклад, не третє пришестя в «Металіст»? Вони обоє – і гравець, і клуб – потребують один одного, як ніколи раніше.
Олег Бабій, Футбол 24
показати приховати