Дербіманія. Лондон. Бірмінгем
Я не вибирав цю тему. Вона вибрала мене сама. Хіба можна писати про щось інше, якщо на Туманному альбіоні відразу чотири (!!!) потужні принципові протистояння. Вони немовби загіпнотизували, відволікаючи від усенької величезної бабці Європи та примушуючи з роззявленим ротом спостерігати за справжнісінькою класикою – англійськими дербі…
1. Чергова жертва Авраама…
Востаннє я писав про «Вест Хем» ще 4 місяці тому. Тоді теж мав нагоду переглянути лондонське дербі за участю «молотобійців». І знаєте – нічого не змінилося. Навіть рахунок той самий! Той самий приречений настрій. Та сама бездарна гра. Ті самі шоковані та вбиті горем уболівальники. І, на превеликий жаль, те саме обличчя на тренерській лаві…
Колись Авраам був готовий принести в жертву улюбленого сина, та йому не довелося цього робити. Інший Авраам схоже готовий підкласти під ніж от уже друге своє дітище. Чи улюблене Грантом – не знаю. А от стосовно того, що й «Портсмут», і «Вест Хем» обожнюють тисячі інших людей – жодних сумнівів…
Я не можу зрозуміти Гранта. Він покидав стадіон, нібито прощаючись із фанами. Аплодисменти від тренера вболівальникам, а згодом ще й клубний шалик, кинутий на трибуни. Вже за кілька хвилин на прес-конференції ми бачимо іншого тренера. Печального Гранта витіснив Грант агресивний: «Чому Ви питаєте чи це моя остання гра? Я не знаю. Якщо я не менеджер, то що, скажіть будь ласка, я роблю тут і зараз?!» Пане Аврааме, над цим питанням не один сушить собі голову: ЩО, ЧОРТ ЗАБИРАЙ, ВИ ТАМ РОБИТЕ???
Кажуть, от-от наставником Hammers стане Мартін О’Ніл. Якщо так станеться, то я навіть не сумніваюся, що розподіл сил у лондонському футболі зміниться. Бо те, що було в суботу – то не футбол. Просто хлопці Венгера трохи повчили сусідів грати у футбол…
2. Дербі другого міста
Трохи довго «Бірмінгем Сіті» виконував роль «англійського «Закарпаття», або ж ліфта, мандруючи між прем’єр-лігою та чемпіоншипом. Дехто вже може й почав забувати наскільки непоступливими, цікавими та захоплюючими бувають бірмінгемські дербі.
Бірмінгем – друге за кількістю населення місто в Англії. Можливо, за футбольними досягненнями місто не так високо, однак протистояння «Астон Вілли» та «Бірмінгем Сіті» все ж називається Дербі другого міста. Втім, браком здобутків тут дорікнути можна хіба що одній команді – «Сіті». «Сині» - профі по програних фіналах. Так у 60-их вони двічі поспіль поступилися у вирішальних матчах Кубка ярмарок. Щодо «вілланів», то тут із трофеями все гаразд – 7 чемпіонств, 7 кубків, та ще й Кубок чемпіонів у придачу. От тільки з часів останнього тріумфу минуло вже 15 років…
Мені важко сказати що сталося останніми роками – чи то «Бірмінгем» підтягнувся до рівня «Вілли», чи то «леви» опустилися до «синіх». Швидше за все одвічні суперники зробили по кілька кроків назустріч один одному. Однак те, що з того вийшло – мені до смаку. Дербі другого міста було яскравим, змістовним, бойовим, просто смачним… Команди, опинившись на межі зони вильоту, не мучились на полі, а грали. Грали відчайдушно та пристрасно. 1:1 відтак виглядає цілковито справедливим підсумком такої битви…
І не можна оминути трибуни «Сент-Ендрюса». Якщо «Бірмінгему» зазвичай важко було тягатися на рівних із «Віллою», то фани «Сіті» дуже часто втирали носа опонентам. До рукоприкладства мало не дійшло нещодавно на чвертьфіналі Кубка ліги. Була робота в стартів та правоохоронців і в неділю. Голий хлопець на газоні та піротехніка на трибунах сприймалися як частина футбольного шоу. Ці команди просто зобов’язані зберегти прописку в еліті. Або принаймні синхронно опуститися на поверх нижче :) Адже футбольна планета потребує дербі другого міста…
ФОТО - ZIMBIO.COM
ДАЛІ БУДЕ...
показати приховати