Футбольне ельдорадо
Балаш Джуджак – новітній мисливець за скарбами
У середньовіччя деякі люди вірили, що існує країна золота та дорогоцінного каміння Ельдорадо (El Dorado). Там, нібито, коштовності лежать повсюди – так, немов у нас звичайні каменюки… Мабуть, сьогоднішній чемпіонат Росії уявляється іноземним гравцям таким собі Ельдорадо ХХІ століття. Сюди можна прийти і, демонструючи який-не-який футбол, заробляти просто казкові гроші. Російську прем’єр-лігу вже охрестили «європейським Катаром». Однак є й одна значна перевага над шейхівським чемпіонатом – на відміну від арабських клубів, росіяни грають в єврокубках! Чи це не рай?
У РПЛ ніколи не бракувало талановитої молоді, яка сприймала поїздку на Схід немов трамплін у справжню Європу. Візьмемо тих же Відіча та Івановіча. Були тут і визнані «зірки» передпенсійного віку, що приїхали підзаробити перед завершенням кар’єри, як-от Ян Коллер. Однак останніми роками російська ліга вийшла на новий якісний рівень. Сюди поїхали сильні футболісти в розквіті сил.
Першим шоком для мене став перехід до московського «Динамо» Кевіна Кураньї. Як не крути, він був одним із найкращих форвардів бундесліги і, судячи із німецьких трансферних традицій, повинен був переїжджати до Мюнхен, а аж ніяк не до Москви. Все в світі можна пояснити грошима, але в 28 років?! Рішення Кевіна було для мене зовсім незрозумілим. В голові навіть крутилися варіанти, що, після відчислення зі збірної, він розчарувався, плюнув на спортивні перспективи та повністю сконцентрувався на фінансовому збагаченні…
Вкотре роззявити рота футбольну громадськість примусило «Анжі». Махачкалинський клуб колись ледь не виграв Кубок Росії, це я пам’ятаю. Ще одна асоціація, що відразу виринала при згадці про «Анжі» – це розповіді Мирона Маркевича та Юрія Дячука-Ставицького про доволі дику вдачу тамтешньої спільноти. І все. Аж тут – на тобі. Бабум! Клуб мільярдера…
Зимове трансферне вікно вивело «Анжі» в топи за кількістю згадок у мас-медіа пост-радянського простору. Нові власники повернули баблокраник і знані футболісти один за одним поїхали на Кавказ. Найгучніше ім’я з-посеред новобранців, звісно, в Роберто Карлоса. Однак інші бразильці – Жусілей (на той час 22 роки) і Тарделлі (24) були одними із найкращих у внутрішньому чемпіонаті. А марокканця Буссуфу із «Андерлехта» взагалі сватали в найсильніші чемпіонати Європи. Було дивно. Стало дивовижно. Коли контракт із «Анжі» підписав угорський півзахисник Балаш Джуджак.
Я можу зрозуміти мотиви 38-річного Карлоса. Так, він чемпіон світу, 3-разовий переможець Ліги Чемпіонів et cetera… Однак ключове слово тут «38-річний». Чоловік хотів завершити вдома – не вийшло. Поїхав за грошима. Із бразильцями також менш-більш усе ясно. Їм не по 18, хочеться в Європу. Краще через трамплін у вигляді Росії/України/Португалії/Бенілюксу. Вони обрали багату Росію, багате «Анжі». Молодці. Але яким вітром занесло на край Європи найкращого асистента Ередивізії, футболіста, який міг стати «зіркою» екстракласу?!
Джуджаку 24 роки, з них чотири останні сезони футболіст провів у ПСВ. Він переїхав до Нідерландів і став обличчям свого нового клубу. Він примусив угорців відкласти на полицю старі чорно-білі фотоальбоми команди Шебеша і повірити, що мадяри знову можуть стати могутніми. Через нього спортивні журналісти сушили собі голову гадаючи, котрому із грандів пощастить заманити до себе цього «фантазісту». ТАКОГО уявити собі не міг ніхто.
Афеллай уже виходить на поле у складі «Барселони». А особисто мені, коли я спостерігав за цими хлопцями в ПСВ, Джуджак із цієї пари подобався більше. Так, можливо, в «Барсі» його зараз не потрібно. Так є кому роздавати паси. Однак гравець приблизно такого ж рівня та позиції – Нурі Шахін – підписує контракт із мадридським «Реалом», тоді як Балаш (вдумайтеся!) їде в Махачкалу!
«Я дуже радий стати частиною амбітного проекту під назвою «Анжі». Для мене це величезний крок уперед в кар’єрі…» – лукавить Джуджак у своєму першому інтерв’ю в статусі махачкалинця.
Зрозумійте – я не засуджую футболіста. Пишучи це, я швидше визнаю власну підпорядкованість стереотипам. Мені просто потрібен час, аби звикнути до того, що завтра, скажімо, Агуеро та Барріос перейдуть в «Анжі», а Ібрагімовіч і Лемпард, наприклад, у «Терек». Нові тенденції європейського футболу…
І я чудово розумію, що кожен має право на вибір. І взагалі, хтозна – можливо цей крок взагалі виявить найрозумнішим у кар’єрі Балаша Джуджака. Гроші мають величезне значення в нашому повсякденному житті. Колись люди покидали все і прямували через океани до невідомої землі, щоби лише знайти золото і забезпечити собі спокійну старість, а своїм дітям багатство та впливовість. Тепер же вистачить просто поїхати Кавказ і там копати бальоном. Ельдорадо стало доступнішим. Хіба це не чудово?
показати приховати