Кернозенко: Не всім так щастить, як Шуховцеву
Тренерська кар'єра В'ячеслава Кернозенка розпочалася в казахській команді “Восток” і Усть-Каменогорська. Втім, цей етап життя відомого у минулому воротаря тривав не довго — близько шести місяців. Чому не склалося в Казахстані та про власні плани екс-воротар київського “Динамо” та дніпропетровського “Дніпра” розповів в інтерв'ю сайту “ФУТБОЛ 24”.
- В'ячеславе, ви нещодавно повернулися із Мінська. В столиці Білорусі були по особистих справах чи по робочим питанням?
- Як сказати... Справа в тому, що зараз займаюся роботою, за яку гроші не отримую. Повернувся в тренерський штаб юнацької збірної 1995 року народження. Ми їздили в Мінськ на турнір.
- В'ячеслав чому в казахському “Востоці” тільки півроку попрацювали?
- В цю команду мене запросив Олександр Голоколосов. Він “Восток” прийняв у травні. В кінці цього ж місяця я долучився до роботи. Тоді команда перебувала на останньому місці. На жаль, зберегти прописку в елітному дивізіоні нам не вдалося. Контракт підписував на півроку. По його завершенні повернувся в Україну. От і все.
- Взагалі, які враження від Казахстану, рівня місцевого футболу?
- Враження неоднозначні. Є команди хороші, з пристойними умовами та амбіціями. Є і інші команди. У “Востоці” мене здивувало відношення до клубу з боку місцевої влади. Професійним клубом “Восток” назвати важко. Звідси і результат такий. Якби команді вдалося залишитися в еліті, це було би справжнім дивом. Хоча шанси на це були.
- Під час переговорів не звертали увагу на рівень клубу?
- Я ж їхав до конкретної людини — до Олександра Миколайовича Голоколосова. З його сином колись грав, разом тренувалися в дитячій школі київського “Динамо”. Роботи тоді не мав, був задіяний тільки в юнацькій збірній. А в збірній будь-якої вікової категорії оформлений в Федерації тільки старший тренер. Усі його помічники працюють на громадських засадах. Мені хотілося попрацювати в дорослій команді. Та і хотілося для себе знайти відповіді на деякі питання. Тому і погодився на роботу у “Востоці”. Олександру Миколайовичу дав згоду ще перебуваючи в Києві. Приїхав туди, побачив деякі незрозумілі моменти в організації клубного процесу. Думок щось змінювати в мене було, принаймні вирішив допрацювати до кінця року. Так і сталося.
- А які побутові умови в Усть-Каменогорську?
- Нормальні... Ви не думайте, що там край землі. Побутові умови в Казахстані нормальні. Місто не погане. Єдиний його недолік — це те, що Усть-Каменогорськ є металургійним містом. Тому з екологією є проблеми. Але саме місто мені сподобалося. Клуб знімав квартиру. Інша справа з умовами роботи. Маю на увазі те, що не було нормальної інфраструктури — ні бази, ні полів. Було одне ігрове поле зі штучним покриттям. Так ми на ньому проводили офіційні ігри та тренування. Крім нас, на цьому полі займалися ще дитячі команди. Здається, там тренувалися усі футболісти міста. Третій рік, якщо не помиляюся, не міняли покриття. А умови побуту там нормальні.
- Зараз у вас є пропозиції по продовженні тренерської кар'єри?
- Звісно, розглядаю. З роботою завжди краще, чим без роботи. Але конкретних варіантів наразі не має.
- Відчуваєте себе затребуваним фахівцем?
- Ні, не відчуваю. Я ж без роботи. Але, у всякому випадку шукаю варіанти. Інша справа, що не усім так щастить, як Шуховцеву, якого відразу головний тренер забрав у свій клуб. Будемо шукати, будемо думати, побачимо що далі буде. Наразі, кажу, було тільки вакантне місце в юнацькій збірній.
- Тренерські курси закінчували?
- Ні, не закінчував.
- Коли збираєтеся отримати ліцензію?
- Була розмова про це в Казахстані, казали, що “Восток” в цьому плані мені може допомогти. Але потім усе вийшло по-іншому. А зараз не маючи роботи отримувати ліцензію не бачу сенсу. Можна ж заплатити гроші, а потім так довгий часне найти роботу. І що, з часом знову поновлювати ліцензію? Але те, що потрібно вчитися і отримувати ліцензію — це однозначно. В Казахстані лише переконався в цьому.
- Кажуть, поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Тренер воротарів В'ячеслав Кернозенко мріє стати головним тренером?
- Я наразі не знаю стосовно “генерала, не генерала”. Хочу розібратися з питанням тренера воротарів. Хочу заслужити статус фахівця. Я на початковому етапі цього шляху. Тому загадувати щось зарано. Наразі бачу себе лише тренером воротарів, а що буде далі — побачимо.
Розмовляв Андрій Захарчук
показати приховати