Дербі честі і чогось більшого
Таку назву цьому протистоянню дано на офіційному сайті ФІФА. Людині, непосвячені у нюанси, завжди важко вникнути в суть тих чи інших стосунків.
А на відміну від мексиканського дербі, яке ми згадували минулого разу, суперництво сьогоднішніх героїв не ґрунтується на повній відмінності між ними. Скоріше, їх посварила слава.
Спочатку був м'яч
Наприкінці 19. століття еміграція з Європи в Латинську Америку не була рідкістю. Одним із таких емігрантів був 18-річний Вільям Патс, що 1894 року прибув до Параґваю з родиною. Тут, в Асунсьйоні, Вільям став спортивним тренером в одному з коледжів міста.
Якось 1901 року Патс відвідав Буенос-Айрес, де придбав футбольний м’яч. Повернувшись додому, Вільям став викладати своїм підопічним практику футболу. Можна уявити, наскільки швидко нова гра захопила параґвайців, якщо вже впродовж року на центральному майдані столиці відбувалися перші турніри, а в липні 1902 Вільям Патс вирішив заснувати перший параґвайський футбольний клуб. Назву для нього вибрав також він — клуб отримав ім’я «Олімпія» (інші два варіанти — «Параґвай» та «Еспарта»).
Вільям Патс (1876-1946) — батько параґвайського футболу.
Через 10 років, коли в Параґваї вже відбулося шість чемпіонатів, купка ентузіастів із Баррйо Обреро (район Асунсьйона) заснувала ще один клуб. Назву «Серро Портеньйо» було дано в пам’ять про битву 1811 року між аргентинськими (незалежними) та параґвайськими (іспанськими королівськими) військами, в якій перемогу здобули війська короля. Барви клубу — червоно-сині — були пов’язані з актуальною політикою: в ті часи Параґвай переживав період нестабільності, за владу в країні боролися дві партії — «Колорадо» та Ліберальна. Власне кольори цих двох суперників було поєднано на смугастій формі «Серро Портеньйо».
Щодо першого матчу між командами, то про нього не збереглося точних даних. Він відбувся 1912 року і завершився з рахунком чи то 3:1 на користь «Олімпії», чи то внічию 2:2.
Будь-що зберегти гідність
Історія цього класико нагадує гру «вибивало» на двох: суперники почергово намагаються вразити одне одного. І тут ключова особливість у почерговості цього дійства.
Так, 1915 року команди встановили внутрішній рекорд, зігравши протягом року чотири матчі. В першому перемогла «Олімпія» 5:1, а вже в другому «Серро Портеньйо» взяли реванш 5:0; третій матч закінчився внічию 1:1, а четвертий увінчався драматичною перемогою «Серро» 4:3 (4-ий гол було забито на доданих хвилинах).
Наступного року «Олімпія» вилила злість на опонентів — 10:1. Лише через двадцять років «Серро» змогли аналогічно поквитатися з суперником, обігравши «Олімпію» 8:1.
1969 року команди потрапили до спільної групи в Кубку Лібертадорес. Післяпоразки 4:1 на виїзді «Олімпія» провела досить рівну гру проти «Серро» вдома. Проте за рахунку 1:1 нападник смугастих Міґель Анхел Соса бездоганно виконав сольний вихід до воріт суперника й, обігравши воротаря, сів на м’яч на лінії воріт. Коли кіпер підвівся на ноги, Міґель таки закотив м’яч у ворота, принісши своїй команді перемогу.
Сатурніно Арруа («Серро») — найкращий бомбардир в історії дербі (11 м'ячів).
«Олімпія» помстилася «Серро» аж 1991 року, коли в статусі чинного володаря Кубка Лібертадорес вони зустрілися зі смугастими в ¼ фіналу. Поразку 0:1 на виїзді чорно-білі сповна компенсували домашньою перемогою 3:0.
1999 року клуби вирішували долю чемпіонату в фіналі сезону (оскільки «Олімпія» виграла Апертуру, а «Серро» — Клаусуру). Після домашніх 1:0, «Олімпія» програвала «Серро» 0:2 на виїзді. Проте в другому таймі все стало з ніг на голову: два голи впродовж 15-ти хвилин і, зрештою, пенальті на 90-ій хвилині вирішили долю золота на користь найстаршого клубу Параґваю.
Цієї суботи
Отож, 27 жовтня суперники знову зійдуться у двобої. «Олімпія» за всіма історичними показниками перевершує свого опонента: більше перемог вдома, більше перемог у дербі, три Кубки Лібертадорес тоді, як «Серро» не здобув жодного. І навіть за таких обставин «Олімпія» нерідко потерпає від «Серро Портеньйо», адже це латиноамериканський футбол — тут можливе все.
Марко Лютий
показати приховати