Дьяманті: Боротьба за виживання стимулює
"Футбол 24" пропонує інтерв'ю з капітаном "Болоньї", який сьогодні виведе свою команду на поле проти "Лаціо".
29-річний фантазіста Алессандро Дьяманті переїхав до Болоньї у 2011 році. Хоча "Аліно" провів у клубі лише 15 місяців, він уже встиг стати лідером атак та капітаном "россоблу". Забивши 5 голів у цьому сезоні, спробує побити власний рекорд за рік – 7 м’ячів. Проте він як людина, яка не вірить у футболістів-символів з найвищою у клубі зарплатнею, чесно зізнається: "У мене гарні стосунки з клубом, але, якби мене запросили у топ-команду, я б зробив інший вибір".
Ось що Дьяманті розповідає про себе: "Я звичайна людина, якій дуже пощастило з сім’єю. Скоро у нас з’явиться третя дитина – хлопчик після двох дівчаток. Не скажу, як ми вирішили його назвати. Мені подобається моя робота, і я виконую її з ентузіазмом по 24 години на добу!"
– Дьяманті, як Вам живеться і працюється у Болоньї?
– Я живу і працюю у атмосфері позитиву. У місті мені усе подобається. Є гарні школи, небагато заторів на дорогах, чудові ресторани. Я фанат смачної їжі, мені подобаються усі страви – від тортеліні (паста, яка нагадує пельмені, готується з прісного тіста з м’ясом, сиром або овочами) до болліто (різні види м’яса – свинина, курятина, яловичина, язик, шинку – варять разом з овочами та приправами).
– Після 51 пункту у таблиці минулого року Ви сподівалися на амбіційний проект. Проте у "Болоньї" не дуже виходить – Ви розчаровані?
– Ні. Багато хто забуває про те, що ми набрали 51 очко у останніх турах і взагалі сильно додали у другій половині сезону. Наша ціль не змінилася – зберегти місце у Серії А, тобто набрати 40 очків. Ми все зробимо для цього.
– Чому гравець з Вашими здібностями зумів реалізуватися лише у 29 років?
– Кожна людина досягає зрілості у різний час і по-різному. Хтось швидше, хтось повільніше, а хтось взагалі ніколи. У моєму випадку мало статися саме так. Можливо, у 20 років я не вмів грати так як зараз, можливо, мені не вистачало дисципліни… Можливо… Зараз у мене достатньо досвіду, я не шкодую про минуле, тому що задоволений тим, що маю.
– Якось Ви сказали, що боротьба за виживання стимулює. Але хіба ж це не надто невисока ціль для людини з Вашим талантом?
– Я знаходжусь там, де заслуговую бути. До того ж, насправді, боротьба за виживання та за скудетто вимагає однакових якостей: концентрації, бажання, сили, злості, адреналіну, таланту.
– Про що Ви все ще мрієте, коли закриваєте очі?
– Я не мрійник. Вважаю, усе, що ми хочемо, ми маємо здобути на полі. Мені пощастило, тому що у збірній я можу грати поруч з найкращими футболістами. І мені цього достатньо.
– У Вас є приклад для наслідування?
– Взагалі, немає. Але ось недавно сподобалась гра Кьєлліні, який безперервно працював 95 хвилин. Я дуже поважаю Джорджо, але кумирів чи прикладів у мене ніколи не було.
– Вам не вистачає Раміреса?
– Я не говорю про гравців, які залишили "Болонью". Якщо Гастона немає з нами, значить у нього не було причин залишатися. Зараз мені подобається грати з Габбьядіні, Коне та Паскуато.
– Ви підписали контракт з "Болоньєю" до 2017 року. Якщо не буде ніяких несподіванок, Ви завершите тут кар’єру. Можете щось додати?
– Хочу продовжувати підтримувати чесні стосунки з вболівальниками та керівництвом "россоблу". Я не лицемір: якщо надійде гарна пропозиція з-за кордону, я можу зробити інший вибір. Дуже б хотілося ще раз пограти у іншому чемпіонаті.
Інтерв'ю Gazzetta dello Sport переклала і адаптувала Яна Дашковська
показати приховати